Евакуація, прихисток і соціальна адаптація: як у Запоріжжі працює фонд «Артак разом до мрії»
Благодійний фонд «Артак разом до мрії» з перших днів повномасштабного вторгнення підтримує людей, які рятуються від війни. Уже понад три роки волонтери організації займаються евакуацією з небезпечних регіонів, надають літнім та людям з інвалідністю прихисток у шелтері «Без меж», супроводжують маломобільних людей до медичних і державних установ та допомагають їм отримати доступ до необхідних послуг. За цей час фонд надав допомогу більш ніж 120 тисячам українців.
Директорка «Артак разом до мрії» Наталія Ардальянова розповіла «Першому Запорізькому» про щоденну роботу фонду.
Волонтери створили фонд, щоб систематизувати допомогу евакуйованим
Діяльність благодійного фонду розпочалася з перших днів повномасштабного вторгнення. Його засновники – Наталія Ардальянова, Даніїл Пічікін та Сезон Харитонов – познайомилися під час волонтерської роботи, допомагаючи людям, які евакуювалися з тимчасово окупованих і прифронтових територій.
Наталія Ардальянова та Даніїл Пічікін займаються волонтерством ще з 2014 року. До повномасштабної війни вони підтримували військових на Донецькому напрямку, забезпечуючи їх одягом, паливом, бронежилетами та іншими необхідними речами. Після 24 лютого 2022 року пріоритети їхньої діяльності змінилися: основні зусилля зосередили на допомозі цивільному населенню.
Фото: Перший Запорізький
В одному із запорізьких хабів, куди доправляли евакуйованих, швидко стало очевидно, наскільки масштабними є потреби людей. «Тоді люди приїжджали без нічого. В капцях, замість одягу – простирадла. Їм потрібно було буквально все», – згадує Наталія Ардальянова. Саме там сформувалася команда однодумців, яка усвідомила, що стихійної допомоги замало – її необхідно систематизувати й розширювати.
Важливу роль у вибудові цієї роботи відіграв професійний досвід Наталії Ардальянової. За фахом вона проєктант-електрик і має багаторічну практику координації складних процесів – від планування до введення об’єктів в експлуатацію. «Я добре розуміла, як зібрати всі процеси в єдину систему, щоб вона запрацювала. Телефонувала в одні місця – щось привозили, в інші – також відгукувалися. Так ми почали забезпечувати людей найнеобхіднішим», – розповідає вона.
У вересні 2022 року організація отримала офіційний статус, що дало змогу залучати міжнародні гранти, вибудовувати партнерства з іншими фондами та формувати сталі механізми допомоги. Сьогодні місія фонду полягає в наданні комплексної підтримки людям, які постраждали від війни, з особливим фокусом на найуразливіші категорії – маломобільних осіб, літніх людей та людей з інвалідністю.
У пікові періоди команда координувала до 12 евакуаційних автобусів щодня
Одним із ключових напрямів діяльності фонду стала евакуація людей із тимчасово окупованих і прифронтових територій.
Наталія Ардальянова згадує, що евакуаційний напрям сформувався фактично випадково. Одного разу до запорізького хабу приїхали волонтери з Чернівців із гуманітарною допомогою. Уже збираючись повертатися, вони запропонували забрати із собою людей, які потребували евакуації. Саме цей епізод став точкою відліку системної роботи фонду в цьому напрямі.
«Вони першими забрали 150 людей своїми бусами. Ми пояснювали: «Друзі, ви просто не влізете. Як ви добу до Чернівців їхатимете?» А вони відповідали: «Ми все одно поїдемо». У дев’ятимісні буси набивали по 27 людей – їхали на колінах, у проході, на сходах», – пригадує Наталія.
Вже за два дні ті самі волонтери повернулися до Запоріжжя на п’яти великих автобусах. Відтоді команда почала системно організовувати евакуацію людей за кордон. «На Румунію ми, мабуть, зробили близько 30 рейсів. Відправляли по два–три автобуси на день, намагаючись вивезти якомога більше людей», – розповідає вона.
