Отримати грант і відкрити власний бізнес у Запоріжжі: історії трьох жінок, які стали підприємницями у воєнний час
З початку широкомасштабного вторгнення багато людей втратили роботу або вимушено переїхали через бойові дії та окупацію. Особливо вразливими в цей час залишаються жінки, в тому числі – фінансово. Хтось з них шукає на новому місці можливості для працевлаштування, а дехто – йде на ризик і вирішує відкрити власну справу. Цьому сприяє як державна підтримка, так і проєкти від громадських та благодійних організацій.
Одну з таких навчальних програм з можливістю отримати грантове фінансування на розвиток власної справи реалізує запорізький благодійний фонд «Єдність» за майбутнє», який з 2014 року надає переселенцям гуманітарну та психологічну допомогу, а також займається соціальною та трудовою інтеграцією ВПО.
Протягом п’яти років фонд активно впроваджує проєкти для підтримки жіночого підприємництва. У цій статті знайомимо з історіями трьох жінок, які долучилися до цієї програми і отримали фінансування на відкриття власної справи під час повномасштабної війни.
Наталія Городецька: вчителька музики відкрила групи підготовки дітей до школи
Наталія живе і працює у селищі Новомиколаївка Запорізького району. Жінка є педагогинею вже понад 30 років, а після повномасштабного вторгнення стала ще й бізнесвумен – виграла грант і зареєструвалася фізичною особою-підприємцем. Тепер Наталія під час занять у себе вдома готує дітей до першого класу.
Наталія Городецька
«На участь у проєкті я зареєструвалася ще у 2022 році. Організатори встигли провести декілька зустрічей, але почалася війна. Влітку програму було відновлено, і вже у 2023 році я отримала грантове фінансування, – згадує Наталія. – Відкрила власну справу у березні 2023 року, скоро буду відзначати перший рік у якості підприємця».
Перекваліфікуватися з вчительки на власницю мінібізнесу допомогли чисельні заняття, які проходили під час проєкту. Слухачкам курсу розповідали про основи бізнесу і маркетингу, а також навчали, як вести власну справу.
«Спочатку учасниці програми підготували та подали свої ідеї. Найкращі з них за підтримки Естонської ради у справах біженців отримали грантове фінансування, крім того – півроку менторства з ведення власної справи. Ми почали впроваджувати свої ідеї в реальність, наскільки це було можливо у воєнний час», – каже грантерка.
За її словами, бізнесове навчання згодом дуже допомогло у відкритті власної справи. Одержувачки грантів самі закуповували на виграні кошти обладнання, адже їх, зокрема, вчили створювати запити та укладати договори.
«На тренінгах все розповідали з самого початку – починаючи від ідеї, щоб зрозуміти, чи це саме твій бізнес. Ти можеш думати, що, умовно, станеш мільйонером, займаючись певною діяльністю, а це виявляється зовсім не твоя справа. Спочатку я прийшла з ідеєю одного проєкту, а потім з часом її трошки відкоригувала, – ділиться Наталія Городецька. – Так, на перших парах я думала про домашнє музикування. Адже я сама музикантка і хотіла б давати приватні уроки. Та згодом змінила свій напрямок на іншу більш затребувану для нашого селища справу – підготовку діток до школи. Це вже більш широкі знання, а не таке вузьке направлення, як гра на піаніно. Наразі у нас садочки закриті, що породило попит на таку послугу. Раніше я вже багато працювала з дітьми та маю великий досвід, тому і ризикнула».
Зараз жінка викладає уроки фортепіано у музичній школі, а у вільний від цього час, як фізична особа-підприємець, займається навчанням дошкільнят у себе вдома.
«На грант відкрила проєкт підготовки дітей «До школи з радістю!». Наразі функціонують дві малокомплектні групи малечі віком 4-6 років. У кожній групі проходять по два півгодинні заняття два рази на тиждень. Для цього у мене вдома обладнана для занять окрема простора кімната, – каже педагогиня. – Ідея полягала в тому, щоб займатися не з однією дитиною, а одразу з декількома. Це дуже зручно для батьків, адже у нас наразі всі садочки закриті».
