Після початку повномасштабної війни громадські організації у Запоріжжі почали працювати з новими викликами: допомогою переселенцям, підтримкою людей у кризі, роботою з ветеранами, військовими та їхніми родинами.
Для «Запоріжжя. Платформа спільних дій» цей період став часом переосмислення власної ролі в місті. Організація не лише надавала гуманітарну допомогу та підтримувала людей під час блекаутів, а й поступово сформувала окремий ветеранський напрям. Запустила проєкти з фізичної реабілітації, психологічної підтримки дітей та інформаційні ресурси для тих, хто шукає допомогу.
Про те, як сьогодні працює ГО «Запоріжжя. Платформа спільних дій», які запити найчастіше отримує команда і чому громадський сектор має бути повноцінним учасником відновлення міста, «Першому Запорізькому» розповів директор організації Дмитро Халілов.
Як «Платформа спільних дій» виросла з простору для діалогу в центр допомоги
– З чого починалася «Запоріжжя. Платформа спільних дій» і яка ідея лежала в її основі?
– Ми починали у 2018 році з простого, але важливого розуміння: Запоріжжю потрібен сучасний формат діалогу між громадою, бізнесом, владою та громадським сектором. Саме так з’явилася ідея Платформи – простору, де люди з різних сфер можуть об’єднуватися навколо спільних завдань.
У цьому круто спрацював наш хаб, відкритий у 2019 році. Це сучасний простір з декількома залами, коворкінгом, де щоденно проходить безліч заходів соціального спрямування з різними спікерами, гостями та учасниками. Свідомо надаємо хаб для соціально важливих ініціатив безкоштовно і без тривалих погоджень, достатньо зателефонувати або написати нам. Прагнемо, щоб корисні проєкти могли швидко знаходити місце для зустрічей, навчання, обговорень і розвитку.
Розуміємо, що навіть не беручи до уваги наші проєкти, тільки надаючи простір для таких зустрічей, вже об’єднуємо людей, сприяємо зародженню нової комунікації, партнерств і нетворкінгу.
– Як змінилося коло завдань організації від заснування до сьогодні?
– На початку зосереджувалися переважно на розвитку культурних, освітніх, спортивних ініціатив. Проводили арт-форуми, виставки, напівмарафони, велозаїзди.
Потім розпочався ковід. І дуже швидко зрозуміли: світ змінився, а значить маємо змінюватися і ми. Переорієнтували свою роботу, переводили заходи в онлайн, запускали освітні програми, підтримували комунікацію між людьми навіть тоді, коли всі були ізольовані. Бо в кризові моменти людям особливо потрібне відчуття спільності та підтримки. Паралельно долучалися і до практичної допомоги – передавали кисневі станції та генератори для місцевих лікарень, допомагаючи медикам рятувати людей у найважчі періоди пандемії.
А потім прийшла велика війна. І, як у всіх нас, життя поділилося на «до» і «після». Наш хаб став місцем допомоги й опори для людей. Гуманітарна підтримка, шелтер для переселенців, Пункт Незламності, підтримка під час блекаутів, тренінги з тактичної медицини.
Також допомагали міським шелтерам із продуктами харчування та найнеобхіднішими речами для людей, які були змушені залишити свої домівки.
Сьогодні наш хаб – це живий простір, у якому щодня відбувається безліч заходів. Ми завжди відкриті до партнерств і радо підтримуємо все, що реально приносить користь людям та нашому місту.
Як організація працює з ветеранами та їхніми родинами
– Якими напрямами займаєтеся зараз і як вони між собою пов’язані?
– Сьогодні працюємо у кількох взаємопов’язаних напрямах. Перший і основний – ветеранська політика та реінтеграція. Маємо проєкт «Спілкуй. Ветеран», де час від часу збираємо ветеранів і ветеранок, представників громадськості, влади, бізнесу й розмовляємо про потреби й виклики ветеранської спільноти. Запрошуємо молодь і психологів, аби руйнувати стереотипне ставлення до ветеранів і військових, аби руйнувати бар’єри в комунікації.
