Ряси поверх камуфляжу: як російські священики «промивають мізки» українській молоді на захопленій частині Запорізької області

22.06.2026

На окупованій території Запорізької області до пропаганди війни серед дітей дедалі активніше залучають не лише військових і ветеранів так званої «СВО», а й представників Російської православної церкви.

Церква в окупації остаточно втратила статус суто релігійної інституції, перетворившись на потужний інструмент ідеологічного впливу та «м’якої сили» Кремля. Священнослужителі виступають у ролі духовних наставників, які виправдовують окупацію та просувають ідеї «священної війни».

Через участь у церковних обрядах, виступи в школах і спільні заходи з мілітарними організаціями дітям і підліткам нав’язують лояльність до Росії як релігійний обов’язок.

Як саме релігію використовують для русифікації та мілітаризації української молоді на ТОТ Запорізької області – у матеріалі «Першого Запорізького».

Церква як ще один фундамент окупаційної ідеології

Одразу після встановлення окупації на півдні Запорізької області Росія взялася за системну перебудову релігійного середовища. Наприкінці 2023 – на початку 2024 року синод Російської православної церкви підпорядкував собі парафії Української православної церкви на захоплених територіях, а окуповану частину області включили до складу Бердянської єпархії.

Розбудову церковної мережі в окупації координують призначений Москвою єпископ Бердянський і Приморський Петро (Іван Дмитрієв), який раніше служив у Росії, а також очільник окупаційної адміністрації Євген Балицький. Під юрисдикцію єпископа передали монастирі та парафії в Мелітополі, Енергодарі й ще чотирьох районах захопленої частини області.

Єпископ Бердянський і Приморський Петро, який очолює діяльність Російської православної церкви на окупованій частині Запорізької області — Призначений Москвою єпископ Бердянський і Приморський Петро координує діяльність Російської православної церкви на захопленій частині Запорізької області.
*Фото з російських пропагандистських медіа*

Балицький неодноразово наголошував на «тісній взаємодії» окупаційної влади з російськими релігійними діячами та дякував їм за підтримку військових. Це свідчить про те, що церква і окупаційна влада діють як єдина система.

Паралельно окупанти витіснили з публічного простору всі релігійні організації, не пов’язані з РПЦ. П’ятдесятницькі, баптистські, протестантські громади, а також Українську греко-католицьку церкву ліквідували або заборонили. Детальніше про те, як окупаційна влада крок за кроком знищувала незалежне релігійне життя на захопленій частині Запорізької області, читайте в матеріалі «Першого Запорізького» за посиланням. У підсумку на захоплених територіях залишився лише один дозволений релігійний голос – Московського патріархату.

Російські священики у класах: від уроків до присяги окупантам

Робота з молоддю на окупованих територіях має системний характер і охоплює як шкільну освіту, так і позашкільне середовище. Священнослужителів регулярно залучають до уроків, лекцій і зустрічей із дітьми та підлітками. Вони виступають у школах, дитячих центрах і молодіжних організаціях, де говорять про «духовні цінності», історію Росії та роль армії.

Зокрема, у березні представники Росгвардії провели понад десять тематичних занять у школах та інших освітніх закладах окупованої частини області. До цих заходів долучилися і військові священнослужителі – старший священник Росгвардії протоієрей Святослав Чурканов та протодиякон Михайло Михайлов.

Одним із показових прикладів стала зустріч у березні в окупованому Мелітополі, яку організували в середній школі №15 імені графа Комаровського для учнів кадетських класів. Перед підлітками виступив Святослав Чурканов – військовий священник із досвідом служби у спецпідрозділах і участі в бойових діях. Він уже не вперше відвідує цей навчальний заклад із подібними виступами.

Священник Російської православної церкви Святослав Чурканов виступає перед учнями кадетських класів у школі №15 окупованого Мелітополя — Під час зустрічі зі школярами священник Росгвардії Святослав Чурканов просуває ідеї служіння державі та духовної підтримки російських військових, які беруть участь у війні проти України.
*Кадри з пропагандистського сюжету*

Під час зустрічі Чурканов розповідав про роботу разом із військовими, зокрема про перебування на передовій, де проводить богослужіння, сповідає та причащає бійців. До священницького служіння він працював у силових структурах, брав участь у бойових діях на Кавказі, зокрема в Нагірному Карабасі, підтримував російські підрозділи під час чеченських кампаній, а після 2014 року – і на Донбасі. Такі візити мають регулярний характер і поєднують релігійні наративи з досвідом війни.

