На службі Кремля: як окупанти перетворили Бердянський порт на інструмент війни та грабунку

Бердянський морський торговельний порт уже понад три роки перебуває під контролем російських окупантів. У мирний час він забезпечував роботою сотні мешканців міста, значно наповнював бюджет і щороку обробляв понад півтора мільйона тонн вантажів.

Після захоплення порт фактично перетворився на військово-логістичний центр: тут розмістили склади боєприпасів і штаби, налагодили перекидання техніки та системне вивезення українського зерна. Сотні тисяч тонн агропродукції вивозяться через Бердянськ і надалі «легалізуються» як російські.

Зараз окупанти продовжують заявляти про сотні мільйонів інвестицій у модернізацію порту. Їхня мета – закріпити контроль над Азовським морем і остаточно пристосувати українські ресурси до власних потреб.

«Перший Запорізький» розповідає, як Росія використовує Бердянський морський порт у власних злочинних інтересах.

До російської окупації  Бердянський порт був ключовим логістичним центром Приазов’я

До війни вигідне розташування Бердянського порту біля Керченської протоки та сприятливі умови судноплавства забезпечували стабільний попит серед перевізників і робили його важливою ланкою зовнішньої торгівлі України.

Підприємство, що було одним із найбільших платників податків міста, надавало роботу сотням мешканців Бердянська й істотно наповнювало місцевий бюджет. Основним напрямом діяльності залишалася перевалка агропродукції – зерна, олійних культур, соняшникової олії, а також мінеральних добрив і металів. Через Бердянськ експортувалася значна частина врожаю Запорізької та сусідніх областей, що відкривало аграрному сектору регіону шлях до міжнародних ринків.

Інфраструктура порту включала причали для різних типів суден, елеваторні комплекси та залізничні підходи, які інтегрували його у всеукраїнську транспортну систему. Він відігравав роль важливого каналу зв’язку між виробниками півдня України та світовою економікою.

До лютого 2022 року пропускна спроможність порту становила понад 3,5 млн тонн вантажів на рік. У 2020 році обсяг перевалки досяг 2,15 млн тонн, а у 2021-му – 1,62 млн тонн, із яких понад 1,4 млн тонн припадало на зернові. Ці показники підтверджували стратегічне значення Бердянського порту як для економіки регіону, так і для всієї України.

З цивільного порту – у військову базу: трансформація під російською окупацією

Після окупації Бердянська наприкінці лютого 2022 року російські війська встановили контроль над морським портом та аеродромом, перетворивши їх на тилову базу для наступу на півдні України й облоги Маріуполя. За кілька тижнів цивільний торговельний вузол фактично перетворився на військово-логістичний центр.

За словами місцевих мешканців, у середині березня 2022 року до порту зайшли сторожові кораблі без розпізнавальних знаків, а згодом під російським конвоєм звідси вивели п’ять іноземних суден із захопленим українським зерном. Відтоді порт використовується для вивезення ресурсів, а також постачання техніки, боєприпасів і особового складу.

Бердянськ став ключовою ланкою логістики Чорноморського флоту РФ. Сюди прибували десантні й амфібійні транспортні судна, що забезпечували окупаційне угруповання на південному напрямку. Росіяни облаштували штаби, розмістили підрозділи Росгвардії, встановили блокпости та замінили українських фахівців власними «кураторами».

24 березня українські військові завдали удару ракетою «Точка-У», знищивши великий десантний корабель «Саратов» і пошкодивши ще два судна. Ця атака тимчасово паралізувала постачання й продемонструвала вразливість російської логістики. Відтоді порт неодноразово ставав мішенню ракетних і безпілотних ударів ЗСУ.

Наприкінці 2022 року мілітаризація порту набула завершеної форми. На території порту звели укріплення, облаштовували склади боєприпасів, розгорнули системи ППО. Водну й залізничну інфраструктуру інтегрували у російські логістичні маршрути для оперативного перекидання ресурсів на окуповані території.

Бердянський порт окупанти остаточно перетворили на інструмент грабунку. Під прикриттям «гуманітарних» рейсів вони вивозять зерно, промислове обладнання й техніку, а завозять військові вантажі – від танків до ракет. Попри заяви про «відновлення перевезень», насправді порт став стратегічною базою Кремля в Північному Приазов’ї, а тому залишається законною ціллю для ЗСУ.

Бердянський порт – центр системного грабунку українського зерна

Росія організувала системне пограбування аграрних ресурсів з окупованих територій Запорізької, Херсонської та частини Донецької областей через Бердянський порт.

Фермерів примушують здавати врожай за заниженими цінами – 7–8 тисяч рублів (приблизно 80-90 доларів США) за тонну пшениці. Це удвічі дешевше за вартість на російському ринку й утричі нижче за довоєнні українські ціни. Будь-які альтернативні продажі суворо заборонені. Зібране зерно централізовано акумулюють через так званого «Держзернового оператора» та компанії-прокладки, серед яких «Кристалл-2019», «Барс», «Селектагро» й «Агро-Тема».