Також приділяємо увагу фізичній реабілітації захисників, реалізовуючи проєкт «Вільні хвилі». Це безкоштовні заняття з плавання, які проходять під наглядом тренера за методикою відомого українського спортсмена, плавця Дениса Силантьєва – срібного призера Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї.
Крім того, розуміємо, що важливою є й доступність інформації. Саме тому разом із партнерами створили довідник послуг від громадського сектору для ветеранів, ветеранок та їхніх родин. Це друкований та електронний ресурс, який містить інформацію про допомогу у восьми напрямках – від фізичної реабілітації до просторів для неформального спілкування. Водночас розробили інформаційну платформу Veteran Help, яка об’єднує послуги від держави, бізнесу та громадського сектору. До речі, цей ресурс буде корисний не тільки ветеранам, а й військовим, їхнім родинам, родинам полонених та загиблих захисників.
Другий напрямок – психологічна підтримка. Розуміємо, що діти зараз переживають не менш важкі трансформації, ніж дорослі. Враховуючи сучасні реалії та обставини, психологічна підтримки є вкрай необхідною. Саме тому ще у 2024 році почали співпрацювати з авторами й кураторами міжнародного проєкту психологічної підтримки дітей та підлітків Хібукі Терапія. Ідея проєкту полягає у навчанні фахівців, що працюють з дітьми, методу Хібукі-терапії. За цей період вже організували навчання для 115 фахівців. І тепер вони працюють з дітками, які потребують підтримки.
Загалом, намагаємось бачити людину цілісно і відповідати на її реальний запит. І неважливо, надаємо ту чи іншу допомогу або консультації. Ми завжди намагаємося допомогти, шукаючи й інші шляхи, інші дружні організації та фонди.
– Хто приходить до вас найчастіше і з якими запитами?
– Зараз найчастіше до нас звертаються ветерани, це переважно чоловіки різного віку, які або вже демобілізовані, або списані зі служби та думають про майбутнє. Їхні запити – це питання правового статусу, розуміння власних пільг, організація дозвілля, фізична реабілітація.
Також приходять внутрішньо переміщені особи з базовими запитами на орієнтацію в новому місці. І хоча ми не маємо конкретних проєктів для ВПО, все одно намагаємося шукати для них шляхи підтримки.
– Як виглядає шлях людини від першого звернення до реальної допомоги?
– Намагаємось, щоб цей шлях був якомога коротшим і людяним. Часто перший контакт – це звернення через соціальні мережі або телефонні дзвінки. Людина описує свою ситуацію, і ми або допомагаємо самостійно, або скеровуємо до конкретного фахівця чи організації. Якщо ж запит стосується ветеранської тематики, залучаємо нашу команду, яка спеціалізується на цьому напрямі.
Як ветеранська підтримка стала окремим напрямом роботи організації
– Чому ветеранський напрям зайняв окреме місце у вашій роботі?
– Ми розуміємо, що величезна кількість захисників і захисниць, повертаючись до цивільного життя, переживають трансформацію ідентичності, стосунків, сприйняття світу. І бачимо, що здебільшого держава поки що пропонує адміністративні відповіді: довідки, пільги, черги. А людям потрібна жива, тепла, компетентна підтримка.
Зайшли у цей напрям, тому що бачили конкретних людей із конкретним болем, і розуміли, що можемо щось зробити. Ветеранська реінтеграція – це питання не лише гуманітарне, а й стратегічне, для майбутнього нашої країни.
– Що змінюється в людині, коли вона повертається з фронту до цивільного життя?
– Це одне з найглибших питань, із якими ми працюємо. Фронт формує дуже специфічну реальність: чіткі ролі, відчуття значущості кожної дії, абсолютна довіра до побратимів. Цивільне життя хаотичніше, «дрібніше» з погляду ветерана, і це може сприйматися як втрата сенсу. Людина повертається до сім’ї, яка також змінилася. І всі чекають, що «тепер усе буде як раніше», але «раніше» вже немає. Є новий ветеран і нова сім’я, і їм потрібен час і підтримка, щоб знайти спільну мову.
Тому своєю діяльністю, своїми проєктами намагаємося зробити ось цей процес реінтеграції та реадаптації до цивільного життя більш комфортним і сприятливим.