З часом мережа контактів розширювалася: до процесу долучалися друзі та партнери волонтерів з інших країн. Евакуація швидко набула великих масштабів – у пікові періоди фонд координував до 10–12 автобусів щодня.
Людей вивозили до Польщі, Німеччини, Данії, Норвегії та Нідерландів. У перші місяці повномасштабної війни також організовували евакуації до Франції, Австрії та Іспанії. Частину евакуйованих розміщували в державних центрах для біженців або будинках опіки, де вони отримували медичний нагляд і соціальну підтримку.
Наталія згадує, що в перші місяці війни намагалася також морально підтримати людей, які залишали країну, дати їм відчуття надії.
«На початку, коли люди були у сильному стресі, я дарувала їм символічний «зворотний квиток після Перемоги». Він дуже довго грів душу», – розповідає Ардальянова.
Волонтери евакуювали приблизно 120 тисяч людей за час повномасштабної війни
Сьогодні фонд «Артак разом до мрії» є одним із ключових партнерів міста у питаннях евакуації після обстрілів. Організація виконує роль координатора евакуації та подальшого розселення постраждалих мешканців Запоріжжя й прифронтових громад.
У фонді працюють три бригади швидкого реагування – загалом дев’ять волонтерів. Вони виїжджають безпосередньо на місця обстрілів і працюють із людьми на місці. «Ми обходимо квартири й будинки, шукаємо маломобільних людей, які не можуть допомогти собі самі. Дуже часто про них не знає ніхто», – пояснює директорка фонду.
За словами Наталії Ардальянової, волонтери нерідко знаходять людей, які тривалий час залишалися наодинці в пошкоджених оселях – без телефону, їжі, води чи будь-якої підтримки. У таких випадках ідеться не лише про евакуацію: команда оперативно залучає медиків і соціальні служби та організовує подальший догляд.
За час повномасштабної війни фонд евакуював із зон бойових дій близько 120 тисяч людей. Паралельно «Артак разом до мрії» продовжує організовувати виїзди до спеціалізованих закладів за кордоном, зокрема до будинків опіки в Польщі та Німеччині. «До Польщі ми вивезли дуже велику кількість людей саме на кріслах колісних», – зазначає Наталія.
Йдеться насамперед про людей старшого віку, осіб з інвалідністю та маломобільних людей, для яких життя під постійними обстрілами стає нестерпним. Водночас, наголошує директорка фонду, підхід до таких евакуацій є виваженим.
«Ми намагаємося везти туди людей, щодо яких розуміємо, що вони справді зможуть адаптуватися. «Туристів» ми не возимо. У нас жорсткий відбір, тому що місць дуже мало», – каже Наталія.
Вона додає, що серед підопічних фонду є люди, які втрачали житло кілька разів, і кожна нова втрата забирала в них сили починати життя з нуля. Часто вони зізнаються, що не бачать, як жити далі. У таких ситуаціях команда фонду вважає своїм обов’язком не залишати людей наодинці з відчаєм і супроводжувати їх стільки, скільки це необхідно.
Центр «Без меж» став безпечним простором, де люди можуть оговтатися від пережитого
У березні 2024 року фонд «Артак разом до мрії» у партнерстві з благодійним фондом «Схід SOS» відкрив центр «Без меж» – єдиний у Запоріжжі шелтер для маломобільних людей та осіб з інвалідністю.
Як пояснює директорка фонду Наталія Ардальянова, у прифронтовому місті офіційно не можуть функціонувати геріатричні заклади, тож команда свідомо обрала формат транзитного шелтеру. Під час створення центру орієнтувалися на досвід інших подібних просторів.
«Ми взяли все найкраще, що побачили в інших центрах – в «Епіцентрі», Павлограді, Волоському – і спробували втілити це у нашому транзитному центрі», – розповідає вона.
Фото: Перший Запорізький
Для створення шелтеру міська влада виділила з комунального фонду приміщення площею 225 квадратних метрів за пільговими умовами (символічна вартість оренди – один гривня на рік).
