Запоріжжя втрачає молодь: чому обласний центр поступово «старішає» і не може утримати молодих фахівців
Переїзд активної молоді за межі Запоріжжя був викликом для нашого міста ще до початку повномасштабного вторгнення. У пошуках кращих умов життя, перспектив та кар’єрного зростання чимало вчорашніх студентів переїздило до столиці або інших міст-мільйонників. Після початку повномасштабного вторгнення статус прифронтового регіону і реальні ризики ракетних ударів значно посилили ці процеси.
People.ua – новий простір об’єднання та навчання молоді у Запоріжжі
17 квітня у самому центрі Запоріжжя, за адресою проспект Маяковського, 7, за підтримки Програми розвитку ООН відкрили новий простір для спілкування та навчання – молодіжний центр «People.ua».
«Наша основна мета – об’єднати молодь і створити для неї умови для самореалізації та творчого розвитку, – розповідає керівниця проєкту, фахівчиня управління культури Мелітопольської міської ради Альона Кузнєцова, – Саме молодь будуватиме нашу країну. Підготувавши для молоді гарні умови, зможемо очікувати на появу класних свідомих громадян, які створюватимуть яскраве майбутнє для України».
Перед початком підготовки цього проєкту серед молоді з числа внутрішньо переміщених осіб провели опитування і попросили розповісти про свої потреби. Ключовим був запит та корисне спілкування та різноманітне навчання – інструменти, які допомагають розвиватися.
У відповідь на потреби молоді у центрі анонсують навчальні курси з дизайну, SMM, проєктного менеджменту та волонтерства. Крім неформальної освіти, центр стане місцем для зустрічей однодумців – для спілкування та роботи. Для цього у приміщенні молодіжного простору на площі 317 квадратних метрів є два коворкінги, аудиторії для тренінгів, офісні кімнати та музичні класи.
«Декілька років ми прожили в карантині, потім релокувалися. Молодь втратила можливість спілкуватися між собою. Онлайн-формат – це чудово, але не вистачає живого спілкування. Саме тут можуть збиратися молоді люди Запоріжжя та громад області», – зазначає Альона Кузнєцова.
За її суб’єктивними відчуттями, близько 80% молоді її рідного Мелітополя після російської окупації виїхали за межі міста. Але приблизно половина з них зараз зупинилася саме у Запоріжжі.
«Об’єктивно ми розуміємо, що невеликий відсоток мелітопольської молоді після деокупації не повернеться додому. Але це нормальна історія, молодь завжди була мобільною. Але найбільш активні, які приходять до цього центру, точно повернуться. Тому що їхня мета навчитися зараз, створити команди і повернутися до Мелітополя, щоб допомогти місту відновлюватися», – підсумовує керівниця центру.
Освіта, бізнес та підтримка молоді: які кроки готує область, щоб зупинити відтік населення
У Запорізькій обласній військовій адміністрації, яку на початку року очолив мер Мелітополя Іван Федоров, створення центру називають одним з низки кроків для того, щоб зупинити відтік молодого населення з міста.
«Жителі в певному сенсі зневірилися у Запоріжжі. Тому перед нами стоїть завдання побудувати стратегію і показати бачення, як в надскладних умов нашому регіону не лише виживати, а й розвиватися. Ми це скоро зробимо. Необхідно повернути людей, щоб вони не виїжджали, а розвивалися у Запоріжжі, – пояснює голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров. – Це багатовекторна робота, яку ми вже реалізуємо. Одну з найголовніших причин ми прибрали – частково відновили освіту у школах. Це була з основних причин виїзду. Тому що батьки обирали для своїх дітей безпечні умови офлайн-навчання. Нещодавно ми підписали меморандум з «Ощадбанком» і готуємо програму підтримки місцевого бізнесу, щоб підприємці, які працюють на нашій території, отримали привілеї. Для студентської молоді ми створили молодіжний центр».
