Репресії, мілітаризація дітей та повний занепад: що відбувається в окупації з Приморською громадою Запорізької області
Приморська громада Запорізької області знаходиться на узбережжі Азовського моря та складається з 20 населених пунктів з адміністративним центром у курортному Приморську.
Після початку повномасштабного вторгнення і захоплення території росіянами з громади виїхала більш ніж половина населення, адже після окупації життя в громаді стало нестерпним. Загарбники проводять репресії, мілітаризують дітей та зруйнували комунальну, курортну та інші сфери життя приморців.
«Перший Запорізький» поспілкувався з начальницею Приморської міської військової адміністрації Світланою Македонською та дізнався про життя громади в окупації.
«Щоб зупинити спротив, росіяни виставили автоматників на адміністративних будівлях»
– Якою була Приморська громада до початку повномасштабної війни?
– До складу нашої громади входять 20 населених пунктів. До початку вторгнення на території згідно з паспортом обліковувалося 25 тисяч осіб.
На узбережжі Азовського моря було 58 оздоровчих закладів – це бази відпочинку та дитячі оздоровчі табори. Приморська громада існувала за рахунок податків – це туристичний збір та податки на доходи фізичних осіб. Ніякого виробництва у нас не було, окрім сільського господарства. Це екологічно приваблива територія, де не відбувалося активної урбанізації з будівництвом громіздких котеджів.
У нас був реалізований перший проєкт Європейського інвестиційного банку на 78 мільйонів гривень. Це будівництво лікарні первинної ланки і гуртожитку. При цьому окупанти в своїх пропагандистських сюжетах казали нібито це їхня заслуга, що не відповідає дійсності. Мешканці знають, що за цей проєкт відповідала місцева влада. Також за рахунок місцевих податків і державної програми «Нова українська школа» були оснащені заклади освіти. Це не вклад росіян.
Ми релокувалися до Запоріжжя. В липні 2022 року була створена військова адміністрація, яка виконує функції міської ради. Сьогодні тут працюють троє людей, ще 12 – це виконком.
У нас була центральна лікарня – вторинна ланка зі стаціонаром, яка обслуговувала нашу і Софіївську громаду. Її також релокували у Запоріжжя. Два із восьми релокованих закладів в Запорізькій області – це заклади Приморської територіальної громади.
– Як громада зустріла початок вторгнення?
– Вже 26 лютого громада була окупована. Ми рахували перші колони танків – їх було 360-380. Земля гуділа. Громада знаходиться на трасі Маріуполь-Ростов, вони всі йшли через нас.
У перші місяці війни техніка прибувала нескінченно. Приблизно через пів року зі сторони Маріуполя її тягнули на лафетах вже підбитою. Їхали фури, які, скоріш за все, везли паливо, потім – вантажівки-холодильники, ми всі розуміємо, кого вони в них перевозили.
Траса, яка проходить через громаду, дуже важлива для окупантів. Вздовж неї вони побудували фортифікаційні споруди по чотири метри вглиб і вже там окопалися. Думаю, цю трасу вони просто так віддавати не будуть, тому що це зв’язок Криму з материковою частиною – єдиний сухопутний коридор. Зараз по цій трасі такий жвавий рух, що по тридцять хвилин [з другорядної дороги] виїхати неможливо.
Вже згодом після окупації загарбники побудували дорогу, яка з’єднує Маріуполь і Мелітополь. Але це зробили не для населення, а щоб переганяти свій військовий транспорт.
Перші військові, які у нас з’явилися у Приморську, були з «ДНР» та «ЛНР», їх можна було розрізнити по вимові. У них була до нас така ненависть! За роки пропаганди на окупованих територіях ми втратили це населення.
Після початку вторгнення у нас був дуже великий супротив. Люди виходили на мітинги до того моменту, коли в місто увійшла Росгвардія. І вже коли вони виставили чергових автоматників-стрілків на адміністративних будівлях, люди більше не мали можливості проводити мітинги.
– Чи відомі підтверджені випадки ув’язнення мешканців громади за проукраїнську позицію?
– Звичайно. З квітня 2022 року почали забирати людей. Декого випускали, термін перебування у всіх був різний. Ми і досі не знаємо, де знаходяться деякі громадяни.