Спочатку «Без меж» замислювався винятково як короткостроковий прихисток. Однак війна внесла свої корективи. Нині близько 30 місць і надалі виконують транзитну функцію, водночас частина мешканців проживає тут значно довше. Восени 2025 року за підтримки ООН та гуманітарної місії «Проліска» у другому корпусі шелтеру провели капітальний ремонт і облаштували його меблями та побутовою технікою.
Головне завдання центру – забезпечити людям безпечний простір, де вони можуть заспокоїтися, оговтатися після пережитого та зрозуміти, яким має бути їхній подальший шлях. «Наша мета – щоб людина сама вибудувала своє життя. Не щоб її кудись «вштовхували» чи змушували щось робити, а щоб вона усвідомлено ухвалила рішення», – наголошує Наталія Ардальянова.
Перебування у центрі є безкоштовним і триває доти, доки людина не знайде постійне місце проживання. Сьогодні в шелтері мешкає 41 людина, водночас потреба в таких місцях залишається надзвичайно високою. Деякі підопічні живуть у центрі понад рік. «У нас завжди є черга, і люди просяться саме до нас», – зазначає директорка фонду.
Фото: Перший Запорізький
Шелтер повністю пристосований для тривалого та безпечного проживання. Тут облаштовані двомісні кімнати, адаптовані санвузли, спеціалізована душова з ліжком для купання, три спальні кімнати та їдальня. Центр також оснащений інклюзивним медичним ліжком, яке дає змогу лежачим людям за потреби перебувати у вертикальному положенні. Постійний догляд є невід’ємною складовою роботи закладу.
У центрі «Без меж» працюють адміністратор, санітари, соціальні працівники та психолог. Мешканці отримують харчування, медичну, соціальну й юридичну допомогу. Команда супроводжує людей під час відновлення документів, звернень до державних установ, лікарень і пенсійних фондів.
За час роботи шелтеру тут перебували понад тисяча людей, ще понад дві тисячі скористалися центром як транзитним простором, зупиняючись на кілька діб. Частина працівників закладу – внутрішньо переміщені особи, чия робота оплачується через центр зайнятості. Інші члени команди працюють на волонтерських засадах, поєднуючи благодійну діяльність зі своєю основною роботою.
Фото: Перший Запорізький
Інклюзивна кухня, реабілітаційний зал і пральня: плани розвитку шелтеру
Робота шелтеру в прифронтовому місті потребує постійних ресурсів, тож засновникам нерідко доводиться вкладати в неї власні кошти. Знайти донорів для підтримки такого закладу непросто, адже значна частина витрат пов’язана не з разовими закупівлями, а з щоденними побутовими потребами. Комунальні послуги, підтримання чистоти та належного рівня гігієни в приміщеннях вимагають стабільного фінансування й постійної уваги.
«Для того, щоб люди жили в гідних умовах, потрібна щоденна важка праця наших працівників», – пояснює Наталія.
Попри всі труднощі команда не лише забезпечує безперебійну роботу шелтеру, а й думає про його подальший розвиток. Однією з ключових ідей є облаштування інклюзивної кухні, де маломобільні люди зможуть готувати самостійно. «Ми зараз шукаємо донора, щоб створити інклюзивну кухню, адаптовану для маломобільних людей: із сенсорними відкидними ящиками та іншим спеціально пристосованим обладнанням», – розповідає директорка.
Серед інших важливих задумів – облаштування реабілітаційного залу, а також створення окремого простору з душовими та пральнею, де люди, які опинилися у складних життєвих обставинах, зможуть помитися, випрати речі та отримати базову побутову підтримку.
У довшій перспективі команда фонду мріє про розширення простору «Без меж» або навіть про створення окремої території за межами міста – з власною невеликою ділянкою, городом і можливостями для трудової терапії та соціальної адаптації.
Текст – Олександр Носок, Андрій Вавілов, фото – благодійний фонд «Артак разом до мрії»
Читайте також:
- Житло для ВПО: у Запоріжжі громадські організації власноруч перетворюють занедбані приміщення на шелтери для вимушених переселенців
- «Егіда-Запоріжжя»: як громадські правозахисники документують російські злочини та допомагають цивільним полоненим
- «Шлях вільних»: як у Запоріжжі колишні цивільні бранці створили центр реабілітації після російських катівень
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram
0