Під постійними обстрілами, без водопостачання та роботи: як під час війни живуть мешканці Степногірської громади Запорізької області (ІНТЕРВ’Ю)
Степногірська громада, що за 40 кілометрів від Запоріжжя, перебуває під постійними обстрілами окупантів. Деякі населені пункти зруйновані вщент, а частина населення виїхала в більш безпечні місця.
Не дивлячись на це, в кількох селах ще залишаються люди, а також працюють комунальники. «Перший Запорізький» поспілкувався з начальницею Степногірської селищної військової адміністрації Іриною Кондратюк та дізнався, як наразі виживають степногірські мешканці.
«У громаді залишилися переважно пенсіонери»
— Чи багато людей виїхали з громади з початком широкомасштабного вторгнення?
— Виїхало приблизно дві третини населення. Якщо раніше тут жило близько дев’яти тисяч людей, то зараз залишилося три. Це не конкретно в Степногірську, а у всій громаді, адже Степногірська громада складається з дев’яти населених пунктів. А в самому Степногірську залишається близько семисот мешканців.
Фото: «Суспільне Запоріжжя»
— Як наразі йдуть справи з евакуацією? Чи активно люди виїжджають?
— На жаль, неактивно. У нас залишилися майже одні пенсіонери та люди, які звикли до своєї домівки і не хочуть нікуди їхати. Їх дуж еважко зрушити з місця. Часто кажуть, що у них немає грошей. Непросто зірвати з місцял юдину похилоговіку, з цим є проблеми.
В Степногірську дітей немає, ми евакуювали всі сім’ї з дітьми, а в Приморському ще є. Ну і, на жаль, залишається населення пенсійного віку.
— Якщо людина хоче евакуюватися, куди їй треба звернутися? Це роблять групи Національної поліції?
— Так, є групи Нацполіції (телефон для евакуації: 097-826-20-02,— прим.). Також, якщо треба виїхати, допомагає селищна рада. Ми працюємо в тісному контакті з Запорізькою міською радою. Вони нам допомагають, якщо людині нікуди виїхати — немає ані родичів, ані коштів на орендовану квартиру. В цьому випадку ми домовляємось з Запорізькою міськрадою, вони підшукують нашим мешканцям житло у гуртожитках. Також багато людей зі Степногірська живе у запорізьких мобільних будиночках та в іншихмісцях.
У травні з прифронтового Степногірська евакуювали родину вчительки
«З дев’яти населених пунктів громади п’ять вже повністю знищені»
— Скільки мешканців загинули та постраждали від обстрілів з початку широкомасштабного вторгнення?
— Серед місцевих мешканців Степногірської громади вже дванадцять загиблих, а поранених — більше, зараз точну цифру не назву, приблизно двадцять людей.
— Скільки у селищі будинків і будівель пошкоджено через обстріли окупантів?
— У нас на сьогодні з дев’яти населених пунктів громади п’яти населених пунктів немає взагалі. Села повністю знищені. Це Малі Щербаки, Степове, П’ятихатки, Лобкове, Жереб’янки. В тих селах, які були окуповані, а потім їх деокупували, немає жодної цілої домівки. З цих п’яти населених пунктів ще один знаходиться в окупації.
Щодо будинків, то в Степногірську пошкоджені всі 22 багатоповерхівки, які є в селищі. З приватних будинків зазнали пошкоджень приблизно 40 відсотків, у Приморському — відсотків 20, в селах Павлівка та Лук’янівське пошкоджено понад 60 відсотків домівок.
Фото: «Відбудова Запоріжжя»
«В Степногірську немає води та часто вимикають світло»
— Чи багато пошкоджених закладів соціальної сфери?
— На жаль, школи, яка була в П’ятихатках, більше немає, вона повністю зруйнована. Школи в селі Приморському і в Степногірську пошкоджені. Також в Степногірську пошкоджені два дитячих садки, повністю з ладу виведена система центрального водозабезпечення— і свердловини, і насоси.
Фото: Єва Миронова
Води в Степногірську немає, її завозимо з Запоріжжя вже третій рік. Газ у нас так і не провели, немає централізованого газозабезпечення. Він був лише у селах, які наразі знищені, зрозуміло, що зараз і його вже теж там немає. Ані в Степногірськ, ані в Приморськ газ так і не був проведений.
У нас все на електриці, але, на жаль, під обстріламиз находиться і вона. Буває, що сидимо без світла, поки його не відновлять. Відключення бувають дуже часто.
Приватні будинки користуються твердим опаленням, а багатоповерхові будинки з 2004 року у нас тільки на електроенергії.
— Чи змінюється з часом інтенсивність обстрілів? Можливо, їх стає більше, аб онавпаки менше?
