Відкрити ательє під час війни: як запоріжанка Інна Стасік виграла грант та заснувала власний бізнес у прифронтовому місті
Жителька Запоріжжя Інна Стасік понад 30 років працює кравчинею і не уявляє свого життя без шиття. Раніше вона виконувала приватні замовлення. А коли на початку повномасштабного вторгнення більшість клієнтів виїхала з міста, вирішила ризикнути та відкрити власне ательє.
Створити успішний бізнес у прифронтовому місті їй допомогли професійні вміння, підтримка родини та державний грант «Власна справа», на кошти якого вдалося придбати необхідне технічне обладнання та матеріали.
Інна Стасік розповіла свою історію «Першому Запорізькому».
Вирішила відкрити власну майстерню після десятиліть у професії
Інна Стасік називає пошив і ремонт одягу своєю улюбленою справою. Цю роботу вона виконує вже кількадесят років.
«Займаюся шиттям все своє свідоме життя. Вже, мабуть, років 30. Я сама із Запоріжжя, вчилася на кравчиню», — розповідає жінка.
Фото: Суспільне Запоріжжя
Про відкриття власної справи раніше навіть не замислювалася, тим паче під час широкомасштабного вторгнення. Проте таку ідею їй запропонував син, котрий дізнався про державну програму для підтримки та відкриття бізнесу «Власна справа».
«Всі мої клієнти поїхали, як почалася війна, і треба було чимось займатися. Оскільки не шити я просто не можу, син сказав: «У тебе тепер є вільний час, ось і починай свою справу». Так все й закрутилося, — згадує майстриня. — Мій син працює у юридичній сфері. У нього були свої проєкти та розуміння того, що таке грант. Він розповів мені про можливість та запропонував спробувати. Я погодилася».
За її словами, подаючи заявку, вона навіть не сподівалася на позитивну відповідь, а просто хотіла випробувати свої сили та отримати новий досвід.
«Коли ми виграли, це був шок, тому що я на це навіть і не сподівалася. Ми просто спробували. Взагалі не думала, що ми його отримаємо, адже у веденні бізнесу тоді ще нічого не розуміла. Я все життя шила, а у такі речі не заглиблювалася. Думала, це просто буде спробою, щоб чомусь навчитися, вдосконалити і спробувати наступного разу. А вийшло з першого разу! І потім почалася розбудова власної справи», — ділиться Інна Стасік.
Щоб отримати грантові кошти, спочатку треба було скласти бізнес-план, а потім захистити його перед комісією Запорізького обласного центру зайнятості. Не дивлячись на те, що перед отриманням гранту жінка не проходила спеціального навчання, зі всіма завданнями впоралася блискуче. І вже у вересні 2022 року отримала 243 тисячі гривень за програмою «Власна справа».
«На отримані кошти закупила обладнання, тканину, нитки, мереживо та все інше для того, щоб одразу почати працювати. З техніки придбала чотири спеціальні швейні машини: вишивальну, розпошивальну, прямострочну та оверлок для обшивання зрізів та країв виробу», — перелічує майстриня.
Власне ательє «Оріана» з ремонту, індивідуального пошиття та продажу одягу Інна Стасік відкрила у березні 2023 року. Воно знаходиться у самому центрі Запоріжжя – на проспекті Соборному в районі Металургів навпроти торговельного центру «Фортуна».
Запустити власну справу під час війни допоміг державний грант «Власна справа»
Підприємниця зізнається: наважитися на відкриття власної справи під час війни було непросто. Адже Запоріжжя є прифронтовим містом, яке регулярно піддається російським обстрілам.
«Відкривати власний бізнес під час війни було страшно, але все ж ризикнули. Я взагалі потім думала: а може і не треба? Тому що в країні йде війна, у нас все навколо бомблять. Ну яка своя справа? Але потім родина мене переконала, адже потрібно чимось займатися і потрібно допомагати», — ділиться кравчиня.
