USD: EUR:
... в Запорожье
Не можуть знайти роботу або не хочуть працювати? Чи існує у Запоріжжі проблема з працевлаштуванням внутрішньо переміщених осіб

Не можуть знайти роботу або не хочуть працювати? Чи існує у Запоріжжі проблема з працевлаштуванням внутрішньо переміщених осіб

На підконтрольній Україні території Запорізької області проживає 232 тисячі вимушених переселенців, але лише мала частина з них стала на облік до центрів зайнятості. У той же час активним попитом серед ВПО користуються хаби надання гуманітарної допомоги.

Якою є реальна ситуація з працевлаштуванням переселенців і що саме заважає їм знайти роботу, почати заробляти та розпочати нове життя – дізнавався «Перший Запорізький».

За інформацією Запорізької ОВА, серед зареєстрованих в області ВПО – 52 тисячі пенсіонерів, 48 тисяч дітей та 10 тисяч людей з інвалідністю. Зі 122 тисяч переселенців працездатного віку на обліку у службі зайнятості перебувало лише близько чотирьох тисяч безробітних.

Можливості центру зайнятості

Інформаційно-ресурсний центр Бердянського району – один з п’яти найбільших районних гуманітарних хабів, що об’єднує сім тисяч жителів восьми тамтешніх громад, яких російська окупація змусила покинути батьківщину. Переселенці з Азовського узбережжя можуть отримати у центрі гуманітарні набори, консультації юристів, психологів тощо. Днями тут було особливо людяно: одним за одним люди приходили на верифікацію грошової допомоги від міжнародної організації.

Двічі на тиждень бердянських переселенців щодо питань працевлаштування консультує фахівець обласного  центру зайнятості. За цією послугою також звертаються люди, але помітно менше.

«Наші спеціалісти і я особисто були абсолютно в усіх хабах для переселенців. Ми зустрічаємось з людьми, розповідаємо про можливості. У кожного є право вибору. Якщо ти хочеш працювати і заробляти, то приходь до служби зайнятості і отримаєш роботу. Але ми не можемо їх змусити прийти до нас», – каже директорка Запорізького обласного центру зайнятості Ірина Дуднік.

 Директорка Запорізького обласного центру зайнятості Ірина Дуднік
Директорка Запорізького обласного центру зайнятості Ірина Дуднік

На сьогодні на обліку Запорізького обласного центру зайнятості стоять вісім тисяч людей (зокрема, і жителі тимчасово окупованих територій). Серед них – 741 внутрішньо переміщених осіб.

Щоб мотивувати працедавців брати на роботу нових жителів Запоріжжя, в Україні працює державна програма компенсації витрат роботодавцю на оплату праці за їхнє працевлаштування. У грудні 2023 року уряд збільшив тривалість надання – з двох до трьох місяців (до шести – за працевлаштування ВПО з з інвалідністю), а також розмір компенсації – з 6700 грн до 7100 на місяць. З квітня ця сума збільшиться до 8000 грн

«За цей рік ми таким чином працевлаштували 773 особи, повернули роботодавцям 9,8 мільйонів гривень у вигляді компенсацій», – розказала Ірина Дуднік.

Працевлаштування внутрішньо переміщених осіб на новому місці – один з пріоритетів роботи Державної служби зайнятості. Окрім підбору підходящої вакансії з огляду на освіту і досвід, людям пропонують ваучери на безкоштовне навчання та перекваліфікацію, тимчасову зайнятість на суспільно корисних роботах, ба більше – грантове фінансування на відкриття або розвиток власної справи.

В обласному центрі зайнятості розповіли, що протягом 2023-го попри зменшення кількості підприємств-роботодавців на 45% вдалося працевлаштувати понад 2800 людей. На сьогодні на порталі вакансій Державної служби зайнятості безробітним жителям Запорізької області пропонують 3557 вакансій.

Навіть великі старання служби зайнятості не закривають на 100% потребу бізнесу в працівниках. Дефіцит кадрів був проблемою для місцевих підприємців ще до російського вторгнення, але не втратив актуальності і сьогодні, розповіла голова правління запорізького бізнес-союзу «Порада» Олена Єрьоменко. За її словами, поки чоловіки не хочуть офіційно працевлаштовуватися, а молодь не поспішає шукати роботу, залишається великий попит на фахівців різних професій.