Голова області переконаний: місто без молоді не має майбутнього. А тому, не дивлячись на складнощі і 30-кілометрову близькість до лінії фронту, необхідно знаходити ресурси і об’єднувати молодь для формування фундаменту майбутнього країни.
Особливо важливо доєднувати до цих процесів молодь з тимчасово окупованих територій, які через повномасштабне вторгнення повністю змінили своє життя. Адже самі ці люди, переконує Іван Федоров, згодом будуть повертатися на батьківщину і відновлювати життя своїх рідних громад після деокупації.
Що необхідно молоді, щоб залишатися у місті: думка соціолога
Зупинити відтік мізків і рук із Запоріжжя – це не політичне гасло, а передумова економічного виживання обласного центру. Оскільки Україна зараз живе в умовах жорсткої конкуренції за людський капітал.
«Це прагматичні речі. Кожне місто зі своїми закладами освіти, спортивною інфраструктурою конкурують за нашу молодь. Школяр – це освітня субвенція. Університет – це державне фінансування або приватні кошти. За дітьми поїдуть батьки і будуть працевлаштовувати у цьому місті. Це і податки, і грошова маса, яка буде там витрачатися, – пояснює кандидат соціологічних наук, співзасновник соціологічної компанії Independent Researching Group, депутат Запорізької обласної ради Аскад Ашурбеков. – Тож сьогодні регіони будуть ще більше змагатися за молодь із Запорізької області. Тому нам треба з цим боротися, напевно, в декілька разів більше, ніж це було до війни».
За підсумками результатів проведених досліджень на цю тему соціолог називає об’єктивні та суб’єктивні причини відтоку молоді.
Найперше, це, звісно, статус прифронтового регіону і пов’язані з цим фактори, ключовий з них – відсутність повноцінної офлайн-освіти, як в школах, так і закладах вищої освіти. По-друге, відсутність можливості реалізувати себе у спорті, через що талановиті підлітки переїжджають до регіонів, де можуть себе реалізувати. Такі проблеми були і до 2022 року, за словами фахівця, але у період повномасштабного вторгнення суттєво посилилися.
Перспективи отримання якісної освіти та реалізації у спорті, можливість впливати на прийняття рішень у молодіжній політиці на місцевому рівні та нагода успішного працевлаштування – це ті запити, які під час опитувань озвучують самі представники молоді. І відпрацювання яких дозволить зупинити відтік населення, пояснює Аскад Ашурбеков.
«Якщо після війни Запоріжжя не матиме стрімкого розвитку, інвестицій і можливостей для розвитку молоді, воно може стати таким провінційним містечком – супутником Дніпра. На сьогодні Запоріжжя сприймається як великий обласний центр, шостий по чисельності в Україні, промислове місто, – зазначає Ашурбеков. – Але якщо після війни ситуація не буде змінюватися, не буде ресурсів на відновлення, то, звісно, тенденції відтоку населення суттєво посиляться».
Похмурі перспективи: Запоріжжя сприймається частиною активної молоді, як сіре місто без перспектив
Тенденції, про які розповідав Аскад Ашурбеков, особливо помітні біля місцевих університетів. Студентські містечка, які, здавалось, завжди були наповнені молоддю, зараз гнітять своєю пустотою. Дистанційна освіта більше не зобов’язує студентів фізично перебувати у місті, а тому не прив’язує людину до населеного пункту. Ба більше, коли Запоріжжя отримало прифронтовий статус.
«Раніше в університеті знаходили своє кохання, друзів на все життя та майбутніх бізнес-партнерів. Спілкувалися з однокурсниками, викладачами та просто людьми зі студмістечками, зустріч з якими могла змінити щось у подальшому житті, – розмірковує голова студентської ради Запорізького національного університету Аліна Воробко, – Зараз такої соціалізації немає, неможливо здобувати нові зв’язки. Тому що молодь знаходиться, переважно, в дома за комп’ютером, де проходить увесь її час. Це дуже давить психологічно. Відбуваються такі зміни, що людина закривається в своїй «бульбашці» і вже не сприймає реальність, якою вона є».
