Запоріжжя стало центром всеукраїнського діалогу про культуру у прифронтових громадах: якою була конференція «Антидот»
20-21 листопада Запоріжжя, що живе під постійною загрозою російських обстрілів, стало центром всеукраїнського діалогу про роль культури у стійкості прифронтових міст. Конференція «Антидот: Культура та мистецтво у прифронтових громадах» зібрала понад 150 учасників із Миколаєва, Сум, Дніпра, Харкова, Одеси, Кривого Рогу та Запоріжжя.
Представники Запоріжжя розповіли про практичні кейси та досвід міста, що демонструють ефективні підходи до культурного розвитку в умовах війни.
Держава посилює підтримку культури в прифронтовому регіоні
Проведення конференції в Запоріжжі стало знаком підтримки для регіону. Представники центральної влади відзначили, що попри близькість до фронту місто продовжує жити активним культурним життям. У Запоріжжі працюють десятки ініціатив і громада не втрачає інтересу до культурних подій навіть у складних умовах.
Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністр культури України Тетяна Бережна, яка приїхала на відкриття конференції, назвала участь у події честю: «Запоріжжя сьогодні збирає величезну, престижну культурну подію. Місто живе, місто розвивається, тут є життя і люди, які хочуть брати участь у культурному житті».
«Росіяни щодня цілеспрямовано атакують Україну. Вони вже пошкодили 2072 заклади культури, і 146 із них – у Запорізькій області. Це серйозний виклик не лише для України, а й для всього світу. Тому нещодавно наша команда була в Данії, де презентувала Фонд відновлення культурної спадщини України. І вже маємо перші результати – понад 3 мільйони євро міжнародної допомоги. Обіцяємо працювати далі, щоб і Запоріжжя також відчуло ефект цієї дипломатичної роботи», – зазначає міністерка.
Міністерство також підтримує локальні ініціативи через грантові програми: на наступний рік в Українському культурному фонді передбачено 409 мільйонів гривень, а на гранти «Власна справа» для розвитку креативних індустрій – близько одного мільярда гривень. Паралельно ведеться робота над законом про меценатство, який дозволить бізнесу інвестувати в культурні проєкти та отримувати за це відшкодування.
Окрему увагу приділено підсиленню української ідентичності. Наступного року запустять президентський проєкт «1000 годин контенту» із бюджетом чотири мільярди гривень, мета якого – витіснити російський контент з інформаційного простору та наповнити його новим українським аудіовізуальним і театральним контентом.
Голова Запорізької обласної державної адміністрації Іван Федоров акцентував, що регіон залишається важливим символом української ідентичності, а культурний сектор від початку вторгнення взяв на себе чимало невластивих функцій – від волонтерства й евакуаційних процесів до організації пунктів незламності.
«Раніше культурі приділяли увагу за залишковим принципом, і ми за це поплатилися. Бо саме на наші культуру й ідентичність сьогодні спрямований удар ворога – вони хочуть довести, що української нації не існує. Але такі міста, як Запоріжжя, чітко показують: це неправда. Так, нам багато чого не вистачає – від коштів до безпеки. Але навіть тут, під землею (захід проходив в одному з підземних культурних просторів, – прим.), ми бачимо: культура в Запоріжжі живе. За рік у громаді відбулося тисячі культурних і просвітницьких подій різного рівня. Ми змогли не лише зберегти, а подекуди й примножити наше культурне середовище», – підкреслює Іван Федоров.
В.о. міського голови, секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко підкреслила, що незламність міста творять його люди: «Війна перевіряє на міцність багато систем – від енергетичної до нервової системи кожної людини. Але менше з тим, ми щодня доводимо: зламати нас неможливо. Люди працюють без світла, навчаються під землею, вірять у майбутнє, проводять тисячі культурних заходів – від дитячих навчань у бібліотеках до всеукраїнських конференцій, створюючи справді якісний продукт. Ми будемо продовжувати це робити попри все, бо саме так зшиваємо українців на живу нитку сучасної історії. Дякую вам, незламні люди».
Реформа закладів культури подарувала новий подих запорізькій сцені: успіх театральної платформи «Дім актора»
Під час панельної дискусії «Культура як ресурс: локальні ініціативи в зонах ризику як інструмент формування нових магнітів активних спільнот» директорка муніципального театру «Дім актора» Ольга Донік розповіла, як у Запоріжжі формується нова модель взаємодії між державним та незалежним мистецьким сектором і чому саме ця співпраця стала магнітом для міста.
Театр «Дім актора» створили у 2023 році внаслідок театральної реформи. Він об’єднав три команди – театр-лабораторію Vie, театр танцю та оркестр Jazz City Big Band. З перших днів роботи колектив вирішив плекати свою відмінність і не обмежуватися статусом муніципальної установи. Натомість театр став відкритою платформою, що підтримує митців і надає їм ресурси для реалізації власних проєктів.
Одразу після створення театр оголосив відкритий заклик для незалежних режисерів і труп. Так розпочалися співпраці з театром «Мотлох», театром Performance та іншими колективами. Саме в партнерстві команда побачила свій головний магніт.
