USD: EUR:
... в Запорожье
Сімейний бізнес переселенців: як родина з окупованих Пологів відкрила у Запоріжжі шиномонтажний сервіс та заклад швидкого харчування

Сімейний бізнес переселенців: як родина з окупованих Пологів відкрила у Запоріжжі шиномонтажний сервіс та заклад швидкого харчування

Олена Прокуда разом з сім’єю приїхала до Запоріжжя влітку 2023 року. Її чоловік, у минулому – далекобійник, виграв державний грант і відкрив власний шиномонтаж. Справа йшла добре і родина вирішила розширювати бізнес. Тому Олена теж подалася на грантову програму та отримала позитивну відповідь. Її заклад «Grill Vibe», де готують шаурму та бургери, відкрився 17 лютого 2024 року.

Родина не збирається зупинятися на досягнутому, тож вже невдовзі в нашому місті відкриється ще одна їхня справа. Зять Олени – Юрій Доценко – теж отримав грант на відкриття бізнесу і запускає свій заклад мобільного харчування.

«Перший Запорізький» розповідає історію цієї активної та дружної родини вимушених переселенців.

Виїзд з окупації та життя у Дніпрі

Олена Прокуда разом з родиною виїхала з рідних Пологів Запорізької області 15 березня 2022 року. На той час місто вже окупували російські війська.

«Раніше у Пологах я працювала диспетчером в гірничодобувній компанії «Мінерал». Я там була до «останнього дня», а 3 березня до нас зайшли рашисти… Ми з родиною трошки побули вдома, в той час лунали сильні обстріли, влучило в сусідський будинок. Спочатку одні сусіди виїхали, потім інші, — пригадує Олена Прокуда початок повномасштабного вторгнення. — Потім до нас приїхали діти, які жили окремо, і сказали прямо: «Збираємось і виїжджаємо!». Ми були проти, але потім все ж таки довелося поїхати. Виїжджали дуже важко, ще й під обстріл потрапили! Їхали швидко, було дуже тяжко і фізично, і психологічно. Добре, що були свої авто, повивозили, що змогли, хоч інебагато, і виїхали – разом з дітьми. Коли залишали рідний дім, думали, що за два тижні вже зможемо повернутися».

З Пологів родина вирішила поїхати у Дніпро, де проживають родичі. Там винайняли будинок та жили вшістьох: Олена з чоловіком Сергієм та дві їхні доньки зі своїми чоловіками, а ще улюблений собака, якого не залишили в окупації. На новому місці кожен намагався заробляти, як міг.

«У Дніпрі жили приблизно рік, а потім вирішили повернутися ближче до дому. У червні 2023 року ми опинилися у Запоріжжі. Сюди раніше виїхав мій брат із дружиною. Наші батьки спочатку з нами не поїхали, як і багато людей похилого віку, які там живуть і зараз. Тож вони не хотіли виїжджати, але потім погодилися на виїзд разом з братом, — каже Олена. — Отже, так сталося, що частина родини жила у Запоріжжі, а частина — в Дніпрі. Було важко постійно їздити туди- назад, адже то до батьків в лікарню потрібно, то ще кудись… І ми вирішили остаточно переїхати сюди, у Запоріжжя. Це місто рідніше, ближче і знайоміше. Зараз тут і брат, і мама, тато помер у 2023 році».

У Запоріжжі родина винаймає житло. Одні діти живуть разом з нею та чоловіком, інші влаштувалися неподалік. На новому місці активна сім’я почала шукати роботу, але з працевлаштуванням виходило не одразу.

«Згодом всі почали отримувати якісь гроші, я також тимчасово влаштувалася на роботу, ще було небагато своїх заощаджень. Трошки посиділи та вирішили, що треба щось починати робити, адже зрозуміли, що додому скоро не вернемось. Це тільки коли, дай Бог, буде визволення. Але і після там вже і не буде, чим заробляти. Мій «Мінерал» зовсім розбомбили і розгромили як, мабуть, і всі підприємства, що там знаходяться. Там немає нічого», — розповідає Олена про рідне місто після окупації.

Виграні гранти та два нових бізнеси

Члени родини постійно моніторили новини та оголошення, й згодом натрапили в інтернеті на інформацію про урядовий проєкт «єРобота» та програму «Власна справа».

