Андрій Бударин – вуличний барабанщик, якого чимало жителів Запоріжжя бачили у парках різних районів. За освітою – електрик, близько 10 років працював на заводі, паралельно грав у гуртах і розвивав музичний бізнес: продавав інструменти та створював репетиційну базу.
З початком повномасштабного вторгнення, звичний ритм життя Андрія зупинився: репетиції припинилися, база спорожніла. Саме тоді він вирішив вийти з зони комфорту та почав грати просто неба. Цей спонтанний крок став не лише способом пережити кризу, а й новим диханням у творчості.
Про шлях запорізького барабанщика Андрія Бударина – у матеріалі «Першого Запорізького».
На зло батькові вирішив втілювати мрію – займатися музикою
Андрій Бударин розпочав свій життєвий шлях у середовищі, де найважливішою цінністю вважається стабільна робота на заводі – така, що забезпечує впевненість у завтрашньому дні. Навіть, якщо вона важка та виснажлива. Його перша освіта – електрик, навчався у Запорізькому металургійному ліцеї. Вступив туди, бо батько працював на заводі і передбачалося, що син піде тим самим шляхом.
Саме в цьому ліцеї розпочалася його музична історія. Хоча чоловік мріяв грати на гітарі та бути зіркою, ансамблю потрібен був барабанщик. Андрію показали простий біт і він одразу впорався.
«Друг вирішив: «Все, тобі дано, будеш барабанщиком». Батько – який у молодості не зміг втілити мрію про музику на реальність, однак, поставився до цього скептично: «Ти ще зелений, у мене не вийшло й в тебе також». Ця фраза стала вирішальною, адже саме на зло батькові я почав грати», – розповідає Андрій.
Свою першу ударну установку супер-тактон (копію німецької Sonor) він купив у 2003 році за 250 гривень. Щоб придбати інструмент, витратив майже всі свої гроші.
Щоб отримати музичний досвід, заводський електрик грав у церковному гурті, а потім створив рок-гурт
Андрій почав відвідувати зібрання віруючих, які збиралися у палаці культури «Титан». Насправді він ходив туди не стільки через віру, скільки через бажання покращувати знання в музиці. Їхній церковний музичний гурт мав дороге й красиве обладнання – розкіш для Запоріжжя тих часів. Спочатку Андрій сидів біля барабанщика на репетиціях, дивився та слухав, а потім вже сам почав грати на постійній основі. Тут він отримав свій перший досвід виступу перед великою кількістю людей у ДК «Титан».
Проте згодом він покинув церкву та разом із друзями створив власний колектив, який грав важкий блек-дет-метал – напрям рок-музики з агресивним звучанням і похмурою енергетикою. Музиканти мали довге волосся, фарбували обличчя гримом, виступали по Україні та грали на розігріві у відомих метал-виконавців.
До 21 року життя Андрія було дуже інтенсивним: він займався музикою по 4–5 годин щодня, навчався у виші та з 18 років працював електриком на «Запоріжсталі».
«Якось вокаліст запитав: «Чи зробить тебе щасливим те, що ти робиш зараз?». Я реально задумався. У мене ж родина робітнича, завжди казали, що музика – це не серйозно. Тоді зрозумів: якщо так далі піде, то до 35 я стану самотнім нещасним чуваком. Тоді й вирішив менше часу приділяти музиці», – розповідає барабанщик.
Щоб звільнитися з нелюбимої роботи, розпочав бізнес з продажу музичних інструментів та створив репетиційну базу
Робота електриком у цеху на заводі Андрія не влаштовувала. Він прагнув знайти спосіб заробляти так, щоб мати більше часу для музики та звільнитися. Для цього паралельно з роботою почав займатися продажем товарів зі США. Він розбирався у музичних інструментах і почав їх привозити з-за кордону, купуючи дешево і продаючи дорого. Цей бізнес став додатковим джерелом доходу й способом поступово відмовитися від роботи на заводі.
«Я кредити брав, щоб купити інструмент, а потім продавав його з прибутком. Наприклад, бас-гітару купив за 300 доларів, а через рік продав за 900. Пограв, отримав кайф», – ділиться Андрій.
На піку цього підприємництва він заробляв 2-3 тисячі доларів на місяць, поєднуючи роботу на заводі та торгівлю музичними інструментами. Він також був залучений у мережевий маркетинг. Хоча спочатку він розглядав це як шлях до того, щоб розбагатіти, врешті-решт розчарувався, але здобув навички саморозвитку та правильне мислення.