«Ми маємо ресурс, маємо сили й натхнення, і ми віримо, що сучасне мистецтво потрібне Запоріжжю. Приїжджайте – зробіть свою виставу так, як ви її бачите і хочете. Ми її збережемо і будемо разом розвивати у співпраці, у дружбі, у партнерстві. На мій погляд, саме така схема є тим магнітом для нашої платформи і для нашого міста. Це дружня співпраця, єднання й гуртування митців навколо один одного, коли хтось має ресурс, хоче й може ним поділитися – не в спротиві, а в повазі, у бажанні об’єднуватися й створювати проєкти навіть у містах, які, здавалося б, нічого не знають про сучасне мистецтво. Але це шаблон, це неправда. У нас прекрасна публіка, чудові митці і ми можемо працювати», – розповідає директорка муніципального театру «Дім актора» Ольга Донік.
Відчутними стали результати у форматі фестивалів. Перший фестиваль «Дім актора: занурення» був присвячений перформативним практикам і став для міста новим досвідом – зустріччю з сучасним перформансом. Наступного року відбувся другий фестиваль – «Дім актора: дихання», програма якого повністю складалася з представників незалежного сектору: від театру ветеранів до сучасних танцювальних компаній та лабораторії сучасної опери Opera Аperta.
Окремим кейсом стала робота з незалежними танцювальними проєктами. Театр розробив модель, що подовжує життя вистав, яким бракує підтримки. Так у Запоріжжі з’явилася власна версія відомої вистави «Косачка», створена авторами проєкту разом із запорізькими танцівницями. За словами директорки, у місцевому контексті вистава набула нової глибини й звучання.
У 2024 році театр перейшов до наступного етапу – збереження та співтворення ще одного незалежного проєкту: LeRoy Dance Company працює у Запоріжжі над виставою Border / Body Line. Прем’єра вже відбулася в Будапешті, а в грудні вона буде представлена й у рідному місті.
«Моя порада всім державним інституціям – працюйте з незалежним сектором, плекайте співпраці, зв’язки, дружній нетворкінг. Створюйте разом проєкти, бо ця підтримка надзвичайно важлива. Вона дає потужний, надихаючий, справді крутий результат, про який раніше можна було лише мріяти. Війна, стрес і спротив залишають свій слід, але ми повинні підтримувати й поважати одне одного та бути відкритими, бо зараз ми всі за одне – за перемогу, за нашу культуру, за наше мистецтво, яке має розвиватися. І тут, у Запоріжжі, ми робимо для цього все», – підкреслює Ольга Донік.
Окрім запорізького досвіду, під час панелі свої кейси представили учасники з інших прифронтових регіонів. Керівниця літературно-драматургічної частини Херсонського театру імені Миколи Куліша Альона Мовчан розповіла, як театр став островом безпеки для містян: працював під окупацією, грав вистави в укриттях і зберіг фестиваль «Мельпомена Таврії», підтримуючи людей у найважчі місяці.
Співзасновник харківського Центру нової культури Some People Микита Деменков поділився, як їхній простір допомагає утримувати в місті креативну молодь та інтегрувати, зокрема внутрішньо переміщених людей із сусідніх областей у культурне харківське суспільство.
Гостя з міста Суми, головна редакторка медіа «Цукр» та «ДНК Суми», Владислава Кудєльник зазначила, що однією з ключових проблем міста тривалий час був комплекс меншовартості та небажання людей асоціювати себе з рідними Сумами. Вона наголосила, що команда медіа вирішила змінювати цю тенденцію, показуючи сильні сторони міста й людей, які його творять.
Голова громадської організації «Інститут розвитку Кривого Рогу» Катерина Левченко розповіла, що для більшості людей Кривий Ріг досі асоціюється лише з промисловістю, постаттю президента та радянською спадщиною. Вона наголосила, що команда Криворізького центру сучасної культури працює над тим, щоб розвивати креативний потенціал міста та підтримувати сучасні культурні події. Для цього планують залучити локальний бізнес і формувати нову систему у якій мешканці матимуть можливість залишатися, зростати та відчувати гідність у власному місті.
Інвестувати у культуру необхідно навіть під час війни: в.о. міського голови – про досвід Запоріжжя
У межах панельної дискусії «Зовнішня криза як створення засад формування новітніх ефективних моделей державного-приватного партнерства» в.о. міського голови Запоріжжя Регіна Харченко окреслила один із ключових напрямів культурного розвитку міста – роботу з локальним «культурним кодом». Це поняття інтегрується як у міську політику, так і в місцеві локальні ініціативи, стаючи ідейним фундаментом для нових проєктів і трансформацій.
«У минулому році Запорізька міська рада залучила від усіх міжнародних інвесторів та партнерів, у тому числі USAID, один мільярд гривень. Це був наш рекорд. І цього року в нас плюс-мінус буде така сама цифра, можливо трохи менша. Тому що, окрім USAID, є велика кількість інших міжнародних донорів і партнерств, які міська рада почала напрацьовувати з 2022 року. Це різні партнери – як на рівні України, так і на рівні Запоріжжя. А також міста-побратими, мережа яких у нас розвивається. Ми живемо на свої гроші. І ми розуміємо: якщо якийсь проєкт не вдасться реалізувати, потрібно мати резервне джерело живлення. Я думаю, що ця запорізька культура буде імплементована на всю Україну. Тому хочеться сказати колегам з місцевого самоврядування: будь ласка, не бійтесь витрачати кошти на культуру. Повірте, це найкраща інвестиція у вашу громаду», – зазначає Регіна Харченко.