Другий аспект, за словами голови студради ЗНУ, полягає в тому, що Запоріжжя сприймається молоддю зараз, як важке і сіре прифронтове місто з напруженою через це атмосферою «нагнітання та зради».
«Тому студентам хочеться переїхати або хоча б побути на вихідних у містах, де життя вирує більш яскраво. Це, наприклад, Київ, Львів, навіть, Харків. Там більше молоді, більше відкритих закладів, безліч культурних просторів і можливостей для самореалізації. Там війна не відчувається так сильно. Тому Запоріжжя, на жаль, стоїть не в пріоритеті», – ділиться Аліна Воробко.
Голова молоді Запорізького національного університету акцентує на тому, що не бачить серед студентів страху від загрози «прильотів» або сигналів повітряної тривоги, але відчуває у них зневіру у тому, що в рідному місті можливо щось успішно реалізувати. А тому з цікавими ідеями та силами на їх втілення молоді люди переїжджають до інших регіонів.
«У Запоріжжі можна розвиватися, реалізовувати студентську жагу до змін. Але зараз у місті важко знайти фізичний простір для самореалізації, де можна попрацювати в молодіжному середовищі, знайти однодумців для втілення ідей, реалізувати проєкти для покращення міста, Яскравий приклад позитивних змін, яких потребує місто, це обласний центр молоді. Щойно там закінчили ремонт (зокрема, всередині зробили великий сучасний коворкінг, – прим.), туди почали приходити працювати багато людей. Хтось там познайомився, знайшов спільні інтереси і так вже народилась нова ідея колаборації. У цій спільноті люди на постійній основі щось організовують, – каже Аліна Воробко. – Нашій студраді цей простір допоміг створювати нові ідеї, а потім втілювати їх в університеті для комфорту студентства, яке залишилось у Запоріжжі».
Згаданий обласний центр молоді після початку російського вторгнення став одним з найбільших волонтерських штабів для допомоги військовим та цивільним, в якому працювала саме молодь. Наприкінці 2022-го року у центрі почали роботи з облаштування великого громадського центру. На площі понад 360 квадратних метрів розташували сучасний коворкінг зі сценою для презентацій та робочими місцями, галерею з необхідним для організації експозицій обладнанням, а також медіацентр.
Створення молодіжного простору для роботи, навчання і відпочинку у Запорізькому обласному центрі молоді став довгоочікуваним і дуже важливим подарунком для молоді міста. Крім того, на базі центру є велика актова зала та великий сучасний вуличний простір для проведення заходів. Однак ці потужності нараз неможливо повноцінно використовувати з міркувань безпеки.
«Через відсутність власного укриття згідно рішення обласної влади ми не можемо запрошувати багато людей до центру і проводити масові заходи, – розповідає завідувачка інформаційно-комунікаційного сектору комунальної установи «Запорізький обласний центр молоді» Запорізької обласної ради Олена Уракова. – Але дуже великим попитом користується наш коворкінг, де молодь може безкоштовно працювати за робочим місцем. Крім того, у центрі молоді проходить велика кількість різноманітних навчальних заходів, наприклад, курс підприємництва для жінок-ВПО».
Якщо влада має дослухатися до запитів молоді – місто матиме майбутнє
Ще одна запорука того, що молодь буде залишатися у Запоріжжі, це можливість впливати на прийняття політичних рішень і бути почутими місцевою владою. Для цього в обласному центрі з 2015 року працює міська молодіжна рада – колегіальний консультативно-дорадчий орган при Запорізькій міській раді з питань реалізації молодіжної політики.
«Якщо у молоді міста виникають питання або пропозиції до влади, молодіжна рада може стати містком для комунікації. Ми збирали ідеї проєктів від активної молоді, студентських рад, молодіжних організацій, спільно допрацьовували їх, після чого вони могли бути втіленими у життя, – розповідає голова громадської організації «Молодь без бар’єрів» Ірина Жук, яка донедавна два роки очолювала міську молодіжну раду, а до цього п’ять років у ній працювала, як депутатка. – Таким чином ми захищали інтереси молоді. Як консультативно-дорадчий орган, можна сказати, були радниками міської влади з молодіжних питань».
