На дні знищеного Каховського моря виріс величезний ліс: журналісти показали, як на Запоріжжі відроджується Великий Луг

11.08.2025

3,167

У червні 2023 року внаслідок підриву Каховської ГЕС зникло водосховище, що існувало на півдні України майже 70 років. Ця техногенна катастрофа докорінно змінила ландшафт регіону й водночас започаткувала процес стрімкого природного відновлення. На території Великого Лугу – місцевості, що має вагоме природне й історичне значення для України – з’явився молодий ліс, повернулися дикі тварини: осетрові риби, водоплавні птахи й кабани.

Проте екологи попереджають, що під шаром ґрунту залишилися небезпечні відкладення, насичені важкими металами та іншими токсичними речовинами. Вони можуть потрапляти у воду, ґрунт і харчові ланцюги, створюючи довгострокові ризики для здоров’я людей і довкілля.

Фахівці називають ситуацію великим природним експериментом, адже йдеться про унікальний випадок швидкого відновлення екосистем після масштабної техногенної катастрофи. Водночас існує загроза, що накопичені забруднення перетворять цю територію на токсичну бомбу сповільненої дії.

Журналісти The Guardian відвідали місце колишнього водосховища в Запорізькій області, поспілкувалися з українськими екологами та зафіксували поточний стан регіону.

«Перший Запорізький» переказує їхній матеріал.

Великий Луг повертається

На південному узбережжі Хортиці відкривається незвичний краєвид. Зі скелястого виступу можна побачити розлогі зарості молодих верб та лагуни. Це новостворений ліс, який за короткий час сформувався на місці колишнього Каховського водосховища. Деякі дерева вже сягнули кількох метрів у висоту.

Цю місцевість називають Великим Лугом – історичним ландшафтом, що має особливе культурне значення для України. Він згадується у фольклорі та тісно пов’язаний із козацькою добою.Вчитель історії на пенсії та ветеран війни Валерій Бабко називає Великий Луг не просто частиною природного ландшафту, а символом історичної пам’яті. У розмові він пригадує перекази про козацькі загони, які рухалися густими лісами, де денне світло ледь пробивалося крізь крони дерев.

Однак цей ландшафт було втрачено у 1956 році, коли завершили будівництво Каховської ГЕС. Створене водосховище затопило значну частину природного середовища разом із його біорізноманіттям і культурною спадщиною. Десятиліттями ця територія залишалася під водою.

Знімок AP від 7 червня 2023 року показує масштаб руйнувань Каховської ГЕС, з якої неспинним потоком тече вода.

У червні 2023 року ситуація кардинально змінилася: російські військові підірвали греблю Каховської ГЕС, яка тривалий час знаходилися під їхнім контролем. Унаслідок руйнування водосховища величезний потік води з мулом і наносами спричинив катастрофу в прилеглих районах. Зруйновані села, загибель невстановленої кількості людей (від кількох десятків до сотень осіб) і позбавлення близько мільйона мешканців доступу до питної води – такими стали наслідки цієї трагедії.

Станом на 2025 рік ситуація залишається невизначеною. Науковці наголошують: з одного боку, йдеться про природне відродження, з іншого – про потенційно токсичну «бомбу сповільненої дії». Цей випадок демонструє, наскільки неоднозначною є реакція екосистем на масштабні техногенні катастрофи.

Спонтанне відновлення

Після підриву Каховської ГЕС дно водосховища перетворилося на пустелю з потрісканим мулом і шарами осаду. Згодом на цих землях почала стрімко відновлюватися рослинність. Нині територія колишнього водосховища густо заросла – подекуди до відкритого простору важко дістатися крізь хащі.

Береги вкриті рештками прісноводних мешканців – мушлями та лушпинням. Далі простягається новий масив молодих дерев, що тягнеться до горизонту в напрямку тимчасово окупованої Запорізької АЕС. У минулому водосховище займало понад 2 155 квадратних кілометрів – це більше, ніж площа Нью-Йорка з його п’ятьма районами.

