«Горбатий», «вухатий», «народний автомобіль» – у радянського «Запорожця» було чи не найбільше прізвиськ серед машин вітчизняного автопрому.
Для одних він став першим сімейним авто, для інших – героєм численних анекдотів, а для інженерів – амбітним проєктом, покликаним зробити автомобіль доступним для мільйонів. Та «Запорожець» був значно більше, ніж просто транспорт. Це культурний феномен, народжений у цехах Запоріжжя, який згодом розійшовся світом сотнями тисяч екземплярів.
«Перший Запорізький» зазирнув за лаштунки його історії та зібрав 10 цікавих і маловідомих фактів про легендарний автомобіль.
Італійський слід у радянському автомобілі
Прообразом першого «Запорожця» – ЗАЗ-965 – став італійський Fiat 600. Конструктори інституту НАМІ протестували кілька іноземних мікролітражок, але зупинилися саме на цій моделі через вдалу конструкцію та технологічність. На той час Fiat 600 уже здобув популярність у Європі завдяки своїй компактності та економічності.
Від нього запозичили загальні риси дизайну, характерну округлу форму кузова та схему підвіски. Водночас радянські інженери суттєво переробили конструкцію, пристосувавши її до поганих доріг і складних кліматичних умов. У результаті «горбатий» перетворився на витривалий автомобіль, здатний працювати там, де італійський прототип просто зупинився б.
Двигун із військовим корінням
Серцем першого «Запорожця» став двигун V4 із повітряним охолодженням, який спочатку створювали зовсім не для цивільного використання. Його розробляли для ЛуАЗ-967 – амфібії, призначеної для десантування та евакуації поранених із поля бою.
Саме військове походження визначило ключові риси агрегату: компактність, простоту конструкції та високу витривалість. Двигун був невибагливим і легким у ремонті.
У цивільному автомобілі ці характеристики стали відчутною перевагою – мотор добре переносив перепади температур і не потребував складної системи охолодження.
Дзеркальна уніфікація вікон
Одним із інженерних рішень стало уніфікувати лобове й заднє скло, зробивши їх однаковими за формою. У разі пошкодження водій міг просто поміняти їх місцями. Це спрощувало ремонт і було особливо важливим в умовах дефіциту запчастин.
«Запорожець» для листонош
Для Міністерства зв’язку СРСР створили спеціальну поштову версію «Запорожця» – ЗАЗ-965С із правим кермом. Це рішення було практичним: листоноша міг виходити одразу до тротуару та поштових скриньок, не обходячи автомобіль.
Замість задніх сидінь облаштували місткий відсік для кореспонденції, а бічні вікна замінили металевими панелями. Такі праворульні «Запорожці» випускалися обмежено, тому сьогодні вони вважаються рідкісними й цінними для колекціонерів.
Авто для людей із інвалідністю
«Запорожець» став першим масовим радянським автомобілем із заводськими модифікаціями для людей з інвалідністю. Було передбачено кілька варіантів адаптації, зокрема, версії з ручним керуванням, зміненими педалями та іншими рішеннями, що враховували різні фізичні потреби водіїв.
Такі автомобілі держава часто надавала безкоштовно або з великою знижкою. Завдяки цьому «Запорожець» виконував не лише транспортну, а й важливу соціальну функцію, даючи тисячам людей можливість бути мобільними.
Рідкісний пікап із «Запорожця»
На базі ЗАЗ-968М створили модифікацію ЗАЗ-968МП – пікап, який нині вважається справжнім раритетом серед колекціонерів. Його отримували шляхом переробки стандартного кузова: задню частину даху зрізали, а за передніми сидіннями встановлювали перегородку.
Переважно такі автомобілі використовували для внутрішніх потреб заводу «Комунар», зокрема, для перевезення деталей між цехами. У вільний продаж потрапила лише незначна частина цих машин.
Мільйонні тиражі українського автопрому
Масштаби виробництва «Запорожця» вражають навіть за сучасними мірками. Із 1960 по 1994 рік із конвеєра запорізького заводу зійшло 3 422 444 автомобілі. Якби всі ці машини вишикувати в один ряд, колона розтягнулася б майже на 15 тисяч кілометрів.
Це свідчить про справді масовий характер моделі та високий попит на неї. Попри жарти й критику, «Запорожець» став наймасовішою машиною свого класу, забезпечивши колесами цілі покоління родин.
«Ялта» і «Елієтт»: успіх «Запорожеця» за кордоном
«Запорожець» активно експортували за кордон, однак його назва виявилася складною для іноземців. Тому в європейських країнах автомобіль продавали під іншими брендами – Yalta або Jalta, а також Eliette.
Експортні версії відрізнялися кращим оздобленням салону, наявністю зовнішніх дзеркал заднього виду та додатковими дрібницями на кшталт попільничок.
Іноземні покупці цінували цю модель за прохідність і доступну ціну, що робило її привабливою насамперед для молоді та жителів сільської місцевості.
Один із найдоступніших автомобілів
Однією з ключових переваг «Запорожця» була його доступність. На початку 1960-х ЗАЗ-965 коштував близько 1 800 карбованців – значно дешевше за «Москвич» чи «Волгу». Для пересічної людини це відповідало приблизно півтора–двом рокам заробітку.
Жоден інший автомобіль у СРСР не був таким близьким до споживача. Існувала навіть легенда, що ціну на першу модель встановили виходячи з вартості тисячі пляшок горілки, аби підкреслити «народний» статус новинки.
Незвичний прототип «Білка» з відкидним носом
Перш ніж з’явився знайомий усім «горбатий», конструктори випробували низку сміливих рішень. Одним із найоригінальніших був прототип НАМІ-А50 під назвою «Білка». У ньому для посадки водія та переднього пасажира відкривалася вся передня частина кузова разом із лобовим склом.
Хоча це виглядало інноваційно, конструкція виявилася непрактичною: вона не відповідала вимогам безпеки, була складною у виробництві та пропускала воду під час дощу. У підсумку від цієї ідеї відмовилися на користь більш традиційного й надійного кузова.
Текст – Олександр Носок
Читайте також:
Запорізький автозавод: історія злету і занепаду автомобільної легенди України
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!