Жителька Запоріжжя Тетяна Липницька разом із чоловіком відкрила у Запоріжжі ферму «Козацька перепілка». Запустити бізнес та придбати необхідне обладнання допомогла державний грант «Власна справа» у розмірі 250 тисяч гривень.
Подружжя налагодило автоматизоване вирощування техаської білої перепілки та власне виробництво комбікорму, забезпечивши стабільні продажі яєць і м’яса.
Детальніше про шлях бухгалтерки, яка стала засновницею перепелиної ферми – у матеріалі «Першого Запорізького».
Мріяла про власну ферму ще з дитинства
Тетяна Липницька – за освітою економістка, закінчила Запорізький національний університет. Багато років працювала головною бухгалтеркою в приватного виконавця. Проте ще з дитинства Тетяна мріяла про зовсім інше – про власну ферму.
«Коли приїжджала на канікули до бабусі, у неї завжди були птахи. Мені подобалося за ними доглядати», – пригадує бухгалтерка.
Після школи вона послухалася батьків і вступила на економічний факультет – так почався її довгий шлях у фінансовій сфері.
Давня мрія повернулася несподівано – під час розмови зі знайомою, яка вже відкрила власну справу завдяки грантовій програмі. Цей момент став вирішальним. Разом із чоловіком, який так само полюбляє перепелину продукцію, вони вирішили: «Чому б не вирощувати своїх перепілок і не куштувати власноруч вирощене?».
Державна грантова програма дала можливість придбати обладнання для ферми
Для створення перепелиної ферми Тетяна вирішила скористатися грантовою програмою «Власна справа». Процес подачі заяви вимагав створення детального бізнес-плану: прорахунку абсолютно всіх витрат – від оренди приміщення до вибору корму, а також планування очікуваного доходу на певний період.
Необхідно було обґрунтувати мету та ідею, пояснити, чому саме вони мають отримати підтримку. Тетяна активно співпрацювала з центром зайнятості. Вона подала перший проєкт бізнес-плану, який фахівці підкоригували: виправлення неточностей у розрахунках.
Складання бізнес-плану не було надто складним для Тетяни, оскільки вона чітко знала, яке обладнання потрібне та його вартість. Крім того, її досвід роботи головною бухгалтеркою зіграв позитивну роль. Вона добре орієнтувалася у питаннях податків, необхідних розрахунків та плануванні заробітної плати. У самій формі бізнес-плану, яка вже містила формули, потрібно було лише внести цифри, і система прораховувала всі необхідні показники.
Подача бізнес-плану відбулася на початку весни. 20 квітня Тетяна пройшла співбесіду, а вже 9 травня на рахунок надійшли кошти. Сума гранту склала 250 тисяч гривень.
«Ми одразу себе налаштували так: якщо не вийде з першого разу – не зупиняємось. Спробуємо знову, через певний час. Не дуже чекали, не будували великих очікувань, щоб потім не розчаровуватись. А потім – сповіщення, що на рахунок зайшли кошти. – згадує Тетяна. – Звичайно з чоловіком зраділи, але водночас були в шоці. І одразу з’явилася мотивація – хочеться все робити швидше, організовувати, розвивати, діяти! От просто не сидіти, а рухатися далі».
Отримані грантові кошти витратили згідно з планом – виключно на обладнання: інкубатор, брудери (апарати для обігрівання маленьких перепілок) та клітки. Власні ж кошти подружжя спрямували на оренду приміщення та закупівлю корму. Тетяна зазначає: якщо враховувати майбутні витрати, необхідні для розвитку та купівлі додаткового обладнання, сума власних інвестицій може зрівнятися із сумою гранту.
Власні кошти також витрачаються на розширення: наприклад, зараз, коли почався забій птахів, додатково купується обладнання для зняття пір’я.
Як облаштували ферму для перепілок
Першим кроком після отримання гранту була підготовка приміщення. Провели нову, якісну вентиляція, що є однією з головних умов для утримання перепілок.
«Вологість у брудері та в інкубаторі підтримується автоматично – все контролюється системою. А для дорослих птахів такої потреби вже немає: їм достатньо, щоб у приміщенні була нормальна температура та свіже повітря. Але навіть без опалення всередині завжди тепло. Перепілки виділяють стільки тепла, що приміщення фактично обігрівається ними самими. І навіть узимку їм не холодно», – розповідає фермерка.