Те, що відбувається в полоні, це просто жах. Людей катують незалежно від віку і статі. Катування дуже жорсткі: душать, б’ють струмом, надягають пакет, б’ють дубинкою з такою силою, що м’яз відривається від кістки. Такі випадки, на жаль, є.
Людей утримують у колонії №77 міста Бердянськ. Затримують за будь-що. За лайк у Facebook можна отримати термін.
«Місцеві змушені повертатися в окупацію, щоб у них не відібрали будинки»
– Скільки мешканців виїхали з громади після окупації та як їм допомагають?
– Коли люди виїжджали безконтрольно, ми рахували тільки по тим даних, які йшли через Василівку. Ці дані давали загальну цифру по Бердянському району: це і ми, і Бердянськ, і Софіївка тощо. Приблизно виїхало 15 тисяч людей. Потім хтось повертався, а хтось їхав далі. Дуже багато людей виїхало через Крим до Європи. На сьогодні в громаді залишилася невелика частка місцевого населення.
Люди почали масово виїжджати з березня по травень 2022 року. Потім процес сповільнився, але перед початком нового навчального року знову активно відбувався рух мешканців. Люди виїжджали через пункт пропуску у Василівці. Географія виїзду досить широка. У Запоріжжі знаходяться близько тисячі наших мешканців. У нашому регіоні є велика потужна болгарська діаспора, тож багато наших мешканців зараз знаходяться у Болгарії.
Ті переселенці, які тепер живуть у Запоріжжі або неподалік і мають змогу приїхати, безпосередньо отримують гуманітарну допомогу у вигляді харчових наборів.
Сплачувати нашим людям грошову компенсацію ми не можемо, тому що бюджет громади тримається за рахунок дотацій з державного бюджету. Єдине джерело надходжень – це тільки ПДФО, тобто дохід з працюючих людей. А зараз працюють переважно вчителі, невелика кількість лікарів і міська рада. Тому зрозуміло, що можна прийняти безліч соціальних програм [для підтримки вимушених переселенців], але у них не буде фактичного фінансового підкріплення.
Проте в 2023 році ми відновили роботу управління соціального захисту населення і почали виплачувати допомогу людям з окупованих громад і допомогу родинам військових. Згодом ми розширили перелік послуг. Минулого року сплатили 2,7 мільйона гривень військовим і їхнім родинам, а в цьому році – вже 1,77 мільйона гривень. Там різні види отримувачів – одноразова допомога військовим, виплата пораненим захисникам і родинам загиблих військовослужбовців. Згідно з цією програмою ще будемо сплачувати кошти родинам військовослужбовців, які зникли безвісти.
За цей час було закрито багато реєстрів. Досі не працює геокадастр для окупованих територій, але ми відновили послугу ЦНАП, яка сьогодні користується дуже великим попитом. Тільки за минулий місяць обробили 97 заявок.
– Як багато мешканців Приморської громади пішли на співпрацю з окупантами?
– Багато. Я проводила аналіз: 860 людей отримували заробітну плату з бюджету, працювали в різних установах. Через співпрацю з органами окупаційної влади ми припинили трудові відносини з 311 працівниками – це 33%. І це я кажу тільки про бюджетників. Тож випадків колаборації багато.
– Що відомо про примусову паспортизацію та так звану «націоналізацію» майна, які проводять окупанти?
– Майже всі люди вже мають російські паспорти, тому що без них не приймають навіть в заклади охорони здоров’я.
Зараз ми відмічаємо міграцію населення назад на тимчасово окуповану територію. Люди повертаються з-за кордону, щоб переоформити своє житло, аби воно не потрапило під «націоналізацію». Більшість випадків повернення в окупацію пов’язана саме з переоформленням будинків і майна.
Всі будинки, господарі яких виїхали на підконтрольну Україні територію, на 99% вже заселені. У деяких мешкають родини «мігрантів» з Кавказу та Середньої Азії. А в деяких просто влаштовані мініказарми, де живуть солдати, які ховаються серед мирного населення.
Тобто більшість людей, які зараз знаходяться в Приморську, це не місцеві, а переважно ті, які приїхали до нас з Кавказу та Середньої Азії. Дехто навіть купляє там будинки, оселяється та перевозить свої сім’ї.
