USD: EUR:
... в Запорожье
Освіта під час війни: відомий запорізький вчитель Олександр Жук – про мінуси дистанційки та потенціал підземних шкіл (ІНТЕРВ'Ю)

Освіта під час війни: відомий запорізький вчитель Олександр Жук – про мінуси дистанційки та потенціал підземних шкіл (ІНТЕРВ'Ю)

Олександр Жук — найвідоміший вчитель Запоріжжя. Вся країна дізналася про нього у 2018 році, коли запоріжанин став найкращим вчителем України за версією Global Teacher Prize Ukraine та потрапив у престижний рейтинг ТОП-30 до 30 років. У 2019-му його відзначили серед ТОП-10 новаторів, які змінюють Україну та світ. У 2020-му Олександр став одним з 50 найкращих вчителів світу – фіналістів світової премії Global Teacher Prize 2020. У 2021-му запорізький педагог став лауреатом Global Teacher Award, а цього року – одним з переможців другого етапу програми Talents For Ukraine.

Визнаний вчитель активно розвиває STEM-напрямок в освіті, який поєднує природничі  науки, технологію, інженерію та математику, а його учні є постійними учасниками та призерами конкурсів, олімпіад та інтелектуальних ігор.

«Перший Запорізький» поспілкувався з Олександром Жуком та дізнався про недоліки та переваги онлайн-навчання, поцікавився його думкою з приводу підземних шкіл та записав декілька порад батькам.

«Під час дистанційного навчання вчитель втрачає контакт з учнем. Підземні школи — це вихід з ситуації»

— Як чотири роки дистанційного навчання вплинули на дітей і як можна змінити ситуацію?

— Звичайно, вплинули негативно, адже деякі діти не були навчені працювати дистанційно. Тобто не було самоконтролю, не всім дітям це притаманне. Не було підготовки, щоб самостійно вивчати предмети.

Дітям вже важко спілкуватися наживо. З деякими працюють психологи. Взагалі є діти, які не прийняли дистанційний формат навчання і відмовляються від нього. У декого може виникнути депресія щодо цього і вони навіть зараз не хочуть контактувати один з одним. Тобто вони закрилися і не йдуть на контакт ні з педагогом, ні з батьками, ні з однолітками. Тут ми, звичайно, потроху намагаємося допомагати. Все ж таки деяким дітям важко адаптуватися, але не всім. Є ті, яким це все легко дається.

Під час пандемії коронавірусу та у воєнний час з цією кількістю сирен потрібен був час, щоб всі адаптувалися до формату дистанційного навчання. Ми певною мірою  втратили зв’язок, якщо кажемо саме про прифронтові міста. Якщо ж брати інші регіони, де є офлайн-навчання, там вчителі хоча б бачаться з дітьми та навчають майже в такому темпі, як у звичайних навчальних закладах.

Олександр Жук є найвідомішим вчителем Запоріжжя 

Якщо ми кажемо про прифронтові міста, то варіант виходу звичайно є — це підземні школи, як зроблено в Харкові, щоб дітей штовхати до формату очного навчання. Адже все ж таки в онлайні не вистачає контакту з вчителем. Діти закриваються і навіть інколи вже не хочуть йти на контакт з педагогом, вмикати камеру, а інколи і заходити на сам дистанційний урок, бо вони просто втомилися від цього гаджету.

Ба більше, не у кожного з батьків є така матеріальна можливість, якщо ми говоримо про забезпечення цими гаджетами: планшетами, ноутбуками тощо. Ми вже не кажемо про якість навчання. Якою може бути якість, якщо в декого з учнів до цього часу є лише кнопковий телефон? Таке також трапляється і це потрібно розуміти.

Звичайно, є програми, щоб забезпечувати учнів, але все таки дистанційна освіта триває вже більше ніж чотири роки, це потрібно більше активізувати, щоб дітей залучити до навчання у закладі.

— До кінця року у Запоріжжі та Запорізькому районі планують побудувати 10 підземних шкіл. Як вони покращать ситуацію?

— Якщо ми говоримо про те, що в підземній школі будуть окремі класи, а не просто один загальний клас на 200 дітей, то ми маємо на увазі формат навчання як у звичайній школі, тільки під землею. Тут діти зможуть бути на уроках. Я думаю, що це варіант виходу з ситуації.

І батькам буде простіше, вони не будуть так турбуватися. Тому що багато хто не хоче відводити дітей у звичайний заклад освіти, де є окреме підземне сховище, до якого ще потрібно дійти через подвір’я.

