Пограбування, занепад і екологічна загроза: як окупанти нищать Запорізький залізорудний комбінат

У селі Мала Білозерка на Запоріжжі вже понад три роки під контролем російських окупантів працює Запорізький залізорудний комбінат – одне з найбільших підприємств галузі в Україні. До окупації він забезпечував роботою майже п’ять тисяч людей, а тепер перетворився на джерело прибутку для окупаційної влади й працює на потреби російської армії.

«Перший Запорізький» розповідає історію комбінату та про те, як змінилася його робота після захоплення.

Від першої вагонетки до мільйонів тонн руди: становлення комбінату

Запорізький залізорудний комбінат (ЗЗРК) створили на базі Південно-Білозерського та Переверзівського родовищ залізних руд. Ці родовища належать до найбільших в Україні: їхні запаси оцінюють приблизно в мільярд тонн багатих залізних руд і понад сім мільярдів тонн магнетитових кварцитів.

У 1961 році в Таврійських степах почали будувати рудник і місто-супутник Дніпрорудне.

26 серпня 1967 року на поверхню підняли першу вагонетку руди. Уже за два місяці підприємство вийшло на видобуток у тисячу тонн, а 31 жовтня відправило перший ешелон руди металургам «Запоріжсталі». Повної потужності нове гірничорудне підприємство досягло на початку 1970 року.

Після розпаду СРСР комбінат пережив складні часи – до 1995 року виробництво перебувало в стагнації. Вийти з кризи вдалося після створення підприємства з іноземними інвестиціями – ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» за участю словацької компанії «Мінерфін».

Комбінат займає понад 690 гектарів і розташовується за 25 кілометрів від Дніпрорудного. Він є єдиним в Україні підприємством, що видобувало залізну руду з глибини понад кілометр. Руда вважалася однією з найякісніших у світі – містила понад 60% заліза.

На ЗЗРК застосовували підземний і відкритий способи видобутку. Основу виробництва становили дві шахти – «Експлуатаційна» та «Прохідницька», а також гранітний кар’єр. Після видобутку руду збагачували на фабриках і залізницею постачали металургійним підприємствам України та Європи.

Об’єкти ЗЗРК розташовувалися в п’яти районах області – Василівському, Веселівському, Мелітопольському, Якимівському та Михайлівському.

На підприємстві діяла служба охорони довкілля, яка стежила за впливом виробництва на природу – відкачувала воду із шахт, очищала стічні води й проводила моніторинг стану довкілля.

До початку широкомасштабної війни комбінат стабільно зростав і залишався одним із найприбутковіших у галузі. Лише за два роки до російського вторгнення його фінансові показники майже подвоїлися, а внески до бюджетів усіх рівнів входили до числа найбільших у регіоні.

Українська руда для російських танків: як окупанти використовують ЗЗРК

Російські війська захопили Дніпрорудне на початку березня 2022 року. Місто з населенням близько 18 тисяч людей уникло значних руйнувань, адже активних бойових дій тут не було. Та одразу після окупації почався тиск на місцеву владу, працівників стратегічних підприємств і мирне населення.

У червні росіяни встановили повний контроль над Запорізьким залізорудним комбінатом. Озброєні військові проникли на територію та заблокували роботу керівництва. Адміністрація підприємства повідомила про втрату управління. Більшість працівників відмовилися співпрацювати з окупаційною владою. На комбінаті залишилися лише мінімальні бригади, які підтримували роботу насосних станцій і електромереж, щоб не допустити підтоплення шахт та екологічної катастрофи.

Того ж місяця окупанти вивезли з підприємства 54 вагони агломераційної руди – понад три тисячі тонн. Це стало початком системного розкрадання українських ресурсів. За підрахунками видання «Локатор-Медіа», незадовго після захоплення комбінату до Росії вивезли понад два мільйони тонн залізної руди на суму близько 220 мільйонів доларів.

У липні того ж року окупанти перейменували підприємство на «Дніпрорудненський залізорудний комбінат» (ДЗРК) та розпочали його реорганізацію під російські стандарти. Головною метою стало відновлення видобутку для потреб російської економіки та військово-промислового комплексу. Через брак працівників, більшість із яких виїхала на підконтрольну Україні територію, окупаційна влада змушена була набирати некваліфіковані кадри. Згодом виробництво частково відновили.

Адміністратором захопленого підприємства окупанти призначили російську компанію «Індустріальні інновації», пов’язану з кумом Володимира Путіна Віктором Медведчуком. Видобуту руду використовують для виробництва сталі на «Південному гірничо-металургійному комплексі», звідки її постачають на «Уралвагонзавод» – підприємство, що виготовляє танки й бронетехніку для російської армії. Таким чином, українську руду фактично використовують у виробництві зброї проти України.

За даними Запорізької обласної прокуратури, з липня 2022-го до початку 2024 року на окупованому комбінаті незаконно видобули майже 990 тисяч тонн руди, чим завдали Україні збитків на понад сім мільярдів гривень.

У серпні 2024 року Рада національної безпеки і оборони України запровадила санкції проти ТОВ «Дніпрорудненський залізорудний комбінат». Будь-які операції з його продукцією вважаються підтримкою російської агресії.