Запоріжжя послідовно інвестує у зміцнення своєї культурної інфраструктури. Один із найпомітніших прикладів – модернізація міських бібліотек. Колись традиційні установи, вони перетворилися на сучасні відкриті простори, що виконують роль хабів для роботи, навчання й культурних подій. Частина оновлених бібліотек має укриття, завдяки чому ці простори набули й додаткової, фактично захисної функції – тут можна проводити заняття та зустрічі навіть під час повітряних тривог.
За словами Харченко, такий підхід до культури не просто оновлює інфраструктуру, а й допомагає формувати спільну ідентичність і посилювати стійкість громади.
Також своїм досвідом під час панелі поділилися Денис Кочубей – виконувач обов’язків заступника Маріупольського міського голови та Катерина Настояща – завідувачка відділу філософії та геополітики інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заступниця голови ГО «Демократичні ініціативи молоді».
Денис Кучубей описав Маріуполь як соціокультурний феномен та громаду в екзилі, створену для збереження ідентичності та самоорганізації. Він розповів про мережу центрів підтримки маріупольських переселенців по всій Україні «ЯМаріуполь», яка об’єднує людей, які пережили жахи війни, та надає базову підтримку, а головним запитом маріупольців назвав справедливість і міжнародне визнання трагедії. Завдяки акумульованим коштам (заощадженням і резервам міської ради) і приватним донорам місто реалізує житлові проєкти для переселенців, а культурні ініціативи, як Mariupol Justice, допомагають залучати міжнародну підтримку.
Катерина Настояща пояснила, що війна, хоч і є катастрофою, усунула сіру зону (нечесні схеми та підконтрольні владі організації), створивши вікно можливостей для нових ідей і способів роботи. Вона виділила ключові зміни: поява гібридних проєктів, які поєднують гуманітарну, військову, медичну, соціальну та мистецьку діяльність і децентралізація фінансування (коли гроші йдуть безпосередньо до регіонів, минаючи центральні органи). Настояща підкреслила, що місцева влада інколи перекладає роботу на волонтерів і громадські організації, а потім намагається привласнити результати, і наголосила, що існуючі моделі потребують адаптації до мирного часу. Вона також закликала європейських партнерів не лише давати гроші на відбудову, а й надавати максимальну військову підтримку Україні.
Культура зміцнює громади та створює простір для взаємодії регіонів
Також у перший день конференції проходила панельна дискусія «Культурна дипломатія: голос регіонів у загальнонаціональній палітрі». Своїм досвідом поділилися засновник руху «Антидот» та режисер Владислав Троїцький, директорка Інституту національної стійкості та безпеки Рена Марутян, заступник генерального директора Українського інституту Алім Алієв та заступник міського голови Херсона Віталій Бєлобров. Учасники обговорювали, як регіони формують голос України в світі, шляхи залучення інвестицій для розвитку громадської стійкості та роль України у міжнародних асоціаціях.
Другого дня конференції Рена Марутян провела TED-виступ із воркшопом «Культура стійкості», де пояснювала, як мистецтво допомагає громадам вистояти та відновитися після криз.
Далі відбулося обговорення «Травмочутливе мистецтво: простір взаєморозуміння», де йшлося про створення безпечного простору для діалогу та використання мистецтва як способу соціальної терапії.
Під час дискусії «Мистецька освіта: від творчої свободи до громадянської відповідальності» учасники з Маріуполя, Запоріжжя та Херсона обговорювали виклики освіти у прифронтових регіонах, адаптацію внутрішньо переміщених осіб та новітні методи гуртування учнівської спільноти.
Заключна дискусія «Культура дії: ініціативи, що змінюють спільноти» з Андрієм Левченком, Павлом Гоцем, Тетяною Голубовою та Іванною Антонюк стосувалася того, як культурні ініціативи працюють у «умовах паузи», створюють стійкі екосистеми та формують нову етику відповідальності під час війни.
***
У часи, коли України живе в умовах війни, громади стикаються із значними руйнуваннями інфраструктури, втратами культурної спадщини та напругою. Попри це, вони знаходять сили розвивати освіту, мистецтво, створювати нові моделі співпраці, підтримки і відновлювати ідентичність. Культурні проєкти стають інструментом соціальної терапії та об’єднання людей.
Запоріжжя – один із показових прикладів того, як громада може перетворити виклики на можливості. Адже його культурна спільнота не лише виживає, а й формує нові сенси, об’єднує людей і пропонує рішення для стійкості. Запоріжжя – це не лише прифронтове місто. Це простір, де культура перетворюється на антидот від страху та виснаження, а разом із тим на магніт для співпраці, розвитку та надії.
Текст – Анастасія Заводюк, Андрій Вавілов, фото фотографині Анастасії Мантач
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0