Коли дитина буде у школі під землею, то це безпекове питання прибирається. Діти будуть знаходитися у безпеці постійно. Тільки залишається питання доїзду до закладу і додому, але це вже повинні забезпечувати батьки.

У вчителя є чимала кількість професійних нагород

«Онлайн-освіта показала, хто з дітей має високий рівень самопідготовки та відповідальності, а педагогам підвищила рівень обізнаності в IT»

— Як можна допомогти власній дитині адаптуватися до онлайн-навчання? Що для цього можуть зробити батьки?

— У мене дитина у садочку. Ми, звичайно, пробуємо знайти варіанти для того, щоб дитина  була готова і до офлайн-навчання.

У нас в місті працюють програми ЮНІСЕФ і, як я розумію, у більшості містах України, особливо прифронтових. Ці програми дозволяють на декілька годин вдень зайняти дитину. Провести майстер-клас або підготовку до школи. Це потрібно шукати, батькові та матері треба бути зацікавленими в тому, що дитина повинна бути в соціумі і адаптуватися. Щоб цей процес відбувався легше, активно шукати певні варіанти, котрі поки що не може запропонувати школа.

З квітня у Запоріжжі почали працювати офлайн більше закладів освіти. Це є великим «плюсом», тому що потрібно спілкуватися.

— Ми часто кажемо про недоліки онлайн-навчання. А які його переваги?

Є великі «плюси». Ми дізналися, хто з дітей має високий рівень самопідготовки та відповідальності. Звичайно, таких дітей невеликий відсоток, але вони є. Ми побачили, що ці діти активно почали залучатися до різних онлайн-конкурсів. Їм не потрібна класична школа і вони беруть для себе найголовніше з предмета під час дистанційного навчання, не перенавантажують себе. Все ж таки всі діти різні, деяким не хочеться навчатися в соціумі і для них це гарний варіант.

Ще один «плюс» стосується педагогів. Вони підвищили свій рівень обізнаності в IT-технологіях та в їх використанні. Це те, чого не було раніше. До цього достатньо великий термін це йшло важко. Завдячуючи дистанційній освіті, опанування різних технологій стало серед педагогів на дуже високому рівні. Сюди входить використання інтерактивних технологій та різних ігор. Це те, що раніше було присутнє в школі, але у маленькій мірі. А зараз ми навчилися працювати з електронним щоденником, електронним журналом, опанували багато нових форматів, які покращили освітній процес.

В онлайн-навчанні є багато недоліків, але можна знайти й «плюси», вважає Олександр Жук

«STEM-напрямок — це не тільки про технічне забезпечення, а й про процес організації навчання»

— Якщо дитина навчається закордоном після початку широкомасштабного вторгнення, чи варто їй, на ваш погляд, долучатися до українського онлайн-навчання? Або це буде вже занадто важко через велике навантаження для школяра?

Тут потрібно індивідуально дивитися по кожній дитині. Це рішення повинні приймати батьки. Все ж таки я вважаю, що так, потрібно долучатися, але з виключенням таких предметів, як фізична культура, трудове навчання, мистецтво та інші. Залишити основні базові предмети: українську мову, математику тощо. Важливо не перенавантажувати дітей, особливо купою завдань, як інколи люблять деякі педагоги. Щоб ця школа не була для дітей просто тягарем.

У мене п’ятеро дітей в класі навчаються закордоном і паралельно вони вчаться тут онлайн. Якщо дехто з вчителів-предметників задає забагато, я з ними обговорюю це окремо для зменшення навантаження або для невключеності дітей в деякі онлайн-уроки. Вирішую окремо всі ці питання і дивлюся по дітях, які навчаються закордоном.

— Чи важко буде реінтегрувати в українську школу дітей, які виїхали з окупації або повернулися з-закордону?

Напевно, важко. Звичайно, якщо вони приїжджають, то хочуть повертатися у свої рідні класи. Інколи ці класи вже не є тими, які були. Ми повинні розуміти, що подекуди всі діти стають один одному чужими через те, що не спілкувалися між собою умовно чотири роки.

Під час коронавірусу діти хоч інколи зустрічалися між карантинами, а тут вони взагалі не бачаться наживо. Я зустрінуся на останній дзвоник з учнями, з якими не бачився 2,5 роки. Дехто, наприклад, відмовляється вмикати камеру, і я навіть не знаю, як він зараз виглядає. Якщо йому було 12 років, то в 14,5 він вже явно виглядає доросліше.

Та все індивідуально і залежить від дитини. Від її комунікабельності, того, як вона перенесла адаптацію там і як вона потім адаптується тут. Психологічна служба повинна працювати на дуже високому рівні, щоб потім не було проблем.

