Після російської окупації Веселівська громада, що на Мелітопольщині, продовжує працювати в релокації.
У Запоріжжі громада підтримує внутрішньо переміщених жителів, допомагає їм адаптуватися на новому місці та спільно з українськими й міжнародними партнерами реалізує культурні, освітні та соціальні ініціативи.
Про те, як сьогодні працює громада в умовах релокації, «Першому Запорізькому» розповів начальник Веселівської селищної військової адміністрації Сергій Кутьєв.
Близько 600 мешканців Веселівської громади нині живуть у прифронтовому Запоріжжі: які можливості для них створюють
– Скільки внутрішньо переміщених жителів вашої громади наразі проживає в Запоріжжі? І скільки загалом зареєстровано по Україні?
– На початку повномасштабного вторгнення, влітку 2022 року, в Запоріжжі перебувало понад 1,5 тисячі жителів нашої громади. Сьогодні, на жаль, їх значно менше – зараз тут проживає близько 600 людей.
Загалом в Україні зареєстровано приблизно 3 тисячі жителів громади, ще близько 1,5 тисячі перебувають за кордоном. До початку повномасштабної війни на території громади проживало близько 14 тисяч людей.
– Як сьогодні громаді вдається підтримувати своїх жителів? Яку допомогу їм надають у Запоріжжі?
– Якщо в перші роки повномасштабної війни найбільшою потребою були продуктові набори та інша гуманітарна допомога, то зараз ми більше зосереджуємося на психологічній і психосоціальній підтримці, а також допомозі з працевлаштуванням.
Після евакуації до Запоріжжя ми налагодили тісну співпрацю з багатьма організаціями та державними установами, зокрема із Запорізьким обласним центром зайнятості. Постійно підтримуємо зв’язок і обмінюємося інформацією. Завдяки цій співпраці жителі громади можуть отримати гранти на відкриття власної справи. Уже є кілька людей, які завдяки таким грантам започаткували власний бізнес і працюють у Запоріжжі як фізичні особи-підприємці.
Також співпрацюємо з Мелітопольським центром, який проводить багато заходів. Крім того, у нас діє власний хаб, де проводимо заходи для дітей і людей старшого віку, організовуємо святкові події, зустрічі та нагородження. Ми створили цей хаб у перші дні повномасштабної війни, одразу після евакуації до Запоріжжя, і відтоді безперервно підтримуємо наших людей.
– Де сьогодні проживають переселенці з вашої громади? Чи залишається для них актуальною проблема із забезпеченням житлом?
– Майже всі наші мешканці орендують житло власними силами. Якщо ж хтось звертається до нас, ми намагаємося допомогти з пошуком помешкання, наприклад кімнати в гуртожитку. У вирішенні таких питань нас також підтримують районна та обласна влада. Але більшість людей знаходить житло самостійно.
Від освіти до допомоги військовим: як громада працює після релокації
– Які релоковані заклади громади сьогодні працюють у Запоріжжі?
– У нас дистанційно працюють дві школи, у яких навчається близько 400 дітей. Одна з них навіть посіла перше місце в обласному рейтингу. І це не формальність – там справді забезпечують якісну освіту.
Також у Запоріжжі функціонує релокований центр соціальних послуг. У його штаті є фахівець із супроводу ветеранів, який допомагає їм з оформленням документів та вирішенням інших питань.
Крім того, працює культурно-мистецький центр громади. Його представники стали частиною міжрайонного творчого колективу, виступають, їздять на гастролі та збирають донати на підтримку наших військових.
– Як у громаді підтримують військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин?
– Кожен військовослужбовець нашої громади раз на рік отримує фінансову підтримку. Не має значення, до якого підрозділу чи роду військ він долучився. Також передбачена матеріальна допомога на лікування у разі поранення.
Окремо підтримуємо родини загиблих захисників. Вони щомісяця отримують матеріальну допомогу, щоб мати змогу покривати повсякденні витрати, зокрема на оренду житла чи оплату комунальних послуг.