«Сіли всією сім’єю, поспілкувалися і вирішили, що треба подаватися на грант. Чоловік раніше працював далекобійником, тому спочатку виникла ідея відкрити шиномонтажний сервіс. Грант нам схвалили, отримали 250 тисяч гривень і почали працювати над цією справою. Чоловік відкрив шиномонтаж 3 жовтня 2023 року. Він знаходиться на Яценка, 16, навпроти п’ятої міської лікарні. Справа йде дуже добре, є багато клієнтів, з’явилися і постійні, які спочатку «перевзували» авто на зиму, а тепер переходять на літню гуму, тому приїздило багато водіїв. Також немало дала реклама, ми її і самі розклеювали, і розносили. Все робили для того, щоб люди бачили та заїжджали. А потім запрацювало сарафанне радіо: один сказав другому, той — іншому, і так далі. Зараз у нього наплив великий, тому зяті і там допомагають, і мені, хто коли зможе», — розповідає пані Олена про шиномонтаж чоловіка.

Коли перша справа пішла добре і все почало виходити, родина вирішила податись на ще один грант.

«Я, як і багато господинь, люблю готувати вдома та знаю, що люди люблять поїсти, тому вирішили відкривати бізнес з приготування шаурми. Кулінарією зацікавилася, мабуть, ще з дитинства, коли ховалася від мами та щось смажила та випікала на сковорідках. І дві мої доньки також люблять готувати й прикрашати їжу. Тому подались ще на один грант та виграли. Знову отримали 250 тисяч гривень, на які закупили обладнання — фритюрницю, електровафельницю, спеціальний прилад для смаження м’яса, столи та інші меблі. Ще заплатили за оренду та зробили у приміщенні ремонт. Відкрилися 17 лютого 2024 року», — каже жінка.

Підприємиця зазначає, що хоч і обидві сімейні справи пішли вгору, не все виходило одразу, адже власний бізнес є важкою та кропіткою роботою.

«Звичайно, як почуєш про 250 тисяч гривень, то подумаєш, що це багато. Та як ми потім зрозуміли, це не зовсім так. Адже для відкриття потрібно зробити безліч речей. До того ж відкривалися вперше. Шиномонтаж спочатку якось краще пішов. Там теж закупили дуже дороге обладнання – три-чотири станки, а потім грантові гроші закінчилися. А ще потрібно було по дрібницях закупатися. Це ж вдома було все — і молотки, і зубила, інші інструменти, а тут у нас не було нічого. Все це потрібно було докупляти вже власним коштом. Потім потрохи справа пішла і ми почали заробляли, — ділиться тонкощами старту бізнесу Олена. — А з шаурмою було трошки важче, тому що ми не розуміли, що нам потрібно, чи піде справа взагалі, чи ні. Навіть зараз не вистачає холодильників, адже підходить літо. Морозильну камеру закупили вже за власні гроші, зароблені на шаурмі».

Родинний заклад швидкого харчування має назву «Grill Vibe». Він знаходиться у Південному мікрорайоні Запоріжжя («Піски») на  вулиці Володимира Українця, 36Б (раніше — Новокузнецька). В асортименті – шаурма, картопля фрі, бургери, дьонери, хот-доги, сирні кульки, нагетси, гонконгські вафлі та ще багато смаколиків навинос. Незабаром у Запоріжжі з’явиться ще один подібний заклад, адже чоловік доньки Олени Юрій Доценко, надихнувшись прикладом тещі та тестя, теж виграв грант та відкриває вже свій окремий бізнес.

«Зараз знаходимось у процесі. Ще не знаємо, де започаткуємо новий бізнес, поки не знайшли приміщення, — каже підприємниця. — Зараз дуже багато роботи і там, і там, не все встигаємо, тож шукаємо додаткових працівників на шаурму. А на шиномонтажу вже працюють два чоловіки, адже за умовою грантів, які ми отримали з допомогою центру зайнятості, маємо винайняти працівників. Поки на шаурму візьмемо двох людей, а там далі буде видно, як підуть справи. Коли відкриється новий заклад, тоді ще будемо шукати працівників. Наразі в моєму закладі працюють два зяті і я, доньки виходять, коли в них вихідні, тому що у них є інша окрема робота».

За словами Олени Прокуди, не дивлячись на брак часу та важку працю, родина не буде зупинятися на досягнутому та планує і далі розвивати власну справу.

