Бізнес під час війни: три історії незламних підприємців із Запоріжжя, які надихають
У Запоріжжі підприємці не просто продовжують працювати у рідному місті за 50 кілометрів від зони бойових дій, а й попри загрозу ракетних ударів, економічну кризу та кадровий дефіцит відкривають нові об’єкти та розвивають напрямки діяльності.
У цій статті – історії трьох представників малого бізнесу, які, не дивлячись на усі загрози і ризики, не лише залишаються у прифронтовому Запоріжжі, а й розширюють свою діяльність.
Юлія Лекаркіна: залишити кар’єру у системі освіти і відкрила кав’ярню-кондитерську
Жителька Запоріжжя Юлія Лекаркіна 13 років працювала у системі освіти, де пройшла шлях від психолога до заступниці директора з навчально-виховної роботи. Але після початку повномасштабного вторгнення вирішила повністю змінити своє життя та реалізувати давню мрію – відкрити кав’ярню-кондитерську.
Домашня кулінарія для неї багато років була захопленням, яке лише у декретній відпустці після народження другої дитини поступово перетворилося у підґрунтя для власної справи. Юлія почала готувати на замовлення макарон – відомий французький десерт, що складається з двох половинок спеціального печива та м’якою кремовою начинкою посередині. Поступово хобі перетворилося у невеликий домашній бізнес з постійними клієнтами, у тому числі – серед кав’ярень. У такому форматі вона працювала понад два роки до початку повномасштабного вторгнення.
Наступним кроком стало відкриття власної невеликої кав’ярні на «острівці» в одному з торговельних центрів. Реалізувати цю ідею допомогла грантова програма «Власна Справа». Вигравши грант, потрібно створити робочі місця, а отримані кошти мають повернутися державі у вигляді сплачених податків протягом трьох років.
Юлія Лекаркіна отримала підтримку свого бізнес-плану у розмірі 246 тисяч гривень і змогла придбати обладнання для випікання (духову шафу, пароконвектомат, кухонну машину), кондитерські вітрини, меблі, а також сплатила частину оренди.
Її міні-кав’ярня у торговельному центрі «Амстор» на вулиці Перемоги працювала з 11 лютого до 31 травня 2023 року. Розвиватися не давали дві причини: постійні зупинки роботи ТЦ під час оголошення сигналу тривоги і невдале розміщення всередині.
На момент закриття Юлія вже підписала новий договір оренди – для створення власного повноцінного закладу. 18 листопада кав’ярня-кондитерська AIRflow на проспекті Соборному вперше відкрила свої двері для гостей. Місяць до відкриття Юлія готувала команду і відпрацьовувала з нею всі рецепти. А до цього півроку жила на будівництві і тепер може розповісти про кожну дрібничку свого закладу.
Після острівця у торговельному центрі та двох найманих працівників Юлії Лекаркіній вдалося зробити великий стрибок. На сьогодні її команда нараховує 15 людей.
Особливість закладу та гордістю його засновниці є великий кондитерський цех, в якому працюють п’ять кондитерів.
«Кав’ярні здебільшого купують десерти у домашніх кондитерів. Тому що мати власний кондитерський цех – це дорого та певною мірою не зовсім рентабельно. Але ми плануємо розвиватися саме у цьому напрямку, – розповідає Юлія. – На сьогодні випікаємо для наших гостей, а також робимо десерти на індивідуальні та корпоративні замовлення. А також готові розглядати можливості співпраці з іншими закладами, яким потрібні кондитерські вибори».
Ще одним напрямком для розвитку підприємниця розглядає навчання кондитерів, як в офлайн, так і онлайн-форматах.
«Я задоволена тим, як ми розвиваємося. У листопаді і грудні у нас була повна посадка. У січні-лютому стало спокійніше, але в обідній час все одно неможливо сісти, хоча і 30 посадкових місць. А на вихідні завжди повна «бронь» столиків, – ділиться успіхами засновниця AIRflow. – Я дуже поважаю колег і не порівнюю наш заклад з іншими. Кожен – унікальний в своїй філософії, атмосфері та десертах. Але дуже хочу, щоб наш заклад постійно розвивався і ставав ще кращим».
Підприємниця розповідає, що після початку повномасштабного вторгнення разом з чоловіком прийняла рішення нікуди не виїжджати, а залишатися з дітьми у Запоріжжі і втілювати свої плани та мрії у рідному місті. Цією мрією для Юлії і стало відкриття кав’ярні-кондитерської.