Громадська діячка пояснює, що молодіжні ради це інструмент, який може бути вагомим у громаді, якщо ним правильно користуватися. За її досвідом співпраці, у деяких містах молодіжні ради формально існували, але фактично не працювали за призначенням. У Запоріжжі такої проблеми не було: молодь мала можливість доносити пропозиції до влади з допомогою своїх представників. Ірина зауважує, що молодіжна рада не має власних фінансових ресурсів і працює у тісній співпраці з департаментом молоді та спорту Запорізької міської ради.
«Я вперше стала головою міської молодіжної ради 21 грудня 2021 року – за два місяці до початку вторгнення. Через початок війни, звісно, роботу над багатьма заходами, які ми планували, довелося зупинити, – розповідає Ірина Жук. – Але тим не менш метою нашої роботи завжди було залишити молодь міста у Запоріжжі, дати їй можливості для впровадження своїх ініціатив, щоб кожен відчувався почутим і потрібним».
Успішними проєктами, які вдалося реалізувати під час своєї роботи, Ірина називає організацію дискусій між депутатами міської ради та молоддю, проведення численних спортивних заходів, навчання з підприємницької діяльності тощо. Усе це стало результатом кооперації влади та молодіжної ради.
«Авжеж багато людей ще до війни виїжджали за кордон в пошуках більш високої оплати праці. Рівень безробіття та неофіційної зайнятості серед молоді є однією з проблем Запоріжжя. Чимало людей виїхало, але натомість до нас приїхала молодь ВПО, якій ми маємо активно допомагати інтегруватися і залучатися до молодіжних ініціатив, – зазначає Ірина Жук. – Як справжня патріотка Запоріжжя, не можу сказати, що воно повністю втрачає молодь. Я вважаю, що наше місто є такою платформою, де можна себе знайти і успішно реалізуватися. Спілкуючись з молоддю, я відчуваю у них патріотизм і бажання шукати можливості для розвитку саме тут. І для цього шляхи є. Наприклад, державна програма розвитку підприємництва «Власна справа» – можливість отримати 250 тисяч гривень на відкриття бізнесу», а також підтримка міжнародних партнерів».
Одним з інструментів для того, щоб утримувати молодь у Запоріжжі, Ірина Жук називає розвиток програми забезпечення доступним житлом, щоб люди не шукали кращого життя та більшої зарплаті для сплати оренди деінде, а також будівництво спортивної інфраструктури і організація тематичних заходів.
«Наразі у Запоріжжі є обмежені можливості для проведення змістовного дозвілля молоді. Ще під час роботи молодіжної ради ми говорили про те, що місту необхідна мережа сучасних просторів. Але я знаю, що цього року Запоріжжя завдяки співпраці з міжнародними партнерами отримає міський молодіжний центр, а молодь – нові можливості для проведення заходів, творчості і самореалізації», – підсумовує Ірина Жук.
***
Причини масового виїзду талановитої молоді із прифронтового регіону здаються цілком зрозумілими. В пошуках самореалізації містяни рушають подалі від зони бойових дій – туди, де вже створені комфортні умови для життя, навчання і роботи.
Однак молодь, яка переповнена відчуттям регіонального патріотизму, переконана, що і у Запоріжжі, попри всі об’єктивні обставини воєнного часу, для активних людей існують гарні перспективи. Проблема безробіття і відсутності можливостей для саморозвитку, на їхню думку, значно перебільшена. Але є реальні складнощі з доступом до комфортного середовища для освіти, змістовного дозвілля та відпочинку.
Текст – Андрій Вавілов, фото автора та з архіву героїв та згаданих організацій
Головне фото – Артур Яницький
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0