Триває переоформлення земельних паїв. Якщо людина не надала акт на землю, то ця земля вважається «націоналізованою».
«Окупанти впливають на свідомість дітей і залучають їх до мілітарних рухів»
– Що можна сказати про освіту та школи Приморської громади в окупації?
– Приблизно у червні першого року окупації загарбники почали займатися підготовкою до нового навчального року. В той час були обшуки та тиск на вчителів, які були змушені виїжджати.
Загарбники змогли відкрити тільки одну школу в Приморську, хоча раніше їх у місті було чотири. Спочатку туди пішли діти тих, хто погодився на це добровільно. Окупанти сплачували допомогу родинам, дітям купляли шкільне приладдя і рюкзаки.
А потім батьків силоміць змушувати віддавати дітей в окупаційні школи. У тих, хто до останнього тримався, більше не залишалося вибору. До них приїжджали так звана «служба у справах дітей» та ФСБ. Людям погрожували позбавленням батьківських прав та вилученням дитини.
На сьогодні ми втратили половину нашого учнівського контингенту. Наразі приблизно 600-700 дітей навчаються в окупації за російськими стандартами. До війни у нас було понад двох тисяч учнів.
У громаді було 12 закладів освіти. У двох закладах керівництво пішло на співпрацю з окупантами. З 2022 року у нас працювало в дистанційному режимі сім закладів освіти. Всі директори цих шкіл релокувалися і знаходяться у Запоріжжі. Тобто освіту ми зберегли, як і кадровий потенціал.
Відновлення учбового процесу після деокупації буде відбуватися дуже складно. Треба буде встановлювати рівень навченності дітей, які відвідували тільки російську школу і не продовжили навчання за українськими стандартами освіти. Нам треба буде зрозуміти, в який клас їх зараховувати.
Сьогодні мене лякають молодіжні рухи на окупованих територіях, наприклад, «Юг Молодой». Туди залучають дітей 15-16 років, у яких ще не сформоване цілісне уявлення про світ, і окупанти впливають на їхню свідомість.
Вся виховна робота в їхніх закладах освіти дуже мілітаризована. На нас чекає робота зі свідомістю молодого покоління. Мілітаризм – це культ для цієї країни. В 2022 і 2023 роках на території шкіл були присутні повністю озброєні військові. Батьків туди не пускали, забороняли їм вхід.
Наша громада уклала меморандум про співпрацю з болгарським містом Софія, щоб релокувати туди один з наших закладів освіти. У нас і раніше були культурні стосунки з Республікою Болгарія, а зараз там проживає багато нашого населення, люди вже асимілювалися. У цьому році заклад буде проводити свою діяльність в місті Софія для наших дітей.
– Що відбувається в комунальній сфері окупованої громади?
– У дуже критичному стані знаходиться система житлово-комунального господарства. У нас і до війни були великі проблеми з водопостачанням. Особливо в літній період, коли працювали бази відпочинку. Тоді потужність на мережах збільшувалась, а водна мережа застара та потребує модернізації. І якість води, і її тиск влітку завжди викликали обурення у населення.
На даний час вода взагалі подається тільки погодинно, її не вистачає. Тому що водопостачання у Приморську було у відсотковому відношенні пропорційне: наша дніпровська вода і вода артезіанських свердловин.
До війни займалися видобутком води 11 свердловин. Наскільки мені відомо, в 2022 році деякі з них частково вже були замулені через несвоєчасне проведення ремонтних робіт. По різним даним зараз видобувають артезіанську воду 5-6 свердловин. Вся ця місцева вода і є основною, але вона не придатна для вживання, тому що вважається технічною, як і в Бердянську.
Фактично житлово-комунальне господарство – у дуже поганому стані. Тому що техніка, яка там зламалася, просто розпилюється на метал, а новим фондом не поповнюється. За весь цей час окупанти показали ролик, де похизувалися, що придбали старенький пофарбований трактор і карету швидкої допомоги.
До речі, не дивлячись на третій рік війни, у нас є люди в окупації, які досі отримують державну субсидію за житлово-комунальні послуги. Тут я не дуже розумію державну політику. Тому що комунальні послуги надає країна-агресор: електромережа подається з Криму, а газопостачання – з Ростова. Але тим часом ті, хто отримував компенсації, продовжують їх отримувати і сьогодні.
