У Запоріжжі відкрили меморіальну дошку на честь полеглого захисника Валерія Вострікова, який загинув під час бойового завдання на Донеччини, — ФОТО

28.08.2025

У Запоріжжі на фасаді будинку, де жив військовослужбовець ЗСУ Валерій Востріков, відкрили меморіальну дошку. Герой 406-ї окремої артилерійської бригади віддав своє життя, боронячи Україну від російських окупантів.

Про це повідомляє Запорізька ОВА.

Валерій народився у Запоріжжі, закінчив 85-ту школу та металургійний коледж. Під час повномасштабного вторгнення вступив у Київський університет права НАН. У березні 2022 року пішов добровольцем у ТрО. Згодом вступив до лав Збройних Сил України, служив у 406-й окремій артилерійській бригаді, був командиром гармати.

«Валера з дитинства був дуже спортивним. Він завжди був у русі, займався вільною боротьбою. Казала йому: відпочинь, а він — ні, усе хотів бути сильним. Він справді був справжнім чоловіком із маленького віку. Пам’ятаю, ще зранку всі сплять, а він вже десь бігає чи відтискається. Спорт був його життям. І, мабуть, саме спорт виховав у ньому цю витримку й мужність, які так допомогли йому на війні», — поділилася мати полеглого захисника Світлана.

Разом із побратимами Валерій боронив села біля Бахмута, тримали позиції на Херсонщині, Миколаївщині та Донеччині. На його рахунку — чимало влучних ударів по ворогу.

«Знаєте, у мене троє синів, але мене ніхто ніколи так не обіймав, як це робив Валера. Його обійми були наче хмаринка — легкі, ніжні й водночас особливі. Він умів обійняти так, що всі страхи відходили і відразу ставало спокійно. Я й досі відчуваю це тепло і чую, як він лагідно каже: «Мамуля»», — додала пані Світлана.

Дружина полеглого воїна Ольга розповіла, що для неї Валерій був надійною опорою. Вони познайомилися у соцмережах. Спершу їхнє спілкування було несерйозним, але згодом переросло у справжні стосунки. Коли Валерій служив в армії, вони домовилися зустрітися в Запоріжжі, і ця зустріч стала вирішальною — відтоді вони вже не розлучалися.

«Він був моєю найнадійнішою стіною. Я завжди відчувала захист та спокій. Він умів любити наскільки сильно, що цього вистачало на всіх — на мене, маму, братів. Він був моїм чоловіком, другом і найріднішою людиною. Ми часто жартували, що він читає мої думки. Я тільки про щось подумаю — він уже пише мені про це. У нас було неймовірне відчуття одне одного. Він прожив лише 25 років, але зробив більше, ніж дехто встигає за ціле життя», — каже Ольга.

19 липня 2023 року Валерій загинув у Волноваському районі Донеччини під час виконання бойового завдання. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою президента України «За оборону України».

«Пам’ять формує наше життя і наше майбутнє. Якщо ми пам’ятаємо Героїв, ми стаємо сильнішими. Пишаймося ними й живімо так, щоб їхня жертва не була марною», — зазначив засновник громадської організації «РАЗОМ.UA» Ігор Ілюшкін.

Як повідомлялось раніше, у Запоріжжі почали встановлювати меморіальні дошки нового зразка на фасадах будинків, де жили воїни, які загинули на російсько-українській війні.