Ферма «Козацька перепілка» розташована у Запоріжжі, на околицях Шевченківського району. Приміщення, яке подружжя орендує, складається з трьох кімнат: одна використовується як склад, у другій ведеться робота з комбікормом (там стоїть гранулятор), а в третій безпосередньо утримуються перепілки.
Важливо постійно контролювати водний режим та якість корму. На фермі встановлено відеоспостереження, щоб контролювати, чи є вода у всіх клітках.
Після обладнання кімнати, розпочали завозити птахів. Тут виникла перша суттєва складність: через обстріли Сумської області, де замовляли клітки, виникла затримка з доставкою обладнання. Через це Тетяна дуже хвилювалася щодо дотримання термінів використання грантових коштів, але врешті-решт усе налагодилося.
За умовами гранту, фермерка має найняти двох працівників. Наразі Тетяна має професійних кандидатів, які допомагають у технологічних процесах, догляді за птахами та реалізації яєць та м’яса. Крім того, чоловік безпосередньо залучений до роботи ферми і невдовзі буде офіційно працевлаштований.
Ферма, що почалася з 700 яєць
На початку Тетяна закупила 700 інкубаційних яєць в Одесі. Перед закладанням у новий інкубатор, кожне яйце ретельно переважили та просвітили, щоб переконатися у відсутності пошкоджень.
Весь цикл птахівництва на фермі є автоматизованим і поділений на етапи.
Інкубатор – це сучасна автоматизована машина, яка контролює вологість, температуру та обігрів. Тетяна не дає перепілкам висиджувати яйця самостійно, адже інкубатор значно ефективніший: він економить місце та дозволяє розміщувати велику кількість яєць – до 700 за одну закладку.
Після вилуплення перепелята потрапляють у брудер – спеціальний перехідний будиночок, який замінює квочку. Усередині підтримується потрібний температурний режим, ніби пташенята гріються під маминим крилом. У перші тижні вони ще дуже малі й не можуть діставати до звичайних поїлок, тому Тетяна використовує спеціальні баночки для води, а корм засипає безпосередньо всередину брудера. Вони залишаються домом для пташенят, поки ті не зміцніють і не вкриються білим дорослим пір’ям.
«Усередині встановлена спеціальна червона лампа, яка періодично вмикається, щоб підтримувати потрібну температуру. Маленькі перепілки спочатку жовтенькі і пухнасті, потім поступово змінюють пір’ячко – воно стає жорсткішим і білим. Коли ж перепілки оперяються і стають більш самостійними, ми пересаджуємо їх у клітки. Це такий перехідний етап – від зовсім малечі до дорослого птаха», – розповідає Тетяна.
У клітках перепілки вже можуть вільно діставати до поїлок і годівниць. Саме на цьому етапі птахи починають активно рости й набирати вагу – аж до періоду, коли самки починають нести яйця.
Тетяна вирощує техаську білу перепілку. Цей вид більший і м’ясистіший, ніж звичайні коричневі перепілки, тому його зручно вирощувати для продажу м’яса.
На фермі птахів поділили на три групи. Є перепілки, яйця яких заплідненні – їх використовують для виведення нових пташенят в інкубаторі. Інші самки несуть яйця для продажу, а після семи місяців вони йдуть на забій. Окремо вирощують самців, яких потім забивають на м’ясо.
Зараз на фермі утримується близько 800 дорослих птахів. Обсяг виробництва яєць зріс зі 100 до приблизно 200 на день. Крім того, близько 100 птахів вже було вирізано на продаж.
Власне виробництво комбікорму дозволяє контролювати якість і економити
Тетяна та її чоловік також займаються виготовленням комбікорму для птахів. Ця діяльність дозволяє економити на логістиці та контролювати якість.
«Зараз, на цій стадії, ми вже самі робимо корм для наших птахів. А спочатку, коли тільки з’явилися перші пташенята, то корму для них у нас не було – не мали спеціальної матриці, яка перемелює. Тому спочатку купували готовий корм, витрачалися. А зараз підрослим пташкам корм виготовляємо власноруч. До того ж це позитивно впливає на собівартість – ми зменшуємо витрати», розповідає Тетяна.