— На жаль, останнім часом вони посилилися. Був період, коли обстрілів було менше, але не зараз. Наразі ворогом використовуються КАБи – керовані авіабомби. Також щодня відбуваютьсяо бстріли артилерією.
«Швидка допомога не працює, аптек немає, привозимо продукти та засоби гігієни»
— Як організована доставка гуманітарної допомоги? Чи достатньо допомагають влада та волонтери?
— Допомагають і влада, і волонтери. Завдяки їхній допомозі ми забезпечуємо всі наші чотири населені пункти, в яких мешкають люди, продуктами харчування. Це Степногірськ, Приморське, Павлівка та Лук’янівське. Раз на тиждень завозимо хліб, продукти харчування — два рази на місяць. Рідше — засоби гігієни, приблизно раз на три місяці. Цього достатньо, бо, на жаль, у двох селах (Павлівка і Лук’янівське) у нас немає магазинів. У Степногірську є два магазини, в Приморському їх трохи більше.
Але працювати та заробляти ніде, тож людям потрібна допомога. Аптек у нас взагалі немає: жодна не працює. З ліками допомагають волонтери. Є одна амбулаторія, але там теж є свої нюанси… На жаль, не працює швидкадопомога. Якщо мешканцю терміново потрібна медична допомога, то ми звертаємось до військових, вони нам допомагають.
Гуманітарну допомогу та воду степногірцям, зокрема, доставляють запорізькі рятувальники
— Яка вгромаді ситуація з укриттями? Чи достатньо їх для тих, хто хоче сховатися від обстрілів? Або навпаки через щільні обстріли люди майже живуть у підвалах?
— Укриття в нас є, їх вистачає. Якщо йде обстріл, то людей ви на вулиці не зустрінете. А так мешканці, звичайно, виходять. Йдуть за водою, до магазину тощо. В укриттях ми сидимо, коли накривають масовані обстріли. Було б добре, щоб люди активніше ховалися в укриттях, але цього не спостерігаємо. Можливо, вжез викли до вибухів, адже йде третій рік широкомасштабної війни, хоча до цього звикнути неможливо.
Від початку вторгнення люди майже жили у підвалах, зробили собі там кімнати. А зараз вони виїхали, а ті, що залишилися, часто недбало ставляться до своєї безпеки.
«Земля не обробляється, роботи майже немає»
— Чи можна у громаді заробити гроші? Чи є хоч якась робота?
— На жаль, тут роботи немає. Земля зараз в основному не обробляється, тому що потрапляє під обстріли. Також на полях є нерозірвані снаряди, там не можна працювати. Тому є дуже обмежена кількість людей, яка має змогу працювати.
Проте у нас є комунальники. Незважаючи ні на що, працюють двірники, все коситься і прибирається, а сміття вивозиться. З цим у нас порядок.
Фото: «Відбудова Запоріжжя»
Дитячі садки закриті, школи закриті, навчання, як майже у всіх, проходить онлайн.
Є люди, які їздять на роботу у Запоріжжя, а потім повертаються у Степногірськ. Та в основному у нас живуть пенсіонери. Пенсію намагаємось завозити через пошту, вона працює у Приморському, в Степногірську її, на жаль, немає. Також немає жодного банку та банкомату. Але ми все одно виживаємо – аби не стріляли.
Коли у нас в дев’яностих-двотисячних закрили шахти (Таврійського гірничо-збагачувального комбінату, який займався розробкою місцевого великого родовища марганцевих руд, – прим.), ми теж опинилися і без води, і без тепла, але тоді не стріляли. А зараз нас добиває немирне небо, тому ми дуже чекаємо на Перемогу.
Фото: Єва Миронова
— Чи готується на майбутнє план відновлення громади?
— Готується. Ми обов’язково відновимо Степногірськ. Думаю, що і всі інші населені пункти. У нас є плани, ми підписували меморандуми з різноманітними фондами, міжнародними організаціями та волонтерами, тож працюємо в цьому напрямку.
Наразі ми знаходимось у зоні активних бойових дій. Так, можна оформити «єВідновлення» через «Дію» щодо пошкодженого житла, але наразі компенсація на нашу територію не поширюється, адже ми у зоні активних бойових дій. Проте ми видаємо людям будівельні матеріали, у нас є чим тимчасово закрити пошкоджені обстрілами вікна та дахи. До речі, наразі немає жодного будинку без вибитого скла.
Найголовніше — це люди. Сподіваємось, що згодом наші мешканці повернуться. І, звичайно, ми будемо все відновлювати. Ми навіть зараз намагаємось підтримувати все в належному вигляді, не дивлячись на обстріли. Тож чекаємо на Перемогу.
Текст — Юлія Глушко
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0