Згодом Андрій приєднався до гурту «Декаданс». Це запорізькі музиканти, які на 10 і більше років старші за нього. Серед них були Валентин Терлецький, Володимир Кондратенко, Олег Мазур та Наталія Сєрякова.
«Коли постало питання, де нам збиратися, ми переїхали в підвал житлового будинку на вулиці Рекордній. Там облаштували одну кімнату для репетицій. Згодом через скарги мешканців і прорвану трубу приміщення стало непридатним», – розповідає Андрій.
Тоді барабанщик знайшов нове приміщення. Спершу він орендував одну кімнату, адже це було фінансово важко. Протягом двох років йому вдалося взяти в користування весь підвал. Він організував репетиційну базу так, щоб можна було одночасно грати кільком гуртам і покривати витрати на оренду: «Кожної осені я брався за ремонт і облаштування студії – утеплював, робив шумоізоляцію, підбирав усе для комфортної роботи музикантів».
У 2013 році Андрій нарешті вирішив повністю сконцентруватися на музичній діяльності та власній справі, а тому звільнився з «Запоріжсталі».
Виступи просто неба несподівано принесли популярність, регулярний дохід та нові замовлення
24 лютого 2022 року, як і всіх українців, повномасштабне вторгнення застало Андрія зненацька. Репетиції припинилися, студія спорожніла, а фінансова стабільність зникла.
У шоковому стані він вирішив шукати спосіб заробітку – виникла ідея грати на вулицях. Спершу вагався. Одного разу, прогулюючись містом, побачив музиканта, який виступав просто неба. Андрій замовив портативну колонку й вирішив діяти.
Перший виступ відбувся влітку 2022 року, в одному з парків міста. За вечір він заробив близько 1000 гривень. Неочікувано для барабанщика, вулична гра почала потроху приносити заробіток. Це стало поштовхом не зупинятися після першої спроби.
Андрій почав грати далі – системно, з чітким графіком і у різних багатолюдних місцях Запоріжжя: у парках, на проспекті, біля торгівельних центрів.
Зараз чоловік грає в таких районах: Комунарський, Шевченківський, Вознесенівський та Хортицький.
Барабанщик почав вести ефіри в TikTok – спочатку для того, щоб знайти свою аудиторію та ділитися музикою з іншими. Відео з його виступами почали набирати тисячі переглядів, а сторінка поступово ставала популярною. З часом з’явилася й монетизація – близько 5 доларів за ефір. Але головним бонусом стала не вона: завдяки відео про Андрія дізнавалися організатори різних заходів. Його почали запрошувати на дні народження, відкриття басейнів, міські події, що стало регулярним доходом.
«Я володію бас-гітарою та гітарою, але саме барабани створюють відчуття справжнього концерту. І хоч зараз цінність виступів трохи впала через наслідувачів, які приїздять на мої точки. Все ще тримається потік клієнтів», – розповідає барабанщик.
Вулична слава привела нових учнів до школи гри на барабанах
Вуличні виступи мали чимало складнощів: регулярні виклики поліції, суперечки про норму шуму, інциденти з випадковими перехожими. Та для Андрія, як власника студії, у цій діяльності був є безперечний плюс – з’явилися нові учні. Люди реагували позитивно, знімали відео, підходили спілкуватися та цікавилися навчанням.
Після регулярних виступів просто неба, барабанщик почав отримувати не лише гарні відгуки від слухачів, а й запити на навчання. Так поступово його репетиційна база, яка раніше збирала гурти, перетворилася на школу гри на барабанах та є основою фінансової стабільності.
Для тих, хто мріє сісти за барабани, барабанщик радить систематично займатися: «Поки не відсидиш свої 10 тисяч годин, професіоналом не станеш. Також важливо знайти людину, яка не лише вміє грати, але й якісно передавати знання».
Щодо майбутнього, Андрій визнає: сьогодні складно будувати довгострокові плани через військову ситуацію та законодавчі зміни. Хоча раніше він мріяв про створення великого музичного хабу з кількома студіями, наразі він зосереджений на існуючому бізнесі, адже до нього приїжджають учні з інших міст. З настанням холодів сезон вуличних виступів поступово завершується. Від осені до весни барабанщик гратиме значно рідше.
Текст – Анастасія Заводюк, Андрій Вавілов, фото з архіву Андрія Бударина
Читайте також:
Як відновити ментальну рівновагу: ідеї для відпочинку та дозвілля в Запоріжжі
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!