З цих же причин вона поки не замислюється над розширенням виробництва, адже немає впевненості у завтрашньому дні.
«Поки що мови про розширення не йде, бо не розуміємо, що буде завтра. Щойно війна закінчиться, то, звичайно, є багато моментів, які можна втілити у життя. Хочеться і одне, і інше… Але, на жаль, наразі це робити дуже страшно. Це ж треба вкладати гроші, а не просто так захотів — і все вже з’явилося. Мабуть, якщо і будемо розширюватися, то вже після перемоги, а там, як піде. Поки тримаємось, як тримаємось, а потім вже час покаже. Ми навіть вивіску зверху на фасаді ще не чіпляли і в це не вкладалися. Просто на вікні висить позначка, що тут працює ательє», — каже Інна.
Вона зауважує, що скласти бізнес-план і виграти грант виявилося значно легше, аніж подальше ведення власної справи, особливо, під час війни.
«Написати бізнес-план і захищати його перед комісією — це все не так складно. Треба казати те, що вважаєш за потрібне. Нічого не вигадуй, і тоді буде простіше. Я казала так, як думаю. Як собі уявляю, так про це і розповідала. Мабуть, було переконливо, — розповідає Інна Стасік. — Не знаю, що можна порадити тим, хто хоче податися на грант. Але те, що займатися власним бізнесом складно, це точно. Якщо ви готові працювати з ранку і до вечора, без вихідних та свят, то звичайно треба відкривати власну справу. А якщо боїтеся і хвилюєтесь про своє приватне життя, то з власним бізнесом треба про нього забути».
Додатково рекламувати ательє навіть не довелося – клієнтів вже вдосталь
Інна Стасік працює офіційно, як фізична особа-підприємець, і натепер працевлаштувала вже двох співробітниць-швачок. Ательє «Оріана» надає різноманітний спектр послуг. Висока якість роботи та вдале розташування забезпечили великий потік вдячних клієнтів.
«В ательє шиємо будь-який одяг, а також займаємося його ремонтом. Окремий напрям — робимо вишиванки», — розповідає підприємиця.
За її словами, на виготовлення вишиванок йде різна кількість часу. Це залежить від виду самої вишиванки та ступеня складності роботи.
«Якщо тільки трошки вишиваємо, то впораємося швидко, можемо вишити за день. Якщо більш складна вишивка, наприклад, і на рукавах, і спереду, тоді може піти декілька днів. Виріб робимо «з нуля» — і шиємо, і вишиваємо», — каже майстриня.
Вартість однієї лляної вишиванки стартує від 2 200 гривень. Решта залежить від розміру, складності виробу та інших тонкощів роботи.
В «Оріану» часто приходять військові. Тут їх обслуговують на безоплатній основі.
«Звичайно, їм треба допомагати. Робимо все, що вони просять. Зазвичай, треба підремонтувати військову форму — щось закріпити або підшити, перестрочити, зміцнити тощо. Тож здебільшого приводимо до ладу військовий одяг. Але бувають і виключення: наприклад, сьогодні приходив військовий і попросив вкоротити джинси», — розповідає кравчиня про волонтерську діяльність свого ательє.
Клієнтів у новоствореного бізнесу сьогодні чимало, тож Інна Стасік вважає, що власна справа стартувала вдало.
«Сторінки у соцмережах ми наразі не створювали, бо поки що немає на це часу. Зараз клієнтів дуже багато, тож рекламувати нас не треба, бо ми вже зашиваємось!», — з усмішкою підсумовує власниця ательє.
Текст — Юлія Глушко, фото з архіву Інни Стасік
Читайте також:
- Виїхала з-під обстрілів і відкрила тату-салон: як Альона Пузанова з прифронтового Гуляйполя будує у Запоріжжі власний бізнес
- Як любов до автоспорту перетворити на власну справу: історія співзасновника запорізького картинг-центру «Монако» Олександра Ткаченка
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0