«У регіоні – понад 230 тисяч внутрішньо переміщений осіб. Скільки з них влаштувались на роботу? Звісно, є незахищені верстви населення: пенсійного віку, люди з інвалідністю. Але ще чимало людей, які, отримуючи соціальну підтримку, повинні йде працювати, – розмірковує Олена Єрьоменко. – Я вважаю, що це з самого початку було недопрацювання держави. Людям надали житло у гуртожитку, вони всією родиною отримують виплати та гуманітарну допомогу. Минуло майже два роки, потрібно починати змінювати ситуацію».

Працевлаштування на комунальних підприємствах та соціальне житло

Проблеми внутрішньо переміщених осіб відомі Запорізькій міській раді. Для того, щоб допомогти людям адаптуватися до нових умов життя, разом з громадськими організаціями та профільною координаційною радою влада розробляє міську програму «Паспорт інтеграції ВПО».

Ще один напрямок цієї роботи – програма «Робота в Запоріжжі», спрямована на працевлаштування внутрішньо переміщених осіб та мешканців міста в структурах виконавчих органів, на комунальних підприємствах Запорізької міської ради, а також підприємств-партнерів. З початку повномасштабного вторгнення, кажуть у мерії, на підприємствах та установах комунальної власності працевлаштували понад 1500 людей. Для цього, зокрема, створили сайт, де можна подати заявку для пошуку.

Щоб бодай тимчасово працевлаштувати чоловіків, які бояться військового обліку, пропонують суспільно корисні роботи: для участі у «Армії відновлення» не потрібно надавати відомості з територіального центра комплектування та соціальної підтримки. Втім, кажуть у мерії, і на таке далеко не всі погоджуються через розмір платні (10 040 грн) та чимале навантаження.

«На початку війни, перше півроку, була потреба саме у продуктовій гуманітарній допомозі. Але потім ми вже казали міжнародним партнерам: досить, це не потрібно. Поки існують програми фінансової та гуманітарної підтримки, людині цього може бути достатньо. Крім того, вона отримує виплати від держави», – розповідає заступник міського голови Анатолій Васюк.

 Заступник міського голови Анатолій Васюк
Заступник міського голови Анатолій Васюк

Про цю ж проблему говорять і в консультативній координаційній раді з питань ВПО. За словами  співініціаторки її створення та активної учасниці Олени Макайя, соціальні виплати, гуманітарна допомога та мрії про скоріше повернення додому утримують декотрих людей від працевлаштування.

Голова ГО «Ресурсний центр «Соціальна ініціатива «Крок за кроком» і БО «БФ «Позитивні жінки Запоріжжя» Олена Макайя
Голова ГО «Ресурсний центр «Соціальна ініціатива «Крок за кроком» і БО «БФ «Позитивні жінки Запоріжжя» Олена Макайя

«Є переселенці, які потребують допомоги, але не звертаються, бо соромляться, і намагаються якось самостійно вирішити свої проблеми. А є «соціальні туристи», які замість того, щоб влаштуватися на роботу, мандрують містом і збирають гуманітарну допомогу у різних хабах, – ділиться Олена Макайя, яка у 2014 році разом з родиною переїхала з окупованого Донецька. Як голова ресурсного центру «Соціальна ініціатива «Крок за кроком» і благодійного фонду «Позитивні жінки Запоріжжя», неодноразово зустрічалась з  «професійними отримувачами» гуманітарної допомоги. – Дуже прикро, коли допомогу бере не та людина, яка дійсно її потребує, а та, яка потім продасть її на базарі».

Щоб мотивувати переселенців впевнено будувати життя у новій громаді, у Запорізькій обласній військовій адміністрації вивчають можливість забезпечення їх житлом. Як розповів заступник голови області Євген Мироненко, така можливість потенційно може бути доступна людям, які погодяться працювати на посадах у соціальній сфері або житлово-комунальному господарстві з платнею до середнього рівня, наприклад, на посадах лікарів та освітян.

заступник голови області Євген Мироненко
Заступник голови області Євген Мироненко

«Опрацьовуємо можливість, щоб придбати на вторинному ринку певну кількість соціального житла, облаштували його меблями і технікою з допомогою міжнародних організацій, а потім надати його тим людям, які погодяться працювати у Запоріжжі», – розповів Євген Мироненко.

Сьогодні місто може запропонувати людям, які того потребують, житло у комунальних гуртожитках та модульному містечку, а також у шелтерах громадських організацій, які створюють за підтримки міжнародних організацій. Але такого великого попиту, як це було після перших хвиль переселенців у 2022-му, на це житло вже немає, кажуть представники міської влади.