«Заклад працює поки що тільки навинос. У нас ще не вистачає коштів для закупки нових меблів. Та люди дуже просять, щоб ми поставили і столики, і стільці, особливо на вулиці. Ми вже примітили біля закладу одне місце, думаю, там можна буде поставити пару столиків у майбутньому. Тож плануємо згодом розширюватись, зараз над цим працюємо, — ділиться планами підприємиця. —  Клієнтів багато, хоч «Піски» — це спальний район. Серед покупців є й дуже активні, які заходять кожного дня або через день. З’являються і нові клієнти. У нас дуже добре працює реклама, ми є в Instagram, де проводимо розіграші зі смачними подарунками від закладу».

При веденні власної справи не все завжди йде як по маслу, але сім’я Олени ніколи не опускає руки та знаходиться у постійному пошуку нових рішень та ідей.

«Нещодавно у нас зламалася фритюрниця, відправили її на ремонт.  Поки фритюр не працює, це впливає на заклад. Вже одразу видно, що чогось не вистачає, і люди про це питають. Багато клієнтів радять, що вони хочуть бачити у меню та спробувати. Ми хотіли ще зробити гонконгську солодку вафлю з кремами та фруктами. Її вже запустили, але не було сильного напливу людей, а креми дуже швидко псуються, тому поки що поставили це на паузу. Також буває таке, що в меню щось додали, а люди не беруть, тому ми це прибираємо і додаємо інше. Ще у нас стоїть кавомашина і ми продаємо холодні напої. Тож поступово рухаємось вперед», — зазначає Олена Прокуда.

Враження від Запоріжжя та мрії на майбутнє

За словами Олени, Запоріжжя зустріло її родину добре і привітно, місто вже встигло стати другим домом.

«Запоріжжя – чудове, це як рідне місто. Зараз дуже гарно, адже цвітуть магнолії, тільки немає часу на них подивитись. Ми тут часто бували до повномасштабного вторгнення. Обидві доньки навчалися саме в цьому місті, тому ми нерідко сюди приїздили. Зустріли нас нормально, куди б ми не зверталися, не було жодних перешкод або відмов. У центрі зайнятості дуже добрі люди, все пояснюють, йдуть з нами на співпрацю. Ми питаємо про все, що нам потрібно, і всюди нам відповідають і радять, як зробити краще», — ділиться переселенка враженнями від нашого міста.

У майбутньому родина мріє відкрити заклад громадського харчування – кафе або їдальню.

«Зараз трошки побоялися, адже ще немає таких навичок. Може згодом щось і буде. На майбутнє є дуже багато великих планів. Думаємо надалі розвиватися, відкриватися та робити щось нове», — розповідає жінка про сімейні плани.

Переселенцям, які, як і вона, опинилися в новому місті після початку широкомасштабного вторгнення, радить не вагатися, подавати заявки на гранти та завжди йти вперед.

«Боятися не треба. Ми теж, коли почули про гранти, спочатку думали, що це нереально. Ніяк не могли зрозуміти, як все буде відбуватися та чи ми взагалі зможемо. А потім почали пробувати. Склали бізнес-план і захистили його перед комісією. Було страшно, але все схвалили та надали грант. Це все можливо і реально зробити. Поки що все виходить добре, — підсумовує Олена Прокуда.— Звичайно, нам всім дуже пощастило, тому що у нас велика та дружня сім’я. Якби були з чоловіком лише вдвох, мабуть, у нас нічого б не вийшло. Дуже багато важить, якщо є діти, які допомагають і працюють над цією справою, вкладають туди душу і серце. Ми зустрічаємося всією сім’єю ввечері, коли всі приїздять з роботи о дев’ятій годині. Сідаємо вечеряти, розмовляємо та розказуємо про те, у кого що виходить, які є проблеми, ділимося, хто і що бачив, все це обговорюємо. Тому боятися не потрібно, потрібно робити, працювати, більше пізнавати, і все вийде. Як-то кажуть «ви стукайте, і вам відкриють».

Текст — Юлія Глушко, фото взяті з архіву героїні матеріалу

Стати переселенцем вдруге: як працівник «Азовсталі» виїхав з-під обстрілів і відкрив власну справу в Запоріжжі


Читайте також:

Поїхати з рідного міста та почати все з нуля: як Ірина Дегтярьова з Мелітополя відновила у Запоріжжі свою школу мовлення та акторської майстерності

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!

0