Також понад половину нашого місцевого бюджету ми спрямовуємо на потреби оборони до спільного фонду Запорізького краю.
До речі, підприємці, які нині працюють у Запоріжжі, також підтримують громаду. Деякі з них і надалі сплачують податки до бюджету Веселівської громади.
Переважно це представники малого бізнесу, наприклад, власники перукарень, салонів краси, медичних кабінетів або фахівці ІТ-сфери. Це люди, які після переїзду змогли відновити власну справу. На жаль, великий бізнес релокувати не вдалося.
– Наскільки сьогодні внутрішньо переміщені жителі вашої громади адаптувалися до життя на новому місці?
– Процес інтеграції та адаптації, звісно, триває. Але це люди, які були змушені виїхати з окупованої території, тому постійна підтримка для них залишається дуже важливою.
Ми допомагаємо з працевлаштуванням, і багато наших мешканців уже знайшли роботу. Водночас найгострішим залишається житлове питання. Якби його вдалося вирішити, це значно полегшило б їм життя. Більшість виїжджала з окупації практично без нічого й не мала змоги забрати із собою своє майно.
Міжнародні партнери допомагають Веселівській громаді реалізовувати освітні й культурні проєкти
– Ваша громада має кілька міжнародних партнерств, зокрема у Сполучених Штатах. Розкажіть про цю співпрацю. Як вдалося її налагодити?
– Співпраця з міжнародними партнерами була нашою сильною стороною ще до повномасштабної війни. Ми активно працювали з грантовими проєктами й реалізували чимало ініціатив. До того, як очолити громаду, я працював проєктним менеджером у сфері міжнародної діяльності, тому й зараз приділяємо цьому напрямку багато уваги.
Сьогодні у нас є партнери у Сполучених Штатах, Великій Британії та Норвегії.
Щодо співпраці зі Сполученими Штатами, то вона розпочалася після моєї участі в програмі «Відкритий світ» Конгресу США. У її межах нас запросили перейняти досвід громади, яка відновлювалася після масштабної пожежі. Ми побували в місті Парадайс, штат Каліфорнія, де місцеві жителі ділилися своїм досвідом відбудови.
Це спілкування переросло у справжню дружбу. Після нашого повернення вони сказали, що хочуть підтримати Україну й нашу громаду, і запитали, чим можуть допомогти. Так ми започаткували розмовні клуби для наших дітей у Запоріжжі та організували онлайн-телемости, під час яких діти спілкувалися зі американськими однолітками.
Завдяки цьому вони значно покращили знання англійської мови, адже зрозуміли, що вона потрібна для реального спілкування та культурної дипломатії.
Згодом ця співпраця переросла в проєкт художніх виставок митців нашого краю. Ми не їздимо на ці виставки особисто, а надсилаємо роботи наших дітей і майстрів. Наші друзі у США, інакше я їх назвати не можу, за власний кошт орендують приміщення, організовують експозиції, залучають місцевих активістів і таким чином підтримують Україну. Одну виставку вже провели в місті Карлайл, штат Пенсильванія.
Наступна виставка відбудеться у вересні в штаті Міннесота, неподалік Міннеаполіса. Там представлять дитячі малюнки. А вже у жовтні, за підтримки наших американських друзів, виставка пройде в Німеччині. Там будуть представлені роботи митців із нашої громади: книга нашої письменниці Ніни Мошенської, дитячі малюнки, мотанки та вишивки наших майстрів.
До речі, цей проєкт дуже мотивував людей займатися творчістю. Хтось і раніше цим захоплювався, але тепер почав працювати ще активніше, адже люди бачать, що їхні роботи стають частиною культурної дипломатії. Через творчість можна донести світові те, що сьогодні переживає Україна.