Російські медіа активно поширювали пропагандистські повідомлення про «успіхи» окупованого підприємства. До Дня шахтаря 2024 року на комбінаті здійснили «масовий вибух», після якого відкрили новий горизонт видобутку на глибині понад кілометр. Окупаційна адміністрація заявила про плани видобути до 17 мільйонів тонн руди, а також повідомила про наміри розробити «25-річну стратегію розвитку», яка нібито передбачає інвестиції в 100 мільярдів рублів.

У квітні 2024 року комбінат отримав статус учасника так званої «вільної економічної зони» – структури, створеної за ініціативою Володимира Путіна. Вона передбачає податкові та митні пільги, субсидування кредитів і пільгову оренду землі до 2050 року. За планами окупаційної влади, підприємство мало залучити понад 1,85 мільярда рублів із російського бюджету для розробки нових шахт і закупівлі обладнання. Формально це подається як інвестиції в розвиток комбінату та реалізацію «соціально-екологічних» проєктів, проте насправді спрямоване на посилення російської воєнної економіки за рахунок українських ресурсів.

Замість розвитку – занепад: як російське управління руйнує підприємство

Попри пропагандистські заяви окупантів про нібито зростання обсягів видобутку, досягти навіть довоєнних показників їм досі не вдалося. Якщо раніше щорічний видобуток становив понад чотири мільйони тонн руди, то нині – трохи більше ніж мільйон.

Начальник Дніпрорудненської міської військової адміністрації Антон Козирєв в інтерв’ю «Першому Запорізькому» розповів, що на комбінаті залишилося працювати близько півтори тисячі людей – удвічі менше, ніж заявляють російські пропагандисти. За його словами, підприємство фактично знищується через технічну неспроможність окупантів підтримувати його роботу.

Близько 90% обладнання на комбінаті було імпортним – його постачали словацькі акціонери. Росіяни не мають доступу до необхідних запчастин і не можуть забезпечити належне обслуговування. Спроби замінити техніку російськими аналогами виявилися безуспішними. Особливо критичною є ситуація з високотехнологічним устаткуванням, яке нині працює без технічного догляду й використовується до повного зношення.

До технічних проблем додалися й логістичні. Раніше комбінат користувався залізничною гілкою, тепер же руду перевозять автомобільним транспортом. Вугілля доставляють до Енергодара на ТЕС, а ті самі вантажівки повертаються з рудою, проте обсяги таких перевезень значно менші, ніж раніше.

Серйозним викликом став і дефіцит кадрів. За словами Козирєва, в Дніпрорудному нині проживає менш як 30% довоєнного населення. Через нестачу фахівців окупанти завозять робітників із віддалених регіонів Росії, а подекуди залучають навіть неповнолітніх.

Щоб частково компенсувати кадровий дефіцит, окупаційна адміністрація організовує ярмарки вакансій спільно із захопленим підприємством. Там обіцяють навчання, зарплату двічі на місяць і житло для приїжджих.

На базі комбінату окупанти також створили навчальний центр для підготовки майбутніх працівників підприємства. Студенти місцевих вишів проходять там виробничу та переддипломну практику, після чого їх намагаються залучити до роботи. Крім того, російська адміністрація оголосила про спільний із фейковим «Мелітопольським державним університетом» освітній курс, покликаний забезпечити перепідготовку кадрів без відриву від виробництва.

Забруднення, затоплення, отруєння: екологічні ризики захопленого ЗЗРК

Російська експлуатація Запорізького залізорудного комбінату становить серйозну екологічну небезпеку для всього регіону. Ще на початку окупації Запорізька обласна військова адміністрація попереджала: в разі зупинки насосних станцій, що відкачують воду з шахт, рівень ґрунтових вод може піднятися до критичної позначки менш ніж за три тижні. Це спричинить затоплення шахт і забруднення підземних та поверхневих вод рудними відходами.

Після захоплення комбінату належний екологічний контроль не проводиться. У липні 2025 року це призвело до аварії – прориву трубопроводу, через який промислові стоки з комбінату потрапили до річки Малий Утлюк, забарвивши воду в червоний колір. Навіть окупаційна адміністрація була змушена визнати факт забруднення, оцінивши збитки в понад два мільйони рублів, хоча реальні масштаби шкоди, ймовірно, значно більші.

Без якісного технічного обслуговування насосних систем існує ризик масштабного затоплення шахт і отруєння водних ресурсів, що може спричинити екологічну катастрофу.

***

Комбінат, який раніше забезпечував розвиток і стабільність, перетворився на інструмент пограбування та збагачення окупаційної влади. Тепер його робота слугує економічним і воєнним інтересам Росії, а не потребам місцевої громади.

Через це тисячі українців залишилися без роботи, а довкіллю загрожують серйозні екологічні наслідки. Історія комбінату стала наочним прикладом того, що окупація веде не до відродження, а до занепаду.

Текст – Олександр Носок

Розділені фронтом: як переживають війну жителі Дніпрорудненської громади (ІНТЕРВ’Ю)

---

Читайте також:

• Промислове мародерство: що відбувається з найбільшими заводами Мелітополя під окупацією
• Промисловість під окупацією: як занепадають заводи Бердянська

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!