На межі екоциду: як російська окупація перетворює Азовське море на зону екологічного лиха

Азовське море колись вважалося одним із найпродуктивніших у Європі: за рибопродуктивністю на одиницю площі воно перевершувало Чорне море майже в 40 разів.

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Після захоплення узбережжя Росією екосистема моря стрімко погіршується: зростає рівень забруднення і солоності води, масово розмножуються медузи, а належний екологічний контроль відсутній.

Варварське використання природних ресурсів призводить до незворотних змін, які вже впливають як на біорізноманіття, так і на господарську діяльність у регіоні.

Про те, що відбувається за завісою окупаційної пропаганди та як трансформується екосистема Азовського моря, розповідає «Перший Запорізький».

Вода, отруєна війною

До повномасштабного вторгнення Азовське море щороку приваблювало мільйони туристів. Лише Кирилівка – один із найпопулярніших курортів – приймала близько двох мільйонів відпочивальників за сезон. Сьогодні ж Азовське узбережжя перебуває під окупацією, а море з рекреаційної зони перетворилося на джерело небезпеки.

Азовське море є наймілкішим у світі: його середня глибина становить близько восьми метрів, а площа – 39 тисяч квадратних кілометрів. Саме ця особливість робить його надзвичайно вразливим – забруднення тут не розчиняються, як в океанах, а швидко поширюються й осідають на дні. Через свою мілкість, напівзакритість і розташування в зоні бойових дій море особливо страждає від війни: навіть незначні втручання можуть мати критичні наслідки для екосистеми.

З початку повномасштабного вторгнення акваторія поблизу Бердянська та інших окупованих міст регулярно забруднюється пальним, мастильними матеріалами та залишками військової техніки. Кожен затоплений корабель чи збита ракета приносить у воду токсичні сполуки, які накопичуються в донних відкладеннях і роками впливають на довкілля.

Одним із найпомітніших епізодів стала аварія двох російських танкерів у районі Керченської протоки в грудні 2024 року. У море потрапили тисячі тонн мазуту: забруднення дісталося окупованих берегів Криму та Бердянської коси, а супутникові знімки зафіксували в Азовському морі пляму нафтопродуктів площею близько 300 квадратних кілометрів. Після штормів мазут виносило на узбережжя, зокрема в Кирилівці та інших населених пунктах.

Додатковим фактором ризику стало хаотичне судноплавство: російські судна, часто застарілі й екологічно небезпечні, вивозять з окупованих територій ресурси. Це не лише посилює забруднення нафтопродуктами, а й сприяє занесенню в акваторію чужорідних видів із Чорного моря.

Ситуацію ускладнює руйнування або критичне пошкодження очисних споруд у прибережних населених пунктах. Через це каналізаційні та промислові стоки потрапляють у море, створюючи небезпечне середовище для всього живого.

Азовське море стрімко солонішає 

Однією з найпомітніших і найтривожніших змін в Азовському морі стало стрімке зростання солоності. Цей процес розпочався ще до повномасштабного вторгнення, однак за роки окупації він різко прискорився.

У 2025 році в акваторії зафіксували аномально високі показники, які навіть російські профільні структури були змушені назвати «екстремальними». Зокрема, поблизу окупованої частини Херсонської області солоність сягнула 16,8 г/л, у районі Бердянська – до 16 г/л, а біля Маріуполя та в західній частині Таганрозької затоки – близько 15 г/л. Для порівняння: раніше середня природна солоність Азовського моря становила 10–13 г/л.

Ключовою причиною таких змін стало скорочення притоку прісної води. Через руйнування каналу Сіверський Донець – Донбас, спричинене бойовими діями, суттєво зменшився обсяг води, що надходить до моря. Додатково вплинуло зниження стоку річок Дон і Кубань, а також глобальні кліматичні зміни, посилені локальною екологічною безвідповідальністю.

За оцінками російських науковців, до 2030 року солоність Азовського моря може зрівнятися з рівнем Чорного моря і сягнути 17–18 г/л. Це серйозна загроза для всієї екосистеми. Екологи попереджають: подальше зростання солоності може призвести до загибелі водоростей, планктону та риби.

Медузи замість риби

Зміни в солоності води спричинили різке зростання чисельності медуз – до мільйонів тонн. Їхні масові скупчення перетворюють прибережну зону на густу «желе-подібну» масу, паралізують рибальство та роблять купання небезпечним.

На цьому тлі традиційні промислові види риби стрімко зникають. Медузи активно споживають кормову базу, позбавляючи риб їжі. Як наслідок різко скоротилася популяція бичка, який раніше був символом регіону (у Бердянську йому навіть встановили пам’ятник як рибі, що допомогла місту вижити у роки Другої світової війни). Також зменшується чисельність тюльки та хамси, натомість їх витісняють солоноводні види й безхребетні.

