Степногірськ – прифронтове селище у Василівському районі Запорізької області, розташоване лише за п’ять кілометрів від лінії бойових дій. Уже третій рік поспіль населений пункт перебуває під постійними обстрілами російських військ.
Окупанти застосовують артилерію, реактивні системи залпового вогню, керовані авіабомби, дрони-камікадзе та FPV-дрони. Останніми місяцями саме безпілотники становлять найбільшу загрозу: вони цілеспрямовано «полюють» на людей, тримаючи їх у постійному страху.
До повномасштабного вторгнення у громаді проживало понад дев’ять тисяч осіб. Нині залишилося близько двох тисяч. У селищі не вціліла жодна багатоповерхівка, пошкоджені школа, дитячий садок і церква. П’ять сіл громади повністю зруйновані. Люди сьогодні живуть без водопостачання, електроенергії та стабільного зв’язку. Втім, попри щоденну небезпеку, вони залишаються, підтримують одне одного й тримаються.
Про те, як живе громада під ворожим вогнем і які труднощі долають щодня, «Першому Запорізькому» розповіла начальниця Степногірської селищної військової адміністрації, селищна голова громади Ірина Кондратюк.
«І Степногірськ, і Приморське постійно атакують дронами – від них узагалі немає спокою»
– Яка зараз ситуація з обстрілами громади? Чи помітні зміни в інтенсивності обстрілів порівняно з попередніми місяцями?
– На жаль, на сьогодні обстріли у нас дуже інтенсивні. Вони ніколи раніше не були такими сильними ані в Степногірську, ані в селі Приморське, де зараз мешкають люди. У Степногірську обстріли тривають щодня впродовж усієї доби. Можемо перепочити хіба що годину-дві. І Степногірськ, і Приморське постійно атакують дронами – від них узагалі немає спокою.
Фото: Відбудова. Запоріжжя
– Хто потрапляє під приціл російських дронів і як мешканці реагують на цю постійну небезпеку?
– Наші мешканці терплячі. Звісно, немає таких людей, які б не боялися. Так, загроза є і вони це розуміють, але, на жаль, жити все одно продовжують у населених пунктах.
Дуже тероризують дронами. Причому працюють вони в парі – по два, по три дрони. Дуже участилися атаки дронами на оптоволокні (це безпілотники, які керуються через оптоволоконний кабель замість радіосигналу, – прим.), які, на жаль, не піддаються перехопленню. Їх не можна побачити на радарах чи якомусь іншому обладнанні. Через це іноді потрапляють під удар наші енергетики – зараз дрони «полюють» на все. Якщо раніше можна було сказати, що переважно атакували військових, то сьогодні не вибирають: чи це цивільна людина на велосипеді, чи пожежна машина, чи аварійна бригада енергетиків – ганяються за всім, що рухається. І навіть за тим, що стоїть.
Фото: ГУ ДСНС України в Запорізькій області
5 червня голова обласної військової адміністрації Іван Федоров повідомив, що російські війська атакували FPV-дроном 67-річного велосипедиста неподалік Степногірська на Запоріжжі. Чоловік загинув на місці.
– Яке озброєння російські війська найчастіше використовують під час обстрілів Степногірська?
– Все, яке є на сьогодні. І керовані авіабомби (КАБи), і артилерія, і реактивні системи залпового вогню (РСЗВ), і дрони – усе. І навіть ще якесь озброєння, про яке ми й не знаємо.
Скриншот із відео пропагандистських медіа
«У Степногірську немає жодного багатоповерхового будинку, який би не постраждав»
– Який масштаб руйнувань у громаді? Наскільки сильно постраждала інфраструктура населених пунктів?
– На жаль, Степногірськ дуже постраждав. З усієї громади у нас п’ять сіл повністю знищені. Ще два села знищені на 50 відсотків. Приморське також частково постраждало. Але найбільше руйнувань у Степногірську. На жаль, немає жодного багатоповерхового будинку, який би не постраждав. Один більшою мірою, інший меншою, але всі вони постраждали. Немає такого будинку, який би залишився неушкодженим. Приватний сектор у Степногірську також сильно страждає.