«Наша філософія починається від назви (AIRflow у перекладі з англійської – потік повітря, – прим.)» та закінчується столовими приборами із зображення хвилі. Так кажемо про те, що ми повітряний і легкий заклад в постійному русі та розвитку. Ми намагаємось в усіх аспектах розвивати та підтримував нашу філософію природності та натуральності, культуру споживання кави та десертів. Які не лише смачні, а й, що дуже важливо, естетичні», – каже власниця закладу.
Кав’ярня – це не той бізнес, який допоможе заробити дуже-дуже багато, попереджає підприємниця тих людей, які лише починають свій шлях у бізнесі. Але це можливість створити власну справу, яка зробить тебе самостійним, приноситиме гроші та допоможе реалізувати свій творчий потенціал та амбіції.
Юлія сподівається, що її історія зможе мотивувати тих, хто планує розпочати власну справу, але ще боїться зробити перший крок до своєї мрії.
Юрій Русанов і Роман Левицький: створили виробництво спорядження та одягу для військових
Станом на лютий 2022 року бізнес-партнери вже мали сім років досвіду виробництва спорядження для мисливців та рибалок під брендом LeRoy. По всій Україні у компанії було понад 50 постійних оптових клієнтів. Щомісяця виробляли близько 1000 одиниць різноманітних товарів. Втім, після початку повномасштабного вторгнення компанія повністю змінила напрямок діяльності, вдвічі збільшила команду і отримала державні замовлення та грантову підтримку.
Початок повномасштабного вторгнення Юрій Русанов зустрів у Києві. За день до того, 23 лютого 2024 року, у столичному Міжнародному виставковому центрі розпочалась спеціалізована виставка, на якій підприємство презентувало свою продукцію.
Вже наступного ранку, очікуючи завершення комендантської години у залі вокзалу «Запоріжжя-1», Русанов думав про те, як компанія може бути корисною для допомоги армії.
«Я відкрив ноутбук, зайшов на сайт Міністерства оборони, подивився, яке речове забезпечення необхідне для Збройних сил України. Завантажив технічну специфікацію на ці вибори і надіслав своєму партнеру Роману Левицькому, який відповідає за наше виробництво, з питанням, чи можемо ми таке виробляти», – розповідає Юрій.
Протягом наступних тижнів підприємство передало військовим і територіальній обороні одяг, який залишався на складі: зимові куртки, шапки, термобілизну та інше. На прохання волонтерів із залишків довоєнної партії матеріалу і того, що вдалося знаходити, виготовляли необхідне тактичне спорядження (розвантажувальні системи, підсумки під гранати і магазини з набоями, сумки для скидання магазинів), щоб все передавати для армії.
Невдовзі спеціалізовані магазини, які раніше продавали товари для рибалок та мисливців, почали займатися військовим спорядженням і почали зверталися з запитом вже на нову продукцію для продажу. Поступово підприємство почало набирати оберти і щоденному у понаднормовому режимі виробляти різноманітне військове спорядження та одяг під новим брендом «ТТХ».
«Наступним важливим кроком стало збільшення потужностей. У червні наше виробництво переїхало в інше приміщення більшої площі, ми найняли нових працівників», – розповідає керівник.
У серпні 2022 року підприємство подало заявку на грант «Власна справа» від урядового проєкту «єРобота». Ця програма дозволяє отримати до 250 тисяч гривень на запуск або розширення власного бізнесу.
«У листопаді ми отримали фінансування. 152 тисяч гривень витратили на купівлю додаткових швейних машин, решту спрямували на придбання сировини та плату за оренду приміщення», – каже Русанов. Державний грант підприємству вдалося повністю відшкодувати вже за чотири місяці.
Коли у середині 2022 року пропозиція військового спорядження вже значно перевищувала попит, щоб знайти нові шляхи для розвитку, підприємці вирішили спробувати свої сили у напрямку державних замовлень. У січні 2023-го запорізький виробник успішно подав свої пропозиції до Міністерства оборони України на замовлення з постачання одягу. У лютому «ТТХ» уклало два договори на поставку всього 10 тисяч сорочок поло та бойових сорочок – до 30 квітня.
«У нас було лише чотири місяці, щоб зробити величезний стрибок значно вище своєї голови. У держави є суворі умови, вимоги щодо якості матеріалів, до їхніх технічних характеристик, випробувань продукції, затверджені процедури погодження», – пояснює тонкощі директор компанії. Щоб виконати замовлення, підприємству було необхідно залучити приватні інвестиції і розширити виробництво.
«Один договір ми виконали вчасно, інший – із затримкою лише на чотири дні, за що сплатили невеликий штраф. Для підприємства, яке було створено менше року тому і реалізувало державне замовлення, це був величезний успіх», – підсумовує Юрій Русанов.