За даними Української робочої групи з питань екологічних наслідків війни (UWEC), екосистема нижнього Дніпра не просто відновлюється – вона розвивається природним шляхом. На осушених територіях формуються водно-болотні угіддя, швидко ростуть верби й тополі, повертаються осетрові, дикі кабани та інші ссавці. Заплава демонструє ознаки спонтанного відновлення.

Після руйнування дамби та зникнення водосховища місцева фауна повертається на річкові ділянки. Проросло близько 40 мільярдів деревних насінин, що може сформувати найбільший заплавний ліс степової зони України.

Замість колишньої штучної водойми біля будинку, жителі Малокатеринівки тепер мають лісовий пейзаж.
*Фото: Вінсент Манді*

Міжнародний координатор екологічної ініціативи «Річки без кордонів» Євген Симонов наголошує: процеси, що нині відбуваються на території Великого Лугу, мають міжнародне значення. Це рідкісний приклад масштабного природного відновлення великої річкової екосистеми, наслідки якого можуть виходити далеко за межі України.

До спорудження Каховської ГЕС заплави нижнього Дніпра були вкриті дубовими лісами й водно-болотними угіддями. Ці екосистеми займали тисячі квадратних кілометрів, створюючи мозаїку середовищ із високим біорізноманіттям. Тут мешкали сотні видів птахів і великі прісноводні риби, зокрема український осетер, який нерестився саме на цій ділянці річки.

Зліва направо: осетрові, що перебувають під загрозою зникнення, повертаються до своїх давніх нерестилищ; мільярди прісноводних молюсків загинули, коли водосховище спорожніло; молоді осетри на об’єкті з виробництва ікри – невелика дика популяція зараз зустрічається в Дніпрі.
*Фото: Вінсент Манді*

Євген Симонов вбачає в нинішньому стані Великого Лугу перспективи для післявоєнного відновлення України. Він зазначає, що відродження прісноводних екосистем на 250-кілометровій ділянці нижнього Дніпра може стати найбільшим проєктом такого масштабу в Європі. Це також сприятиме виконанню екологічних зобов’язань України на шляху до вступу в ЄС, зокрема досягненню цілей з відновлення річкових екосистем до 2030 року.

Водночас науковці застерігають: попри спонтанне відновлення, гарантій його сталості немає. Частина колишнього дна водосховища лишається недоступною через мінування та бойові дії. Повноцінне екологічне обстеження території ускладнене. Додаткове занепокоєння викликає можливе хімічне забруднення, зокрема важкими металами в ґрунті. Відкритим залишається й питання політичного статусу цієї території.

Зліва направо: дерева проростають з улоговини колишнього водосховища; Вадим Манюк, еколог, оглядає густу поросль; білі верби і чорні тополі швидко розрослися, перетворивши осушену територію на ліс; деякі дерева вже досягли багатометрової висоти.
*Фото: Вінсент Манді та Алессіо Мамо*

«Токсична бомба уповільненої дії»

Попри природне відновлення, територія колишнього Каховського водосховища зберігає сліди людської діяльності. Упродовж десятиліть його береги розмивались, а дрібні частинки осідали товстим шаром на дні. Разом із ними у водойму потрапляли забруднюючі речовини, зокрема важкі метали з промислових підприємств, розташованих уздовж та вище за течією Дніпра.

Екологиня Олександра Шумілова, фахівчиня з прісноводних екосистем, пояснює: ці частинки діяли як «величезна губка», що накопичувала токсини. За її оцінками, на дні водосховища утворилося близько 1,5 кубічних кілометрів забруднених відкладень. Після підриву дамби осади вивільнилися, а токсичні речовини поширилися на великі території.

Промислові труби Запоріжжя височіють над давніми скіфськими похованнями на острові Хортиця. *Фото: Вінсент Манді*

За словами Шумілової, важкі метали, що містяться в осадах, можуть потрапляти в ґрунт, воду та рослини. Вона застерігає, що навіть у низьких концентраціях ці речовини можуть мати вплив на людське здоров’я: спричиняти онкологічні захворювання, гормональні порушення, а також проблеми з легенями та нирками.

