До початку повномасштабного вторгнення Іван Ємець займався сільським господарством і працював у культурно-мистецькому центрі селища Веселе на Мелітопольщині. Він керував творчими колективами та розвивав культурне життя громади.
Після окупації селища чоловіка почали переслідувати через його волонтерську діяльність. Усвідомивши, що залишатися вдома небезпечно, він був змушений покинути рідне селище, залишивши будинок, господарство та справу, якій присвятив значну частину свого життя.
Переїхавши до Запоріжжя, Іван Ємець не полишив музику. У 2023 році він очолив вокальний ансамбль «Оберіг», який об’єднав переселенців із тимчасово окупованої частини Запорізької області.
Сьогодні колектив не лише популяризує українську пісню й культуру, а й проводить благодійні концерти, збираючи кошти на підтримку українських військових.
Про свій шлях та історію створення ансамблю «Оберіг», який став для багатьох переселенців новою родиною, Іван Ємець розповів в інтерв’ю «Першому Запорізькому».
«Все казав собі, що кину культуру. Так і не вийшло»
Іван Ємець народився в селі Чкалове (нині Гаврилівка), неподалік від селища Веселе. До повномасштабної війни його життя було пов’язане одразу з двома справами. Він обробляв власні й орендовані паї, працював на своїй техніці та самостійно вів господарство. Водночас значну частину життя присвятив культурі.
«Дві мої роботи були зовсім не схожі одна на одну. Я займався сільським господарством і паралельно працював методистом у культурно-мистецькому центрі Веселівської громади. Переважно керував творчими колективами, зокрема вокальними», – розповідає він.
Фото з архіву Івана Ємця
Любов до музики з’явилася ще в дитинстві. У 12 років він вступив до музичної школи, хоча зізнається, що в підлітковому віці навчання набридло і на деякий час музика відійшла на другий план. Повернулася вона вже після строкової служби на Північному флоті.
Коли Іван повернувся додому, у селі саме відкрили новий будинок культури. Саме там він створив перший ансамбль.
«Мене це дуже захопило. Я завжди мріяв грати у вокально-інструментальному ансамблі. Зібрав свій колектив, і ми виступали на концертах, грали на танцях і весіллях», – згадує він.
Пізніше була робота у будинку культури в селі Зелений Гай, життя в Енергодарі, кілька сезонів роботи музикантом у Криму, але зрештою він повернувся до Веселого.
До 2022 року землеробство залишалося основною роботою, а культура – справою для душі.
«У мене було близько 60 гектарів землі. Я сам справлявся. З осені до весни на землі роботи було небагато, тому культуру я не залишав. Весь час казав собі, що вже кину, але так по цей день і не вийшло», – усміхається Іван Ємець.
Фото: Веселівська громада
«Говори по-русски»: про життя в окупації, переслідування та вимушений виїзд
Уже 25 лютого 2022 року селище опинилося під окупацією. Активних бойових дій тут майже не було – російські війська швидко зайняли територію.
«24 лютого ввечері ми ще бачили, як наші війська йшли. А вже наступного дня ввечері я побачив перші російські бойові машини», – згадує Іван.
Попри це, місцеві жителі ще певний час сподівалися, що українські військові незабаром звільнять громаду.
Фото з соцмереж
Однак окупанти швидко почали встановлювати свої порядки. Вони проводили обшуки, заходили до приватних будинків, перевіряли документи, записували їхна дані. Згодом тиск лише посилювався. Особливу увагу російські силовики приділяли людям із проукраїнською позицією, зокрема священникам Православної церкви України.
Іван добре пам’ятає день, коли російські силовики приїхали до місцевого храму ПЦУ нібито для пошуку зброї. Він підійшов, щоб дізнатися, що відбувається, однак розмова швидко перетворилася на допит.
«ФСБшники почали мене допитувати. Я переходив на суржик, на українську мову, а вони цього не сприймали. Кілька разів мене перебивали й кричали: «Говори по-русски»», – пригадує чоловік.
Тому, каже Іван, коли чує російську музику чи розмови про те, що «немає різниці», якою мовою спілкуватися, перед очима знову постають ті допити.