Врожай морем транспортують до портів Кавказ і Темрюк у Краснодарському краї, де його «легалізують» як російське: підмінюють документи, вказують нове походження й відправляють на світові ринки. Основні напрямки збуту – Туреччина, Єгипет, Сирія, Ліван, Саудівська Аравія, Бангладеш та Ізраїль. Таким чином Росія пом’якшує наслідки міжнародних санкцій та отримує великі прибутки для фінансування війни в Україні.

У схемі простежується й міжнародна співучасть. Данська інспекційна компанія Baltic Control та її російська філія в Новоросійську сертифікують вантажі, фактично «відбілюючи» викрадене зерно. За даними розслідування KibOrg і NGL.media, за останні півтора року російські окупанти вивезли з Бердянська морським шляхом понад 400 тисяч тонн українського зерна та іншої агропродукції. Орієнтовна вартість цих вантажів може становити близько 4 мільярдів гривень.

Більшість суден, що заходили до Бердянська з травня 2022 року, уже перебувають під санкціями США. Водночас «Вікторія К», «Вікторія В», «Капітан Яковлєв», «Капітан Міронов» і «Сормовський 48», які неодноразово фіксували в окупованих портах, досі залишаються поза санкційним списком.

За оцінками Міністерства економіки України, від початку повномасштабного вторгнення Росія привласнила майже 15 млн тонн українського зерна. Потенційні збитки для України можуть сягати 6,4 млрд доларів.

Кадрова криза та обіцянки масштабного розвитку: що відбувається в порту зараз

За даними Міністерства транспорту РФ, у 2024 році Бердянський порт опрацював близько 1,7 млн тонн вантажів. Водночас його робота супроводжується серйозними проблемами, головна з яких – кадровий дефіцит. Більшість українських фахівців відмовилися співпрацювати з окупантами або залишили регіон.

Ситуацію погіршує невиплата заробітної плати: у травні 2024 року працівники уже оголошували страйк через кількамісячні затримки. Окупаційна адміністрація пояснила це нестачею державних субсидій.

Щоб утримати порт у робочому стані, загарбники організовують «ярмарки вакансій» і розглядають можливість залучення працівників із Росії, зокрема з Новоросійська, де після українських атак частина інфраструктури простоює. Проте навіть ці заходи не компенсують нестачі кваліфікованих кадрів.

Попри труднощі, окупаційна влада просуває довгостроковий проєкт «розвитку» Бердянського порту. На Петербурзькому економічному форумі в червні 2025 року призначений Кремлем «губернатор» Запорізької області Євген Балицький заявив, що до кінця року підприємство планують передати в оренду приватному інвестору. Така схема дозволить перекласти економічні ризики на комерційних операторів, зберігши за Кремлем політичний і військовий контроль.

Загарбники заявляють про збільшення вантажообігу: до 1,2 млн тонн на рік до 2027-го та понад 2,4 млн тонн – до 2030-го. Основний акцент робиться на перевалці зернових, однак порт має обробляти й інші категорії вантажів.

Для досягнення цих показників планується модернізація інфраструктури: передбачено зведення щонайменше чотирьох нових зерносховищ та елеваторів, ремонт причалів, проведення днопоглиблювальних робіт, відновлення навігаційного обладнання та оновлення берегових споруд. Важливим елементом має стати нова залізнична гілка від станції «Берда» до порту, яка скоротить маршрут із 17,8 до 7,5 км і підвищить ефективність перевезень

За російськими джерелами, фінансування з федерального бюджету РФ становить близько 500 млн рублів. Офіційно проєкт позиціонують як «цивільний», однак створена інфраструктура має подвійне призначення: склади й транспортні шляхи використовуються у військовій логістиці.

Фактично заявлені «інвестиції в розвиток» є частиною інтеграції Бердянського порту в російську транспортну систему та інструментом закріплення окупації в Азовському морі.

***

За понад три роки повномасштабної війни Бердянський порт остаточно втратив цивільне значення. З транспортного вузла регіону він перетворився на тилову базу російського флоту, центр перевалки викраденого зерна й промислових товарів, а також на укріплений склад боєприпасів і техніки.

Окупаційна влада заявляє про «модернізацію» та інвестиції, однак справжня мета полягає у зміцненні контролю над Азовським морем і тотальному використанні місцевих ресурсів. Мілітаризація об’єкта створює довгострокові ризики: порт забезпечує окупаційне угруповання і водночас використовується як «вітрина» інтеграції захоплених територій у російську економіку.

Попри удари ЗСУ, Кремль прагне зберегти цей стратегічний актив як опору для своїх військових і економічних злочинів. Це демонструє справжню суть окупаційної політики та підкреслює потребу у посиленні міжнародного тиску на Москву за незаконну експлуатацію української інфраструктури.

Текст – Олександр Носок

---

Читайте також:

• Курортний сезон по-російськи: що відбувається на окупованому Азовському узбережжі у Запорізькій області
• Скільки коштує квартира в окупації: огляд ринку житла в Мелітополі, Бердянську та Енергодарі

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zpє

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!