Або під час телемостів американські друзі чули, як у нас працювали генератори під час відключень світла, лунали вибухи та повітряні тривоги. Це справляє набагато сильніше враження, ніж просто перегляд новин, адже дає змогу почути все від очевидців.
Також ми співпрацюємо з містом Гаугесунн у Норвегії. Маємо хороші відносини з мером міста. Там живуть і наші земляки, зокрема веселівці, які об’єдналися в громадську організацію. Вони допомагають українцям, шиють м’які ноші для військових і вже неодноразово передавали їх нам.
Ще один наш партнер – місто Бат у Великій Британії. Там я познайомився з пані Євгенією Шкіль – українкою та волонтеркою, яка вже багато років живе у Великій Британії. Вона заснувала благодійний фонд «Друзі Олександрії», який підтримує українське місто Олександрія. Згодом фонд почав допомагати й нашій громаді.
Майже до кожного дитячого свята ми отримуємо від них подарунки, проводимо святкові заходи, а вони записують для наших дітей відеопривітання. Цього року вони навіть профінансували великодні паски, які ми передали нашим військовим.
– Крім співпраці з міжнародними партнерами, громада бере участь у проєкті «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», який передбачає співпрацю між українськими громадами. Скажіть, будь ласка, з якою громадою ви співпрацюєте в межах цього проєкту і яких результатів уже вдалося досягти?
– Ми співпрацюємо з Калинівською селищною громадою Київської області. Це дуже гарні люди, сильна й сучасна команда. Ми вже двічі відвідували їхню громаду, провели кілька онлайн-зустрічей.
Спочатку відбулася ознайомча зустріч і підписання меморандуму про співпрацю. Потім організували кілька онлайн-зустрічей для молоді, а також обмінювалися досвідом щодо підтримки ветеранів. Наш помічник ветерана поспілкувався з їхнім фахівцем, щоб обмінятися практиками роботи.
Нещодавно представники нашої освітньої сфери побували на фестивалі пісні й танцю, який проходив у Калинівській громаді.
Загалом ми постійно спілкуємося, радимося з різних питань, ділимося досвідом. У нас склалися добрі й теплі партнерські стосунки.
– Ви вже згадували про виставки, які плануєте організовувати в різних містах. Чи є ще проєкти або ініціативи, які громада планує реалізувати найближчим часом?
– Проєктів і планів у нас багато. Зараз найбільше зосереджені саме на виставках. Наша мета – провести їх у кількох країнах Європи, де ми вже маємо домовленості з партнерами. Після цього хочемо провести підсумкову виставку в Києві, запросити громаду-партнера в межах проєкту «Пліч-о-пліч» та представити, чим живе Веселівська громада. Нам справді є що показати.
До повномасштабної війни наша громада була розвиненою. На її території працювала сонячна електростанція потужністю 16 МВт, активно розвивався приватний бізнес. У нас виготовляли літаки: двигуни та авіоніку закуповували у Сполучених Штатах, а всі інші комплектуючі виробляли в нашій громаді.
Ми реалізували багато різних проєктів. Зараз, звісно, масштаби вже не ті. Наш дім окупований, громада релокована. Тому сьогодні ми більше зосереджуємося на культурних і соціальних проєктах.
У першій частині інтерв’ю читайте, як російська окупація змінила життя Веселівської громади, що відбувається з медициною, освітою та комунальною сферою, а також як окупанти посилюють тиск на місцевих жителів.
Текст – Олександр Носок, фото – Веселівська громада
Читайте також:
- Планувати майбутнє попри війну: як сьогодні живе Павлівська громада на Запоріжжі (ІНТЕРВ’Ю)
- Під ударами «шахедів» і FPV-дронів: як змінилася безпекова ситуація у Михайло-Лукашівській громаді (ІНТЕРВ’Ю)
- Працювати для відновлення вже сьогодні: як Михайло-Лукашівська громада розвивається під час війни (ІНТЕРВ’Ю)
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!