Вимушені переселенці розраховують на власні сили

Ситуація з працевлаштуванням внутрішньо переміщених осіб у Запоріжжі не є такою однозначно чорно-білою. Скромна статистика зареєстрованих безробітних ВПО здається показовою, але не зовсім об’єктивно відображає реальну ситуацію. У самому центрі зайнятості зазначають, що чимало послуг щодо отримання ваучерів на навчання, перекваліфікації та допомозі у відкриття власної справи не потребують обов’язкового взяття на облік.

Поки держава не змогла проявити достатньої гнучкості у допомозі новим жителям громад, більшість ВПО працездатного віку з досвідом та бажанням облаштувати своє життя на новому місці, після адаптації після вимушеного виїзду власними силами знайшли роботу, не очікуючи підтримки від влади.

«6 квітня 2022 року виїхали з окупації. Вже у травні чоловік влаштувався на постійну роботу і досі там працює, – розповідає вимушена переселенка з окупованого російськими військами села Копані Оріхівської громади Ірина Разваріна. Її родина у Запоріжжі мешкає разом з рідними. – А я була вдома, поки дитину не можна було залишати саму через обстріли. 12-річному синові психологічно було дуже тяжко перенести все це…».

Залишився в окупованому рідному селі власну продуктову крамницю, зараз Ірина отримала грантову підтримку і виготовляє в’язані вироби на замовлення.

З іншого боку, навіть ті, хто має бажання заробляти, не завжди можуть у прифронтовому місті знайти місце з гідною платнею, якої б вистачило на всі потреби: оренду житла, навчання дітей, харчування та одяг.

«Життя переселенця – це складність на складності: у пошуку житла, роботи. Після переїзду до Запоріжжя спочатку ходила на співбесіди і шукала роботу. Але то зарплатня не влаштовує, то люди не хочуть брати на роботу переселенців», – розповідає про труднощі життя внутрішньо переміщених осіб Інна Новікова, яка у березні 2022 року виїхала з тимчасово окупованого Мелітополя.

З 2007 року до захоплення рідного міста жінка займалася підприємництвом, знається на тонкощах роботи бізнесу і документообігу. Але і така потенційно чудова спеціалістка для будь-якого підприємства зазнала невдачі у пошуку роботи. Набагато складніше – переселенцям, які, наприклад, мають лише досвід роботи у сільському господарстві та фермерстві (для таких у Запоріжжі небагато вакансій) або ніколи не працювали з комп’ютером.

«Певно, працедавці думають, що сьогодні вони працевлаштують ВПО, а завтра вони зберуть речі і кудись поїдуть. Але якщо мені добре у Запоріжжі, у є квартира за нормальною ціною оренди і нормальні умови, то я навряд кудись поїду. У підсумку  надумала знову відкрити власну справу – студію друку «Птах Мрії», – ділиться переселенка з Мелітополя Інна Новікова.

Попри всі складнощі внутрішньо переміщені особи поступово інтегруються у новій громаді. У попередніх матеріалах «Перший Запорізький» вже розповідав чимало історій успіху внутрішньо переміщених осіб, які після вимушеного переїзду до Запоріжжя знайшли сили розпочати тут нове життя:

  • Подружжя Матвія та Олександри Ракашевич-Водяницьких з вже майже зруйнованого прифронтового Оріхова створило заклад японської кухні Fluffy.
  • Ангеліна Тесленко виїхала з Маріуполя і разом з командою відновила у Запоріжжі службу доставки  суші та піци «Алло, лосось». До речі, на початках 60% її колективу складали ВПО.
  • Переселенці-підприємці з Енергодару Володимир та Людмила Сірки відкрили у Запоріжжі соціальний заклад національної кухні «Їдальня українського смаку». У їдальні працевлаштували 13 внутрішньо переміщених осіб.
  • Ольга Фьокліна евакуювалася до Запоріжжя з окупованого села Інженерне Пологівського району Запорізької області і відкрила домашню кондитерську «Honey Cake».
  • Євгенія Васильєва з Херсону заснувала у Запоріжжі власну справу і разом з донькою виготовляє бабл-бокси з іграшками амігурумі.
  • Юлія Чабан з Василівського району після переїзду до Запоріжжя виготовляє і продає шарфи-хустки.
  • Власниця зруйнованої крамниці господарських товарів в окупованій Василівці Марина Якуба після евакуації до обласного центру безкоштовно навчилася професії майстрині манікюру і відкрила власний кабінет, де тепер приймає клієнток.

Текст – Андрій Вавілов

Як у Запоріжжі вимушені переселенки відкривають власну справу: три історії підприємниць-ВПО, які зуміли розпочати нове життя після переїзду


Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!

0