Малеча на заняттях Наталії
З дітьми Наталія працює у декількох напрямках. По-перше, це розвиток дрібної та великої моторики і рухові вправи. По-друге, покращення комунікації та мовлення. По-третє, творчі заняття: малювання (переважно пензлем), аплікації, пластилін тощо. Крім того, вчителька розвиває у дітей логіку: навчає орієнтуватися у часі та просторі, сортувати предмети, дії, явища, а також рахувати до десяти, орієнтуватися у цифрах та геометричних фігурах.
«Дуже багато працюємо із конструкторами, а також мистецькими формами роботи, щоб дітки творили, складали, викладали. Працюємо з пластиліном, сухим та мокрим піском. У дитсадочку це застосовувати складно, бо там багато дітей. А така малокомплектна група, як у мене, дає змогу займатися такими справами. Тобто ухил – на розвивальні мистецькі заняття. Також, звичайно, вивчаємо букви, звуки, їх коригування, наприклад «Л» і «Р», – із захопленням розповідає вчителька про свою справу. – До речі, весь вересень, жовтень та іноді в листопаді, коли дозволяла погода, ми займалися на свіжому повітрі. Я організовувала навчання на стадіоні, якраз розвивали ручки та ніжки».
У Наталії був один з найменших за обсягом фінансування грантів. Проте на нього вона змогла придбати багато обладнання: два столики з регуляторами висоти, які є зручними і економними у просторі, багатофункціональний пристрій з принтером, сканером і ксероксом, а також методичну літературу та конструктор. Тепер викладачка вміло поєднує педагогічну роботу і власну справу, а згодом планує розширюватися.
Світлана Шептій: швачка з багаторічним досвідом виготовляє речі для військових та цивільних
Світлана Шептій
Запоріжанка Світлана Шептій професійно займається швейною справою з 1986 року. Власний бізнес офіційно розпочала у квітні минулого року – завдяки виграному гранту.
«Дізналася про цю програму від куми, яка надіслала посилання. Вирішила спробувати власні сили», – розповідає Світлана. На виграний грант у розмірі 30 тисяч гривень жінка придбала необхідне для роботи обладнання: швейну машинку та праску з парогенератором.
Нове обладнання
«Головним для мене було саме навчання. Ми що три дні зустрічалися онлайн по відеозв’язку та вивчали, як розвивати власний бізнес – загалом і на конкретних прикладах, як вести бухгалтерію, знайомили із психологією роботи у колективі. Для мене було важливим зрозуміти, як складати довготривалий бізнес-план роботи та дотримуватись його. Раніше я запитувала у тих, хто розвиває власну справу, як це зробити, але ніхто не міг доступно пояснити. А тут я нарешті все зрозуміла і навчилася самостійно це робити. Крім того, роз’яснили, як розрахувати вартість свого товару або послуги, – перераховує Світлана Шептій. – Навчання тривало всього декілька тижнів, але мені здалося, що я закінчила три курси економічного інституту. Скільки я ще читала додаткової літератури! Ми отримали дуже якісні знання, для мене це було вкрай важливо».
Спочатку Світлана починала як волонтерка – виготовляла речі для військових. Вона – яхтсменка з досвідом і знайома з багатьма спортсменами, які пішли воювати. Тож почала їм допомагати. Шиє для армії, зокрема, сумки-баули, розвантажувальні ремінно-плечові системи (елемент спецодягу для зручного носіння боєприпасів, додаткового спорядження і т.д.), аптечки, сумки для скидання магазинів, підсумки під гранати і магазини з набоями, сумки під планшети та ноутбуки, плащовики тощо.