До Степногірської громади входять 9 населених пунктів: селище міського типу Степногірськ та вісім сіл – Приморське, Степове, Лук’янівське, Пятихатки, Лобкове, Малі Щербаки, Павлівка, Жереб’янки.
Фото: Запорізька ОВА, ГУ ДСНС України в Запорізькій області
– Яка кількість жителів загинула або постраждала через російські обстріли у вашій громаді з початку повномасштабної війни?
– На жаль, у нас багато поранених і загиблих. Поранених наближається до 80, а загиблих уже понад 30.
– Яка зараз чисельність населення в громаді? Наскільки вона змінилася порівняно з початком повномасштабної війни?
– Якщо в довоєнний час у нас було близько дев’яти тисяч населення, то на сьогодні залишилося близько двох тисяч.
Фото: Запорізька ОВА
– Чи евакуюються зараз люди? Хто організовує евакуацію?
– Дуже мало людей евакуюються. Ті, хто хотів, уже виїхали. А в населених пунктах залишаються ті, хто категорично відмовляється евакуюватися. Евакуацією займаються і волонтери, і поліція, і селищна рада. Було б бажання людини – ми обов’язково організуємо виїзд. Але якщо раніше ще можна було дістатися до певних точок, то зараз деякі місця вже недосяжні – туди просто не доїдеш, це дуже небезпечно. Люди цього не розуміють. Чекають до останнього. А потім уже ніхто не може до них доїхати. І ризикувати життям людини, яку туди посилаєш, я вважаю неправильним.
«Зараз населені пункти Степногірської громади залишилися без електропостачання»
– Як живуть люди, які залишилися в громаді попри постійні обстріли? Як вони адаптуються до умов війни?
– Пристосовуються дуже важко. Ми намагалися тримати громаду, я маю на увазі ці два населені пункти. З початку повномасштабної війни енергетики намагалися ремонтувати електромережі. Завозилися і будівельні матеріали, і гуманітарка. Але, на жаль, з кожним днем це стає все складніше робити.
Зараз обидва населені пункти залишилися без електропостачання. Приморське на сьогодні вже одинадцяту добу. Ви ж, напевно, чули, що зараз «ганяються» за енергетиками. Вони (російські окупанти, – прим.) завжди били по критичній інфраструктурі, але зараз особливо. І зв’язок, і інтернет, і електроенергія. У Степногірську з початку війни немає води. Ми завозили воду, але зараз вже не можемо. Виходимо з того, що маємо в Дніпрі.
Люди, звичайно, терплячі, але, мабуть, вже не витримують. Іноді доходить до розпачу. Деякі просто не розуміють, що це війна, що якби ворог не підходив так близько до нашого порогу, все вже було б відновлено – я в цьому впевнена. Але, на жаль, маємо те, що маємо – вони не дають нам нічого зробити. У кожному селищі, зокрема в Приморському, організована подача води через генератори та інші способи. Поки що централізованого електропостачання немає, але я думаю, що це питання вирішиться. Треба почекати.
Фото: Суспільне Запоріжжя
– Чи працює громадський транспорт?
– У Приморському поки що працює. У Степногірську він уже давно не курсує. Люди різними способами доїжджають до Приморського, а звідти добираються до Степногірська. У нас не їздить громадський транспорт, оскільки це небезпечно. Коли дрони почали атакувати транспорт – один раз влучили, другий раз теж. Це дуже ризиковано.
– Яка зараз ситуація з медициною у селищі? Чи мають мешканці доступ до лікарів?
– У Приморському ще працює амбулаторія сімейної медицини. Завдяки обласній владі та службі екстреної медичної допомоги нещодавно запрацювала швидка допомога. Ми дуже цього добивалися, щоб хоча б до Приморського вона приїжджала.