Навіть російські наукові інститути у своїх звітах змушені визнавати поступове зникнення популяцій, хоча й намагаються пояснювати це «надмірним виловом у попередні роки». Водночас фіксуються випадки масового мору риби та загибелі дельфінів, що, за оцінками фахівців, може бути пов’язано з потраплянням у воду токсичних речовин.

Кризу визнають і самі окупаційні структури: у березні 2026 року вони заговорили про можливе повне припинення промислового вилову окремих видів через його неефективність уздовж північного та східного узбережжя Азовського моря. Йдеться, зокрема, про сазана, сома, карася, ляща, судака, товстолобика, білого амура та інші види.

Проблему засилля медуз окупаційна адміністрація вирішила «побороти» у притаманний їй спосіб – через варварську експлуатацію. Спільно з «Росриболовством» планується експериментальний промисел у 2026 році – передусім у курортних зонах. У планах уже фігурує рекомендований обсяг вилову на рівні 741 тисячі тонн: частину медуз мають переробляти на желатин і колаген, решту – знищувати.

Втім, екологи застерігають, що такі дії можуть лише погіршити ситуацію. У Центрі національного спротиву попереджають: різке вилучення медуз здатне спричинити неконтрольоване «цвітіння» води, зниження рівня кисню та подальше виснаження рибних ресурсів.

Додатковою загрозою стає поширення синьо-зелених водоростей. За даними Південного наукового центру Російської академії наук, вони вже поширюються з Таганрозької затоки в інші частини Азовського моря. Такі водорості знижують вміст кисню у воді, що може призводити до масових заморів риби та ще більшої деградації екосистеми.

Бездіяльність окупаційної влади посилює екологічну кризу

Повна відсутність прозорого екологічного моніторингу є одним із ключових факторів, що унеможливлюють об’єктивну оцінку стану Азовського моря. Через окупацію акваторія фактично закрита: незалежні українські вчені не мають доступу до досліджень і відбору проб, а дані підконтрольних Росії структур залишаються неповними та неперевіреними.

На тлі поглиблення екологічної кризи особливо контрастують заяви окупаційної влади. Російський уряд затвердив стратегію «сталого розвитку» Приазов’я до 2040 року, в якій декларує нібито турботу про довкілля, біоресурси та туристичний потенціал регіону. Втім, між цими обіцянками та реальністю – прірва. У Центрі протидії дезінформації наголошують, що документ має декларативний характер і покликаний радше замаскувати наслідки окупації під «екологічну політику», ніж вирішити реальні проблеми.

Показовим є й інформаційний супровід таких заяв. Російська пропаганда акцентує на «рекордному» вилові креветки в Азовському морі, замовчуючи, що зростання її популяції напряму пов’язане з підвищенням солоності води, тобто з процесами деградації екосистеми. 

Рибалки лишаються без улову, відпочивальники – без пляжів, громади – без доходу

Окупація несе з собою потрійне спустошення: знищені міста, зламані людські долі та спустошені природні екосистеми.

Туристична індустрія, яка до війни щороку приваблювала мільйони відпочивальників, практично зникла. Більшість баз відпочинку, чиї власники відмовилися співпрацювати з окупаційною владою, захоплені або занедбані.

Загроза для людей сьогодні пов’язана не лише з купанням у морі, а й зі споживанням виловленої риби – через накопичення в ній токсинів і важких металів. Водночас рибальство, яке традиційно було основою економіки прибережних громад, опинилося на межі знищення. Поєднання надмірного вилову, зростання солоності, хімічного забруднення та відсутності належного управління зробило галузь фактично нежиттєздатною.

Довгострокові прогнози залишаються невтішними. Відновлення морських екосистем – складний і тривалий процес, що може зайняти десятиліття. Першочерговими кроками мають стати розмінування акваторій і ліквідація джерел забруднення, однак реалізувати їх неможливо в умовах тривалої окупації.

До цього додається вплив кліматичних змін, який у поєднанні з наслідками війни створює ефект взаємного посилення руйнувань. Зупинити ці процеси без виведення військ і відновлення українського контролю над регіоном наразі неможливо. 

Текст – Олександр Носок

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

---

Читайте також:

• Іграшки з прицілом: як Росія на окупованій частині Запорізької області навчає дітей керувати бойовими дронами
• Гра у війну: як на окупованій частині Запорізької області через «Зірницю 2.0» Росія готує з дітей майбутніх солдатів

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!