Того дня Івана відпустили, а священика, який відмовився переходити в Московський патріархат, згодом депортували.
Зважитися на евакуацію Івана змусила загроза арешту. Він дізнався, що окупанти розшукують його через волонтерську діяльність. Із 2015 року Іван їздив у зону АТО та допомагав українським військовим. Він розумів, що в умовах окупації ця діяльність могла коштувати йому свободи, а можливо, й життя.
Фото з російських медіа
10 квітня 2022 року Іван виїхав до Запоріжжя, подолавши 13 російських блокпостів. Як і більшість людей, які рятувалися з окупації, він залишав дім без речей, сподіваючись повернутися зовсім скоро.
Перші місяці після евакуації були непростими. У Запоріжжі Іван одразу долучився до волонтерської роботи: допомагав розвантажувати гуманітарну допомогу в хабі Веселівської громади та підтримував земляків. Згодом, коли громада відновила роботу в релокації, він повернувся до своїх обов’язків методиста культурно-мистецького центру.
«Треба повернути людей до творчості»: як з’явився творчий колектив «Оберіг»
Навесні 2023 року директорка Запорізького обласного методичного центру культури і мистецтва Олена Златова зібрала працівників культури, які через окупацію були змушені виїхати із захоплених територій Запорізької області. Вона запропонувала створити творчий колектив, який об’єднав би переселенців, а очолити його доручила Івану Ємцю.
Спочатку ансамбль не мав власної назви й офіційно називався творчим об’єднанням працівників культури Запорізької області. Згодом учасники колективу перебрали близько тридцяти варіантів і зрештою обрали назву «Оберіг».
Фото: Веселівська громада
За словами Івана Ємця, ця назва відразу стала близькою всім учасникам колективу.
«У такий непростий час усім потрібен оберіг. А тим більше – оберіг, пов’язаний із культурою», – говорить він.
Для нього це поняття тісно пов’язане з мовою, культурою і вірою – трьома основами української ідентичності, які Росія насамперед намагається знищити на окупованих територіях.
«Коли росіяни зайшли на нашу територію, перше, що вони робили, – вивозили музеї, бібліотеки, усе, що пов’язане з нашою історією, культурою та спадщиною», – каже Іван.
Саме тому, переконаний він, українська мова й культура потребують захисту не менше, ніж територія країни.
Новий колектив став для його учасників не лише творчим простором, а й місцем підтримки. Переселенці знайомилися, спілкувалися, вивчали нові пісні та поступово поверталися до звичного життя. Для репетицій їм безкоштовно надали підвальне приміщення Театру молоді.
«Нам дали приміщення, і ми двічі на тиждень приходили на репетиції. Це дуже допомогло, бо без коштів орендувати залу ми не могли», – розповідає Іван.
Вже напередодні Великодня 2023 року ансамбль «Оберіг» дав свій перший концерт у Незламному хабі у Запоріжжі.
Співати, щоб допомагати
Першими слухачами ансамблю стали переселенці з окупованих громад області. Саме релоковані громади найчастіше запрошували колектив до своїх хабів і центрів підтримки.
Невдовзі музика стала не лише способом підтримати людей, а й можливістю допомогти українським захисникам.
«Ми подумали: давайте не просто співати, а будемо збирати кошти для військових. Так провели свій перший благодійний концерт», – розповідає керівник ансамблю.
Фото: Веселівська громада
Перші збори організували для 98-го батальйону 108-ї бригади територіальної оборони. Після виступу проводили благодійний аукціон: військові надавали власні пам’ятні речі, а учасники ансамблю – картини, вишивки, гердани та інші вироби ручної роботи. Усі виручені гроші передавали захисникам особисто.
Згодом з’явилася ще одна ідея – співати просто неба. У різних районах Запоріжжя учасники ансамблю виходили до парків і скверів, виконували українські пісні та одночасно збирали пожертви на підтримку військових.
«Людям дуже подобалося. І нам самим ця ідея припала до душі – бути ближче до людей і водночас допомагати захисникам», – каже Іван.