На жаль, більше компанії не вдалося співпрацювати з Міністерством оборони. Після скандалу з «яйцями по 17 гривень», держава змінила процедуру замовлення і збільшила вимоги до виробників. Тепер, каже Юрій, щоб брати участь у тендерах, підприємству потрібно мати площу виробництво не менше 500 квадратних метрів і не менше 50 працівників. Під ці критерії невелика запорізька компанія поки не підпадає.
У 2023 році «ТТХ» знову отримав підтримку від держави – грант на переробне підприємство для збільшення потужностей виробництва.
«Нам погодили проєкт загальною вартістю у 667 тисяч гривень. 20% ми мали сплатити з власних рахунків, ще 80% (533 тисячі гривень) профінансувала держава. На ці гроші ми придбали нову необхідну техніку: розкрійне обладнання, швейні машини, прес для нанесення зображень», – розповідає Юрій Русанов. На підприємстві вже найняли двох нових співробітників, у рамках виконання гранту планують працевлаштувати ще трьох.
На сьогодні 100% доходу «ТТХ» – це результат співпраці з понад півсотні магазинами військового спорядження по всій Україні.
В асортименті компанії – 398 одиниць товару. Під брендом «ТТХ» виробляють п’ять груп товарів: одяг, тактичне спорядження, сумки та рюкзаки, чохли та сумки для зброї, ремені для зброї. Крім того, компанія пропонує клієнтам шоломи і тактичні окуляри. Колектив на сьогодні налічує 25 людей.
Щоб знайти нові напрямки для розвитку, компанія працює над розробкою інноваційного проєкту – виробництва якісного повсякденного одягу з можливістю легкої зміни стилю.
«Ми плануємо закупити матеріал для виробництва тестової партії одягу. Будемо шукати інвестора для залучення додаткового фінансування. Збираємося розробити вітрини, сайт, соціальні мережі, орендувати приміщення для власного магазину у ТРЦ, щоб розпочати продажі. Хочемо стартувати у Запоріжжі, а потім масштабуватися по Україні та за її межами – у Європі та Північній Америці», – ділиться планами компанії її співзасновник.
Андрій Децюра: відкрив у прифронтовому Запоріжжі найбільшу льодову арену «Ice Point»
У листопаді 2023 року у центрі Запоріжжя на території покинутого стадіону на території колишнього парку Пушкіна за будівлею адміністрації Вознесенівського району розпочала роботу льодова арена «Ice Point». Ініціатором та інвестором цього проєкту став власник групи компаній «Лібра-Лайн», що працює у сфері ІТ-технологій, Андрій Децюра.
Створити у рідному місті льодову арену з повноцінним полем для гри для підприємця, який сам з семи років займається хокеєм, було головною мотивацією у роботі. Через відсутність відповідного майданчика вихованці відділення з хокею міської дитячо-юнацької спортивної школи могли займатися на льоду максимум шість місяців на рік – з жовтня до березня – під час сезону роботи приватної ковзанки.
Перші кроки для створення першої у Запоріжжі льодової арени Андрій Децюра зробив ще у 2018 році. У його планах на території покинутого стадіону «Будівельник» у самому центрі міста мав з’явитися сучасний спортивний комплекс з повнорозмірними хокейним та футбольним полем з трибунами, а також необхідною для тренування та проживання спортсменів та комфорту гостей інфраструктурою.
«На жаль, бюрократична машина працювала проти нас. З 2018 і до 2021 року тривала активна боротьба з вітряками у провладних кабінетах. Німецька компанія, яка хотіла стати інвестором, подивилась на цю історію і вийшла з проєкту, – розповідає Андрій Децюра. – Потім ложку дьогтю привнесла пандемія коронавірусу та інші чинники. Тому початкова ідея обмежилась будівництвом льодової арени з повноцінним хокейним полем у повітряноопорній споруді».
Отримавши нарешті всі погодження, підприємець, який став єдиним інвестором проєкту, зміг розпочати будівництво у жовтні 2021 року. Всі необхідні роботи зробили менш ніж за півроку. Згідно контракту з генеральним підрядником фінальні технологічні приготування мали завершити 25 лютого 2022 року. Все змінив початок повномасштабного вторгнення. Відкриття льодової арени довелося відкласти на невизначений термін.
Через більш ніж півтора року, влітку 2023 року, Андрій Децюра вирішив нарешті запустити льодову арену у роботу. Власними силами, без залучення підрядників, які отримавши передоплату ще у 2022-му, але не мали бажання приїжджати до прифронтового міста та завершувати роботи. А її після півтора року в стані консерції було чимало.