Релігійна складова інтегрується і в мілітаризовані формати виховання. Священнослужителі залучені до діяльності «Юнармії», кадетських класів та інших структур, де релігійні обряди поєднуються з присягою на вірність Росії. У такий спосіб діти одночасно отримують військово-патріотичне та ідеологічне виховання.

Окремим інструментом впливу стало створення спеціалізованих освітніх закладів. У 2024 році відкрили «Бердянську православну гімназію імені новомучеників і сповідників Бердянських». Програма передбачає вивчення церковнослов’янської мови та основ православної культури, однак її ключова мета – формування світогляду, в якому служіння Росії ставиться вище за права людини. На момент створення у гімназії навчалося 11 дітей (1–4 класи), то вже у наступному році їхня кількість зросла до 40, що свідчить про активний розвиток цього проєкту та підтримку з боку окупаційної влади.

Паралельно церкву дедалі глибше інтегрують у загальноосвітню систему. В освітніх закладах скорочують години іноземних мов, натомість із 1 вересня запроваджують предмет «Духовно-нравственная культура РФ» для учнів 5–7 класів. На його вивчення відводять 17 годин у п’ятому класі та по 34 години у шостому і сьомому. Зміст курсу спрямований на формування російського розуміння патріотизму, де ключовими є «служіння Вітчизні» та безумовна відповідальність за її долю. Програму будують на прикладах російських державних діячів і військових, зокрема учасників війни проти України, яких подають як моральні орієнтири.

Така робота активно розгортається і поза школами. У листопаді 2025 року в окупованому Бердянську відбувся форум православної молоді, який позиціонували як перший подібний захід для південних регіонів. Він пройшов 13–15 листопада на базі центру «Маяк» і зібрав понад 150 учасників.

Форум організували за підтримки федеральних структур Росії та Російської православної церкви, зокрема синодального відділу у справах молоді. Учасникам пропонували лекції, дискусії та зустрічі, під час яких просували ідеї «традиційних цінностей», ролі церкви та необхідності служіння новій державі.

Віра, війна і пропаганда: які меседжі транслюють дітям

Церковна риторика в окупації – передусім не про Бога. Вона спрямована на війну, ідентичність і формування «правильного» уявлення про те, кому належить ця земля.

Загальну ідеологічну рамку задає патріарх Кирило, який відкрито назвав війну проти України «священною». У цій логіці смерть за Росію прирівнюється до мучеництва. Саме цей меседж активно транслюють молоді: тих, хто воює на боці Росії, подають як героїв, майже святих, а тих, хто чинить опір – як ворогів «православного світу».

Священники Російської православної церкви беруть участь у заході з військово-патріотичного виховання молоді на окупованій частині Запорізької області — Священники Російської православної церкви стали постійними учасниками заходів із військово-патріотичного виховання молоді в окупації.
*Фото з російських пропагандистських медіа*

Другий ключовий наратив – заперечення української ідентичності. У захоплених церквах поширюють пропагандистські книжки, де відкидається існування окремої української нації. Натомість дітям нав’язують концепцію «триєдиної Русі», у межах якої українці, росіяни та білоруси постають як єдине ціле. У такому баченні Україну зображують як «штучне утворення», а Росію – як її «історичний центр».

Третя лінія – теза про «Росію як захисника традиційних цінностей». Представники РПЦ підтримують агресію, використовуючи релігійну риторику. Дітям нав’язують протиставлення: Захід – це занепад і гріх, Росія – порядок і віра. Україну ж, яка обрала інший шлях, представляють як державу, що «відступила від православ’я».

У сукупності ці меседжі формують цілісну систему уявлень: окупація подається як богоугодна справа, спротив – як морально неприйнятний, а лояльність до Росії – не лише як політична позиція, а як духовний обов’язок.

«Святий отець» ефективніший за простого пропагандиста

Ефективність такого впливу значною мірою ґрунтується на високому авторитеті церкви. Якщо вчителю чи чиновнику можуть не довіряти, то священника сприймають як носія вищої істини – «від Бога». Саме ця довіра і стає ключовим інструментом. Образ «духовного наставника» викликає особливу повагу, передусім у дітей і підлітків, які схильні приймати його слова без сумнівів.

Коли політичні рішення подають як частину «вищого задуму», вони набувають додаткової легітимності й стають менш уразливими до критики.

У результаті Російська православна церква на окупованих територіях перетворюється на системний інструмент русифікації, мілітаризації та формування лояльності молоді до Росії. Вона не просто підтримує окупаційну владу, а й формує покоління, чия відданість базується не на раціональному осмисленні, а на вірі – найстійкішому й водночас найнебезпечнішому механізмі впливу на свідомість.

Текст – Олександр Носок

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!