Вони замовляють інгредієнти (кукурудзу, інші компоненти) у різних постачальників, постійно шукаючи кращі ціни. Пропорції та формули корму були розроблені бізнес-партнером чоловіка – технологом, який займається комбікормом багато років. Суміші виготовляються не лише для перепілок (у різних пропорціях для несушок, бройлерів, маси), а й для більшості свійських птахів.
«Коли була навала сарани, важко було знайти кукурудзу. Але все одно шукаємо на ринку, знаходимо потрібні компоненти. Потім усе це привозиться, перемелюється, проходить через гранулятор і вже готовий корм підсипаємо птахам», – ділиться фермерка.
Наразі попит на продукцію «Козацької перепілки» перевищує очікування. Тетяна не ризикує шукати нові великі комерційні пропозиції, оскільки боїться, що не зможе забезпечити велику кількість замовлень, але вже має постійних клієнтів.
Ферма вже має постійних клієнтів і поступово знаходить нових. Попри те, що бізнес ще молодий, жінка налагодила систему продажу продукції – від магазинів до ресторанів.
Яйця з ферми постачаються до місцевого магазину в Шевченківському районі. Окремий напрям – співпраця з ресторанною сферою. Нещодавно ферма отримала замовлення від ресторації «Запорізька Січ», де шеф-кухар особисто дегустував продукцію.
Значну частину замовлень складають прямі продажі. Яйця та м’ясо перепілок купують друзі, знайомі, колеги, а також школи та клініки.
Своїх покупців Тетяна також знаходить і в Instagram, де веде сторінку ферми: показує, як з’являються пташенята, як вони ростуть, розповідає про догляд, годування та просто про будні фермерки.
У планах – збільшення поголів’я та розширення асортименту
Окрім початкових складнощів із затримкою обладнання через обстріли Сумської області, Тетяна постійно хвилюється, що наприкінці місяця не буде чим платити зарплату працівникам. Вона переживає, що через сезонність може виникнути потреба мати постійний запас коштів на зарплату, щоб дотримуватися всіх термінів виплат.
Окреме занепокоєння викликає майбутня зима та потенційні вимкнення світла через обстріли. Проте, цей аспект був продуманий ще на етапі складання бізнес-плану та обговорювався під час співбесіди на грант. На випадок відключень на фермі є невелика підстанція, яка може забезпечити світло на певний час. Крім того, інкубатори та брудери оснащені автоматикою, що дозволяє їм підтримувати необхідну температуру і тепло без електроенергії протягом деякого часу.
У планах – збільшити поголів’я перепілок. До Нового року подружжя планує заповнити всі клітки, придбані за грантові кошти.
«Хотіли б купити коптильню, щоб розширити асортимент – додати копчені перепілки та яйця. Також плануємо вакууматор для зручного пакування продукції, – ділиться Тетяна. – Вже думаи щодо власної крамниці, але не найближчим часом. Спершу треба збільшити поголів’я, щоб був запас продукції. Наразі все, що виробляємо, купують одразу – нічого не залишається на складі».
Тетяна вважає грантову програму «Власна справа» дуже корисним інструментом: «Грант дає поштовх, мотивує рухатися вперед. Не у всіх одразу є можливість вкладати в бізнес великі суми, а грант дозволяє реалізувати ідею. Потрібно лише насмілитися, дати шанс своїм мріям і спробувати».
Вона радить підприємцям-початківцям робити перший крок: «Якщо ідея дійсно важлива для вас, якщо вона не дає спокою і ви постійно про неї думаєте, то її варто відстоювати – і в бізнесі, і в житті. Якщо хочете щось змінити, створити або покращити, потрібно зробити перший крок і спробувати. Навіть якщо з першого разу не вийде, нічого страшного – спробуйте ще раз, вдосконалюйте, дізнавайтеся більше, спілкуйтеся з людьми, які можуть підказати. Якщо людина справді горить своєю ідеєю, якщо вона має цінність для неї, то ніякі перешкоди не стануть на заваді».
Текст – Анастасія Заводюк, Андрій Вавілов, фото з архіву Тетяни Липницької
Читайте також:
- 3D-торти, що дарують радість: як Катерина Манакова з Комишувахи знайшла силу у кондитерській справі
- Створила виробництво постільної білизни після втрати дому в окупації: історія Вікторії Собкалової, яка почала все з нуля в Запоріжжі
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!