До речі, в цьому нам допомагає співпраця з практичним психологом, регіональним координатором у Запорізькій області Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Сергієм Дружиніним. Спільно проводимо заходи для фахівців, які працюють з ветеранами, для молоді щодо етики спілкування із захисниками, щодо побудови правильної комунікації і того, як надавачам послуг бути максимально корисними для ветеранів та їхніх родин.
– Як ви працюєте з родинами ветеранів?
– Родини – це часто невидима частина ветеранської теми. Намагаємось змінити цю ситуацію.
По-перше, в нашому електронному довіднику послуг та на платформі Veteran Help є окремий блок для родин: там зібрані ресурси психологічної підтримки, юридичної допомоги, соціальних послуг, доступних саме для членів сімей військовослужбовців і ветеранів.
По-друге, реалізуємо вже згаданий проєкт «Хібукі» – це програма психологічної підтримки для дітей, у тому числі дітей ветеранів. Дитина, яка місяцями чи роками жила в тривозі за батька або матір, а потім зустрічає людину, яка повернулась іншою, – вона теж потребує простору, де може говорити про свій досвід. Хібукі-терапія дає саме такий простір, зокрема через творчість, гру та роботу з кваліфікованими фахівцями.
– Які потреби ветеранської спільноти сьогодні закриті найменше?
– Психічне здоров’я досі залишається стигматизованою темою. Попри всі зусилля, багато ветеранів не звертаються по психологічну підтримку, бо це сприймається як слабкість. Це культурна проблема, яка не вирішується за рік-два.
Також недостатньо підтримки в питаннях повернення на ринок праці. І ще – підтримка родин. Це окрема категорія, із власними довгостроковими потребами.
Своїми проєктами намагаємося охопити ці питання. Наприклад, наш довідник послуг або платформа Veteran Help є корисними як для захисників, що зараз на фронті, так і для ветеранів і їхніх родин.
Як працює проєкт «Вільні хвилі» для ветеранів і військових
– Розкажіть про проєкт «Вільні хвилі»: як він влаштований і для кого?
– Вільні хвилі – це проєкт фізичної реабілітації для ветеранів та військових, який реалізовуємо з 2024 року. Це безкоштовні заняття з плавання, які проходять за методикою, розробленою українським плавцем Денисом Силантьєвим.
Плавання є дієвим інструментом відновлення фізичного здоров’я. Також бачимо, що тренування сприяють покращенню психологічного стану захисників, бо вони тренуються в колі побратимів, людей, з якими в них є щось спільне.
Цей проєкт реалізуємо не самостійно, а за підтримки наших партнерів – компанії Метінвест та Запоріжсталі і це дозволяє нам надавати послуги для учасників абсолютно безкоштовно. Крім того, ця ініціатива діє також у Кривому Розі та Кам’янському. І за весь час реалізації проєкту спільно маємо близько 400 учасників.
У Запоріжжі тренування зараз проходять в одному з місцевих басейнів, проте вже розмірковуємо над масштабуванням цієї ініціативи на два додаткових басейни, оскільки бачимо попит.
– Проєкт «Вільні хвилі» реалізується у партнерстві з бізнесом. Як для вас виглядає здорова співпраця громадської організації з великою компанією?
– Для нас здорова співпраця між громадською організацією та великим бізнесом – це, насамперед, партнерство навколо спільної мети. Коли кожна сторона робить те, що вміє найкраще: бізнес надає ресурси та підтримку, а громадська організація працює безпосередньо з людьми, знає їхні потреби та допомагає знаходити ефективні рішення.
У цьому сенсі партнерство в межах проєкту «Вільні хвилі» є прикладом об’єднання зусиль заради підтримки ветеранів і ветеранок – однієї з найважливіших тем для нашої громади сьогодні. Ми переконані, що повернення захисників і захисниць до активного цивільного життя потребує уваги всієї громади, зокрема громадського сектору, бізнесу, влади та самих мешканців.
Якщо результатом співпраці стають нові можливості для людей, якісні сервіси, корисні проєкти та реальні зміни в громаді, це означає, що партнерство працює правильно. Якщо ж головною метою стає демонстрація участі чи створення красивої картинки, то втрачається сам сенс такої співпраці. Тому для нас головний критерій успіху – не кількість згадок у медіа, а той реальний вплив, який проєкт має на життя людей. У центрі завжди мають залишатися люди та їхні потреби.