Шумілова порівнює поведінку токсичних сполук у середовищі з радіацією: вони можуть передаватися через харчовий ланцюг і накопичуватись у більших організмах, що становить загрозу для м’ясоїдних тварин і людей. Утім, масштаб впливу нині важко оцінити – через заміновану територію і небезпеку перебування систематичні дослідження поки не проводяться.

Через постійні коливання рівня води в Дніпрі існує ризик, що до кінця літа штучні ставки в парку «Дубовий гай» можуть повністю висохнути.
*Фото: Вінсент Манді*

У науковій статті, опублікованій 2025 року в журналі Science у співавторстві з Шуміловою, дослідники характеризують ситуацію як «токсичну бомбу сповільненої дії». У дослідженні попереджають про загрози для харчових ланцюгів диких тварин і мешканців прилеглих територій.

Водночас автори зазначають: попри ризики, спостерігається і природна регенерація. За їхніми оцінками, близько 80% функцій екосистеми, утрачених через існування водосховища, можуть відновитися протягом п’яти років. А біорізноманіття заплавних територій має шанс істотно відновитися вже за два роки.

Рідкісна можливість

У звіті Української робочої групи з питань екологічних наслідків війни (UWEC) зазначається, що нинішній стан території Каховського водосховища є стратегічним моментом для формування екологічної та культурної політики України. У разі, якщо природне відновлення не буде порушено, ця територія може перетворитися на одну з найбільших і найважливіших прісноводних екосистем у Європі. За потенціалом вона може зрівнятися навіть із дельтою Дунаю – одним із ключових природоохоронних регіонів континенту.

Втім, відновлення екосистеми залишається під загрозою. Голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк застерігає: якщо греблю Каховської ГЕС відбудують, це знищить заплавний ліс та все життя, яке він підтримує.

Державна компанія «Укргідроенерго» вже заявила про намір відновити гідроелектростанцію. Для частини посадовців це – шлях до повернення інфраструктури, енергетичної безпеки, промислового потенціалу й контролю над територією. Але екологи, зокрема Василюк, наголошують: повернення водосховища у попередньому вигляді не можна вважати справжнім відновленням. Він вважає такий сценарій прикладом екоциду, який знищить спонтанно сформовану екосистему, не давши можливості її вивчити й зберегти.

Люди ловлять рибу в річці, яка після руйнування дамби впала на кілька метрів.
*Фото: Вінсент Манді*

За оцінками експертів, близько 80% територій, що постраждали внаслідок підриву греблі, розташовані в межах природоохоронних зон – як національного, так і міжнародного значення. Багато з них входять до Смарагдової мережі Європи – ініціативи Ради Європи, спрямованої на збереження біорізноманіття. Відтак подальша доля Великого Лугу має вагу не лише для України, а й для всієї Європи.

У звіті UWEC за 2025 рік підкреслюється кліматичний потенціал новоствореної екосистеми. Відновлені лісові та болотні ділянки можуть відігравати важливу роль у збереженні вуглецю, що є значущим для досягнення кліматичних цілей.

Євген Симонов вважає, що захист цієї території стане свідченням стратегічного екологічного вибору. За його словами, збереження Великого Лугу означатиме не лише охорону ландшафту, а й підтвердження прагнення України до сталого розвитку.

Олексій Василюк додає, що на кону стоїть так званий біокультурний суверенітет – поняття, що охоплює як природну спадщину, так і культурну ідентичність, незалежність і бачення України як держави.

За кам’яним насипом, який стримує ерозію, поступово виростає новий ліс.
*Фото: Вінсент Манді*

У пониззі Дніпра зараз активно відбуваються зміни в природних процесах. Птахи гніздяться в очеретах на місцях колишніх бетонних конструкцій, а осетрові повернулися на нерест у мілководдя, де не з’являлися понад 70 років. Водно-болотні угіддя відновлюють свої природні цикли.

Екологиня Олександра Шумілова відзначає швидке відновлення території, хоча прогнозувати подальший розвиток складно. Вона зауважує: попри те, що для місцевих жителів руйнування дамби стало катастрофою, з наукового погляду воно створило унікальні умови для спостереження за відновленням річкової екосистеми. Це, за її словами, великий природний експеримент, що триває досі.

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!