Втім, останнім часом через посилення російських обстрілів в Запоріжжі такі вуличні концерти довелося тимчасово призупинити.
Ансамбль, що став другою родиною
За роки існування «Оберіг» пройшов шлях від невеликого творчого об’єднання переселенців до колективу, який добре знають не лише в Запоріжжі, а й за межами області.
Нині його учасники регулярно виступають на культурних заходах і благодійних концертах, беруть участь у фестивалях та конкурсах, а головне – продовжує об’єднувати людей, які через війну були змушені залишити рідні домівки.
Колектив налічує 16 учасників. Більшість із них – переселенці з тимчасово окупованої частини Запорізької області, хоча останнім часом до них долучаються й жителі Запоріжжя.
«Ми жартуємо, що в нас уже не співочий колектив, а центр реабілітації. Люди приходять поспівати, поспілкуватися, вилити душу. Ми разом відзначаємо свята, підтримуємо одне одного», – усміхається Іван Ємець.
Фото: Веселівська громада
Більшість учасників – люди середнього та старшого віку. Серед них багато колишніх працівників культури, педагогів і директорів шкіл. Молоді, зізнається керівник, поки небагато, тому репертуар формують так, щоб він був близьким людям різного віку.
«Ми виконуємо і народні, і сучасні українські пісні. Робимо власні кавер-версії», – пояснює він.
За цей час колектив дав десятки концертів і неодноразово ставав переможцем різноманітних конкурсів. «Оберіг» здобував перші місця, Гран-прі та призи глядацьких симпатій на регіональному конкурсі «Чернігівські зорі», а також посів друге місце на всеукраїнському фестивалі-конкурсі вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів», який торік відбувся у Кропивницькому.
Фото: Чернігівська громада Запорізької області
Втім, для Івана Ємця головним показником успіху залишаються не нагороди. Найцінніше для нього – коли після концертів до учасників підходять люди зі словами вдячності. Він переконаний, що українська пісня допомагає хоча б ненадовго відволіктися від війни, відчути підтримку й пам’ятати: навіть далеко від рідного дому вони залишаються частиною однієї спільноти.
Українська пісня, яка сильніша за окупацію
Іван Ємець зізнається: працювати творчому колективу в умовах повномасштабної війни стає дедалі складніше.
Через постійні російські обстріли Запоріжжя частина учасників змушена виїжджати до безпечніших регіонів України або за кордон. Через це склад ансамблю постійно змінюється.
«Але попри все намагаємося триматися разом», – каже керівник.
Ще один виклик – відсутність офіційного статусу. Наразі колектив працює над тим, щоб приєднатися до однієї з громад. Це дасть змогу подаватися на грантові програми та залучати фінансування для розвитку.
Серед головних мрій – власна музична апаратура. Поки що ансамбль користується обладнанням та інструментами, які надають волонтери й самі учасники колективу.
«Хотілося б мати свою апаратуру, хоча б невелику студію, власні інструменти. Бо зараз усе тримається на допомозі наших людей», – говорить Іван Ємець.
Також учасники мріють більше особисто, а не онлайн, брати участь у всеукраїнських фестивалях, зустрічатися з іншими творчими колективами та обмінюватися досвідом, як це було до війни.
«Це згуртовує всю українську культуру. Зараз це складно, але я думаю, що в майбутньому все відродиться», – переконаний Іван Ємець.
Фото з архіву Івана Ємця
За його словами, війна, попри всі випробування, стала поштовхом до нового піднесення української культури та музики. Він сподівається, що цей процес триватиме, а колектив «Оберіг» і надалі популяризуватиме українську пісню та залишатиметься її оберегом у Запоріжжі.
Найбільше ж учасники колективу мріють про день, коли голоси артистів знову зазвучать на рідній, вільній від російських окупантів землі.
Текст – Олександр Носок
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Читайте також:
- Незламна: історія депортованої росіянами вчительки Ніни Мошенської з Мелітопольщини
- «Битва за Енергодар»: як письменниця з окупованого міста задокументувала історію його спротиву
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!