Як зміни в людях показують результат роботи організації
– За якими ознаками ви розумієте, що проєкт спрацював?
– Є кількісні показники – кількість учасників, зустрічей, звернень. Але найважливіші ознаки, звісно, якісні. Коли людина, яка прийшла до нас мовчазною і напруженою, через кілька зустрічей починає говорити про майбутнє – це результат.
Коли ветеран, який не бачив себе в цивільному житті, мав серйозні проблеми зі здоров’ям або важкий післяреабілітаційний період, а після курсу тренувань у рамках проєкту «Вільні хвилі» починає говорити про покращення самопочуття – це результат.
Коли дитина, яка працювала з песиком Хібукі, починає говорити про свої емоції, долає страх і тривогу – це результат.
Також отримуємо зворотний зв’язок від учасників і партнерів. Але, мабуть, найточніший індикатор – коли люди повертаються і приводять інших. Це означає, що довіра є.
– Як повномасштабна війна змінила щоденну роботу організації?
– Кардинально. Після 24 лютого 2022 року почали працювати у форматі кризового реагування. Переорієнтували ресурси, залучили нових партнерів, почали відповідати на зовсім інші запити.
Але найважливіша зміна внутрішня. Команда особисто пережила те, що переживали наші відвідувачі: тривога за близьких на фронті, переміщення, втрати. Це, з одного боку, дало нам глибше розуміння того, з чим приходять люди. З іншого – поставило питання про турботу про саму команду. Вчилися паралельно допомагати іншим і триматися самим.
Як громадський сектор може долучатися до відновлення Запоріжжя
– Як ви залучаєте фінансування і будуєте партнерства?
– Залучаємо фінансування через партнерства з відповідальним бізнесом, а також через спільні проєкти з громадами. Для нас важливо, щоб кожне партнерство будувалося навколо спільних цінностей і прозорості.
Наша співпраця з Метінвестом і Запоріжсталлю показує, наскільки важливо, коли великий бізнес не залишається осторонь життя громади. Для нас це дійсно спільна робота над тим, щоб наше місто ставало сильнішим, комфортнішим і більш стійким до викликів.
– Над чим працюєте зараз і куди рухаєтеся в найближчі роки?
– Зараз розвиваємо ветеранський напрям як системний, намагаємося сформувати загальну місцеву екосистему підтримки. Це означає роботу з органами влади, з роботодавцями, з іншими громадськими організаціями.
Також розвиваємо електронні ресурси, зокрема інформаційну платформу Veteran Help, і хочемо, щоб вона стала реально робочим інструментом для всіх, хто потребує допомоги в Запоріжжі та регіоні.
– Якою ви бачите роль громадських організацій у відновленні Запоріжжя і України?
– Ми переконані, що громадські організації мають стати одними з ключових драйверів відновлення Запоріжжя та України. Їхня роль полягає не лише в реалізації окремих проєктів, а й у тому, щоб об’єднувати людей, формувати спільне бачення майбутнього.
Сьогодні вже бачимо, як громадський сектор допомагає вирішувати нагальні гуманітарні та соціальні виклики. І для Запоріжжя це особливо актуально. Наше місто має потужний людський потенціал, активну громадську спільноту та досвід самоорганізації в умовах війни.
Завдання громадських організацій – залучати мешканців до прийняття рішень, підтримувати вразливі групи населення, контролювати прозорість певних процесів, сприяти залученню ресурсів для розвитку громади.
Тому відновлення України і нашого міста неможливе без активної участі громадянського суспільства. І саме тому громадські організації мають бути не спостерігачами, а повноцінними партнерами у формуванні майбутнього країни.
Текст – Анастасія Заводюк, фото з архіву організації
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також:
- Серед своїх: як ветеран із Запоріжжя Марк Закопайченко допомагає побратимам знаходити підтримку та відновлюватися
- З поверненням додому: як у Запоріжжі та Одесі будують ефективні містки для адаптації ветеранів
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!