Вироби для військових
«На основі такої роботи і написала бізнес-план. Враховуючи, що все це – швидковитратний матеріал, який дуже необхідний, почали шити для військових. Знаходимося з ними у постійному контакті. Для військових багато виробів відправляємо як волонтери. У нас є декілька бригад, яким ми передаємо необхідне, а для інших – за символічну суму, щоб покрити кошти за матеріали. Також буває, що у нас закуповуються волонтери. Вони збирають гроші і передають нам, а ми замовляємо тканину, виготовляємо вироби та передаємо їм, – розповідає майстриня. – Окрім армійських речей, почали ремонтувати, реставрувати та виготовляти одяг для цивільних. Тобто, військовий напрямок у нас здебільшого волонтерський, а заробляємо вже на цивільному одязі».
Робочий процес
Світлана має невеликий швейний цех у Запоріжжі. Спочатку їй безоплатно надавали приміщення в одному з навчальних закладів. Але після того, як туди стався «приліт» від окупантів, довелося переїжджати і винаймати приміщення.
«Ми знайшли невелике місце, перші два місяці мали змогу працювати там безплатно, а потім вже почали сплачувати оренду, – каже підприємниця. – Спочатку у команді було троє людей, але зараз я тимчасово залишилася одна. Дівчата, які зі мною працювали, це переселенки з Енергодара та Токмака. Наприкінці року вони поїхали далі – на захід України».
Наразі свої вироби Світлана Шептій розповсюджує здебільшого через «сарафанне радіо» та з допомогою колишніх замовників. Але згодом планує розвивати сторінки у соцмережах і розширювати бізнес.
Тетяна, яка виїхала з Молочанська: відродила у Запоріжжі втрачену пекарню
Тетяна, підприємниця з 28-річним досвідом, приїхала до Запоріжжя з окупованого Молочанська у квітні 2022 року. У рідному місті у жінці була власна пекарня. Також вона проводила дитячі майстер-класи з кулінарії, наприклад, популяризуючи професію кухаря, показувала малечі, як готувати піцу. Все це довелося залишити на початку повномасштабної війни.
«Я отримала грант, ми якраз тільки закінчили роботу над пекарнею у Молочанську. У грудні 2021 року завершили ремонт і повинні були її відкривати. Так сталося, що все залишилося там разом із новим обладнанням…», – розповідає вимушена переселенка.
Коли переїхала до Запоріжжя, Тетяна вирішила відновити свій бізнес на новому місці. Для цього регулярно моніторила сайт «Громадський простір», на якому розміщують новини про грантові програми і є багато корисної інформації.
«Виграла грант від фонду «Єдність» за майбутнє» у 2023 році. Конкурс проходив взимку, а кошти надали навесні. Я отримала 180 тисяч гривень, які спрямувала на технологічне облаштування для пекарні. Повністю закупили нове обладнання – піч, розстоєчну шафу (професійне обладнання для підготовки дріжджового тіста до випічки, – прим.) та прилади, які використовують у випіканні. Наприклад, тісторозкочувальну машину, тістоміс та іншу техніку, що спрощує і робить виробничий процес легким, – розповідає Тетяна. – Коли виїжджали з Молочанська, не було змоги нічого з собою взяти. Всі гроші ми якраз витратили на модернізацію тамтешньої пекарні. Тож нам довелося у Запоріжжі все починати з нуля».
У невеликому новоствореному пекарському цеху виготовляють хліб, здобу і напівфабрикати. Наразі тут працюють три співробітники.
Процес виготовлення смаколиків
Фото: скріни з відео проєкту
Грантове фінансування допомогло жінці знову стати на ноги та займатися улюбленою професією у новому місті.
«Від проєкту ми отримали багато знань. У нас були тренінги з розвитку власної справи, маркетингу, заповнення бізнес-плану тощо. Було дуже корисно це дізнатися. Ми проходили насичене навчання, для нас робили цікаві лекції, які проводили українські та естонські тренери. Грант дав мені дуже багато. Чого лише варте нове обладнання, адже у наш час доволі важко назбирати 180 тисяч гривень. Участь у проєкті дуже допомогла», – підсумовує Тетяна.
Текст – Юлія Глушко, фото надані героїнями матеріалу
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0