Фото: ГУ ДСНС України в Запорізькій області
– Розкажіть, як працюють комунальні служби у вашій громаді зараз?
– Комунальники – це наша дільниця електриків. Вони намагаються допомагати нам з відновленням, але їх теж почали обстрілювати. У Приморському працює комунальне підприємство водоканалу. Воно функціонує завдяки своєму директору, який чудово організовує роботу, тому вода в Приморському досі є. У Степногірську зараз працюють лише електрики. Інші комунальні служби там наразі не працюють.
1 липня російські війська знову обстріляли Степногірську громаду. Під удар потрапила бригада РЕМ: їхнє авто було пошкоджене, а двоє працівників – 41 і 43 років – зазнали контузії. Уже 2 липня майстер та електромонтер цієї бригади повернулися до роботи й знову виконують завдання всього за кілька кілометрів від фронту.
«Сьогодні всі дуже чекають перемоги, закінчення обстрілів, які не дають можливості жити нормально»
– Як влада допомагає тим жителям Степногірська та громади, які залишилися?
– Завозимо гуманітарну допомогу: продуктові набори видаються раз на місяць, а в Степногірську навіть двічі. Надаємо будівельні матеріали, які ми заздалегідь організували та завезли. Видаємо соціальний хліб. Допомагаємо з евакуацією. Це найголовніше.
Фото: Загін Швидкого Реагування ТЧХУ у Запорізькій області
– Скажіть, яка зараз ситуація з безпритульними тваринами у селищі? Чи є це проблемою для громади?
– Звичайно, це проблема для громади. Коли люди виїжджають, не всі можуть забрати із собою своїх домашніх тварин. Корм нам поки що завозять волонтери – не дуже часто, хотілося б частіше, але… Люди, які там залишилися, підгодовують тварин. Це я маю на увазі саме про Степногірськ. У Приморському мешканців більше – вони годують своїх тварин. А в Степногірську є небайдужі жителі, які допомагають тваринам вижити.
– Скажіть, чи залишається сьогодні в людей можливість знайти роботу, заробити гроші?
– У Степногірську роботи немає. Там неможливо працювати. Коли стріляють цілодобово, яка може бути робота? Там не обробляються ні поля, нічого не обробляється, тому що це небезпечно. Це, власне кажучи, фронт. У Приморському є якась сезонна робота, але небагато. Люди виїжджають працювати до Запоріжжя, оскільки транспорт ще ходить.
Фото: Відбудова. Запоріжжя
– Які кроки вживають у громаді, щоб підготувати людей до осінньо-зимового періоду? Чи передбачено допомогу з придбанням твердого палива?
– Ми працюємо з волонтерами та громадськими організаціями, які не залишають нас кожної зими, а також з обласною державною адміністрацією. Були державні програми, були волонтерські. Як буде цього року – думаю, ми також переживемо, аби тільки не стріляли, особливо в Степногірську. Він уже стільки витерпів після закриття підприємств, які наповнювали бюджет.
Люди все це пережили – без води, без тепла, без нічого. Але тоді не стріляли, тоді можна було жити спокійно. А сьогодні всі дуже чекають перемоги, закінчення обстрілів, які не дають можливості жити нормально, навіть вийти на вулицю.
Наші люди не ліниві, вони працьовиті. Вони займаються городництвом, вирощують овочі та фрукти. Але, на жаль, дрони та обстріли не дають їм спокою. Всі чекають миру.
Перезимуємо, я думаю. Ми працюємо над цим. Зараз подаємо заяви, куди тільки можна. Готуємося – тільки-но закінчився опалювальний період, ми вже почали готуватися до наступного. Опрацьовуємо питання. Думаю, що воно буде вирішене. Не вирішується, на жаль, зараз особливе питання електропостачання, тому що ми всі залежимо від електрики.
Текст – Олександр Носок
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!