У 2023 році Олександр Жук здійснив свою давню мрію — виступив на одній сцені з Дмитром Монатіком і переклав його пісню жестовою мовою 

— Ви є популяризатором STEM-напрямку в освіті. Чому він важливий і чим корисний дітям?

Виходячи з того, що у нас зараз дистанційний формат навчання, ми говоримо, що STEM-проєкти і взагалі стиль напряму у нас є таким, коли навчальний заклад повністю залучений до розв’язання однієї проблеми, однієї тематики. І це розглядається через призму всіх предметів.

Наприклад, дитина приходить на урок мови та вивчає один з напрямків, скажімо, Велику Британію. І учні вивчають цю країну протягом тижня. На трудовому мистецтві збирають якість пам’ятки архітектури Великобританії, на інших уроках теж її розглядають. І таким чином діти більш пізнають, ніж коли ця тематика розсіюється на рік і вона просто забувається через деякий час.

Тобто суміжна інформація з різних предметів розкидана на роки. І потім дітям важко зорієнтуватися, все це пригадувати та збирати до купи. Це знання, які ми просто пройшли і не запам’ятовуємо. У нас при цьому використовується короткотривала пам’ять, і таким чином ми проходимо матеріал.

А ось якщо брати Нову українську школу, те, що мені подобається, це якраз STEM-напрямок. Тут і доповнення, і нові технології. Коли ми говоримо STEM — це не тільки технічне забезпечення, це повністю процес організації навчального закладу і зв’язок педагогів між собою. Тобто, коли предмети між собою поєднуються, щоб було зрозуміло дітям, що з фізики, хімії, біології вони вивчають певну тематику.

Вчитель активно розвиває STEM-напрямок в освіті

«Потрібно активніше залучати молодих освітян до роботи у школі. Важливі два аспекти: зарплатня і технічне забезпечення»

— Як можна покращити систему освіти як в Україні, так і в Запоріжжі?

— Це важке питання. Звичайно, покращити можна, але в це все потрібно вкладати кошти для того, щоб взагалі розвивати цей напрям. Тут важливі два аспекти: зарплатня і технічне забезпечення.

Важливо забезпечити педагогів високим рівнем заробітної плати. Я не кажу, що у війну потрібно все відкласти і забезпечувати вчителів, ні. Але потрібно розробляти певну програму для того, щоб не просто говорити публічно, що зарплатню підіймають, а насправді цього не відбувається.

Педагоги будують подальше майбутнє нашої держави і потрібно залучати молодих освітян, щоб вони йшли працювати у школу. Якщо вони йдуть на педагогічний факультет у коледж або університет, потрібно, щоб в подальшому вони залишалися у школі, а не йшли в інші професії.

У Запоріжжі дефіциту вчителів нібито і немає, але й нові люди у професію йдуть не надто активно. А ось у Києві життя вирує більше. Там спостерігаємо більш активне залучення нових вчителів. Зарплатня у педагогів в Києві вища, ніж у Запоріжжі, і там більше приватних шкіл. Зараз молодь часто надає перевагу саме приватним закладам.

Щодо технічного забезпечення. Якщо ми не можемо організувати навчальний процес у закладі, то повинні організувати це за його межами. У дистанційному форматі навчання нам директор допомагає, ми (Олександр Жук працює у Запорізькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті «Джерело», – прим.) більш-менш забезпечені. Але буває, що в інших закладах це залишається на педагогах, які самі повинні себе забезпечувати ноутбуками та іншими пристроями. А згодом це все потрібно ще й оновлювати, при цьому ці гаджети достатньо дороговартісні.

Також потрібно думати про розбудову системи шкіл у прифронтових містах, щоб все ж таки вводити очне навчання. Я чув, що також є спеціальні міцні наземні школи, які будуються, наприклад, в Ізраїлі. Це теж варіант, але вони набагато дорожчі, ніж підземні. Тобто потрібно знайти якийсь вихід, щоб діти були залучені до спілкування між собою.

— Яким повинен бути сучасний вчитель?

— Гнучким. Бути психологом і партнером, щоб надати дітям можливість розвиватися та адаптуватися до тих умов, які в нас є.

Текст — Юлія Глушко, фото взяті з соцмереж героя матеріалу 

Університети без стін: як вищі навчальні заклади Мелітополя і Бердянська виїхали з окупації та з нуля побудували роботу у Запоріжжі


Читайте також:

Поки батьки на роботі, а школи та дитсадки – на «дистанційці»: хто і як допомагає організувати дозвілля дітей у прифронтовому Запоріжжі

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!

0