«Після деокупації на нас чекатиме багато роботи»
– Приморська громада раніше була курортною. Що наразі відбувається з її туристичною сферою в окупації?
– Якщо влітку раніше були заповнені всі бази відпочинку, дитячі табори та мініготелі, то тепер два роки окупаційна влада анонсує, що приймає відпочивальників на трьох базах – це «Прибой», «Мотор» і «Дорожник». Але на сьогодні бази відпочинку пусті, тобто охочих їхати в Приморськ немає. Хоча у 2022 році було досить багато відпочивальників, яких приймала база «Дорожник», але ці люди були з «ДНР» і «ЛНР».
Більш детально про курортний сезон на окупованому Азовському узбережжі можна почитати у статті «Першого Запорізького» за посиланням.
– Чи вже є план дій на час, який настане після деокупації Приморської громади?
– Після повернення найголовнішими будуть дві складові: відновлення життєдіяльності всіх структур і безпековий компонент – наскільки швидко після деокупації туди буде безпечно повертатися і жити. Треба проводити аудит по всім напрямкам Приморської територіальної громади. Аби з’ясувати, що у нас залишилося, провести повну інвентаризацію. Потрібно буде відновити систему житлового господарства та систему всіх соціальних виплат, провести верифікацію населення.
Так, ми вже провели певну роботу і з’ясували, що за два роки у населених пунктах померло 280 пенсіонерів, за яких хтось отримував пенсію – або родичі, або аферисти, які пропонують свої послуги з переведення пенсій у готівку. Це велика кількість людей, яких вже фізично немає, але і юридичні підтвердження у нас на сьогодні відсутні.
Щодо відновлення роботи всіх структур, то тим, хто релокувався і працює, буде легше. Ми проводимо верифікацію всіх наших працівників, які отримують кошти за вимушений простій. Їх отримують всі працівники, які фінансувалися з бюджету, не пішли на колаборацію та повідомили керівництву місце свого перебування.
Також можуть бути складнощі з пенсіями. В перші два місяці, коли почалася війна, управління «ПриватБанку» ще працювало, тож багато пенсіонерів, які отримували пенсію готівкою через «Укрпошту», встигли отримати картки цього банку. Але за статистикою Пенсійного фонду понад 600 пенсіонерів громади так і не встигли цього зробити. Ці люди гроші не отримують, адже не мають змоги. Їхні кошти акумулюють на спеціальних рахунках. Я знаю, що сьогодні існує така система «роботи» в окупації, коли створюють електронні кабінети пенсіонерів та здійснюють обмін гривень на російські рублі. Є така дуже поширена практика, за яку беруть п’ять українських пенсій, приблизно 15 тисяч гривень. Тож з цим теж треба буде розібратися.
Після деокупації потрібно буде провести облік всіх дітей дошкільного і шкільного віку. Діти, які народилися вже після окупації, отримують свідоцтва про народження від окупаційної влади. Цю категорію дітей теж треба буде верифікувати і оформлювати документи українського зразка. Також дуже складно буде відбуватися відновлення навчального процесу.
За ці три роки у нас було безліч планів – і довготривалих на рік, і короткострокових на тиждень. Передбачали всі варіанти подій, які можуть бути як з руйнуваннями, так і без. Але ми розуміємо, що життя вносить свої корективи. Навіть не можемо на сьогодні написати план відновлення, адже це ґрунтовний і складний документ. Коли ми почали над ним роботу, зіштовхнулися з тим, що у нас немає вихідних даних. Точно не знаємо скільки землі заміновано, скільки буде конкретних фінансових потреб, скільки об’єктів зруйновано. Це все надалі вже вплине на розрахунки. Тож коли ми повернемося, у нас буде багато роботи.
Текст — Юлія Глушко
Читайте також:
- Зруйновані ракетами школи і підприємства, відтік людей та плани на відновлення: як живе Комишуваська громада Запорізької області у воєнний час (ІНТЕРВ’Ю)
- Проблеми з водою, наслідки обстрілів та допомога армії: як під час війни живе Кушугумська громада Запорізької області (ІНТЕРВ’Ю)
- Під постійними обстрілами, без водопостачання та роботи: як під час війни живуть мешканці Степногірської громади Запорізької області (ІНТЕРВ’Ю)
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0