«Виникли проблеми з холодильним обладнанням, яке простоювало цей час. Виникли проблеми з комунікаціями для заморожування льоду. Було багато технологічних несправностей та складнощів, які довелося самостійно вирішувати, ремонтувати, переробляти, – розповідає Андрій. – Разом з друзями і однодумцями ризикнув і розпочав розконсервацію, підготовку та заливку льоду. З багато чим ми зустрілися вперше, але загалом все вийшло».
У середині листопада 2023 року льодова арена «Ice Point» нарешті розпочала свою роботу для дітей з хокейного відділення ДЮСШ та усіх городян.
До початку вторгнення у школі займалися близько 100 дітей. Після початку вторгнення станом на жовтень 2022 у місті лишалися, в кращому випадку, третина з них. Тож на сьогодні доводиться відновлювати роботу хокейної школи фактично з нуля.
«На сьогодні для батьків – це безкоштовно. Ми не беремо жодної плати за оренду. Ба більше, намагаємося максимально одягти та взути дітей. Підбираємо ковзани та амуніцію. Поки що при такій кількості дітей нам вдається. Для цього шукаємо зовнішніх спонсорів. Наприклад, відгукуються канадські фонди, нам допомагає Федерація хокею України, – розповідає чоловік. – Загалом спільними зусиллями потроху намагаємося робити все можливе для того, щоб цей вид спорту у нашому місті реанімувати, поставити на ноги і надалі максимально підтримувати».
За чотири місяців після відкриття арени кількість охочих займатися хокеєм лише збільшується. На сьогодні постійно тренуються вже близько 80 дітей. Набір продовжується.
«На сьогодні всі без винятку діти, хлопчики та дівчата, мають унікальну можливість насолоджуватися хокеєм і принаймні вчитися впевнено стояти на ковзанах. Гуртуватися у колективі, спілкуватися з однолітками не онлайн, як було останні роки, а наживо», – ділиться Андрій.
Льодова арена, яку побудували у Запоріжжі у повітроопорній споруді, є найбільшою в Украні. Технологічно все було зроблено для того, щоб арена могла функціонувати весь рік.
Загальна площа арени складає понад 2850 квадратних метрів, де розміщується, крім поля для гри в хокей, адміністративна частина з прокатом ковзанів та роздягальнями для відвідувачів, тренерська, роздягальні для спортсменів, трибуни та зона харчування.
«Наша гордість – це повнорозмірний хокейний майданчик з професійним подвійним бордом зі склінням, який я придбав після чемпіонату світу з хокею. Для людей, які просто приходять до нас культурно відпочити, це не важливо. Але люди, які займаються хокеєм, зможуть високо оцінити і майданчик, і якість льоду. Ми за цим дуже стежимо. Подібний хокейний борт повністю відповідає стандартам Федерації хокею і на сьогодні є тільки у палаці спорту в Києві та у нас в Запоріжжі», – з гордістю розповідає власник льодової арени.
Підприємець каже: його проєкт мав чіткий бізнес-план, що передбачав, як комерційну складову, так і частину соціального навантаження. Потенційні прибутки мало приносити масове катання городян, а також організація сімейного дозвілля та додаткових гуртків, наприклад, з фігурного катання. А розвиток дитячого хокею Андрій Децюра, як прихильник цього виду спорту, готовий підтримувати за власний кошт.
Підприємець розповідає, що після початку повномасштабного вторгнення йому неодноразово пропонували перевезти льодову арену в інші міста України. Наприклад, в Ужгороді місцева влада була готова профінансувати переїзд, оперативно виділити землю та всі необхідні для роботи електричні потужності.
Якщо у Запоріжжі у Андрія роки пішли на ходіння по кабінетах, то на Закарпатті його вразили легкістю та європейським підходом.
«Не зважаючи на таку пропозицію, я від неї відмовився. Моєю мрією та головною ідеєю завжди було розвивати хокей у Запоріжжі. І показати всім у владних кабінетах, що зимові види спорту мають право на життя у нашому місті, – каже власник арени. – Коли виникали складнощі, я думав, можливо, варто було переїхати, коли запрошували. Але не жалкую. Тому що моя ідея та завзятість, з якою я завжди підходив, знайшли свою реалізацію».
***
Запорізькі підприємці вкотре доводять, що для них немає нічого неможливого. Поки інші хвилюються і депресують, вони адаптуються до роботи у складних умовах сьогодення, шукають можливості для розвитку і втілюють свої мрії та бізнес-ідеї вже сьогодні.
Текст – Андрій Вавілов, фото з архівів героїв публікації та 061.ua
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0