Втрачена спадщина Гуляйполя: які історичні пам’ятки міста знищила Росія

Втрачена спадщина Гуляйполя: які історичні пам’ятки міста знищила Росія

Гуляйполе – місто в Запорізькій області з понад 240-річною історією, відоме як батьківщина Нестора Махна. До повномасштабного вторгнення тут активно працювали над збереженням історичної пам’яті: відновлювали архітектурну спадщину, розвивали музеї та локальні культурні ініціативи.

Сьогодні Гуляйпільський напрямок є одним із найгарячіших на фронті. За майже чотири роки війни російські атаки знищили Гуляйполе до невпізнаваності – його історичний центр перетворився на руїни.

У цьому огляді «Перший Запорізький» розповідає про найвідоміші культурні та історичні пам’ятки Гуляйполя, які знищили російські окупанти.

Гуляйпільський краєзнавчий музей

Гуляйпільський краєзнавчий музей був розташований у понад сторічній історичній будівлі. Сам музей засновано 11 грудня 1960 року, а його приміщення споруджене ще 1901 року як банк «Товариство взаємного кредиту». У 1920 роках у приміщенні діяло управління єврейського колонізаційного товариства, а у 1930 роках – районна поліклініка. Під час Другої світової війни будівлю використовували як церкву, а в повоєнний період – як будинок культури.

До початку повномасштабного вторгнення в музеї зберігалося близько 18 тисяч експонатів, об’єднаних у дев’ять тематичних розділів. Особливу цінність становила колекція, присвячена Нестору Махну, яку вважали найповнішою в Україні. Будівля входила до затвердженого історичного ареалу Гуляйполя та мала охоронний статус пам’ятки культури.

У перші дні повномасштабного вторгнення експонати музею встигли евакуювати. Втім, постійні обстріли Гуляйполя не оминули саму будівлю. Уже в серпні 2023 року музей зазнав серйозних ушкоджень: після обстрілів із «Градів» були пробиті дах і купол. У ніч проти 24 серпня 2024 року російський снаряд спричинив масштабну пожежу – будівля вигоріла. У грудні 2025 року російські окупанти знищили музей вщент. Так Гуляйполе безповоротно втратило історичну споруду, у стінах якої зберігалася пам’ять про минуле краю та постать легендарного батька Махна.

Паровий млин «Надія»

Паровий млин «Надія» був однією з найвизначніших споруд і ключових історичних пам’яток Гуляйполя. Його збудував у 1894 році купець другої гільдії Самсон Йосипович Саксаганський, інвестувавши у проєкт значні на той час кошти.

Усередині млина встановили потужний паровий двигун, закуплений в Англії. Обладнання було настільки передовим, що вже у 1898 році його навіть опломбували через надмірну потужність. На повну млин запрацював у 1908 році, а згодом при ньому відкрили першу в Гуляйполі електростанцію.

Упродовж радянського періоду будівлю й надалі використовували за основним призначенням як борошномельне виробництво. Млин працював аж до 2022 року. Окрім господарського значення, ошатна чотириповерхова цегляна споруда була впізнаваною візитівкою міста.

Від початку російського вторгнення млин не раз потрапляв під обстріли, але тримався. Фатальним став нічний удар 17 лютого 2024 року: 130-річну історичну будівлю було зруйновано. Стіни обвалилися, залишивши після себе лише купи цегли та уламків.

Садиба родини Крігер

На центральній вулиці Гуляйполя стояв великий цегляний будинок родини Крігерів – німців-лютеран, які мешкали в місті наприкінці ХІХ століття. Садибу звели у 1892 році для сім’ї Якова Крігера-старшого. Родина була заможною й відігравала помітну роль у житті громади: Крігери володіли першим у Гуляйполі заводом сільськогосподарських машин та інвестували кошти в розвиток інфраструктури, зокрема прокладання шосе до залізничної станції.

Двоповерховий будинок збудували з міцної цегли – наприкінці ХІХ століття така кам’яниця була справжньою рідкістю для містечка.

За радянських часів садиба змінила функцію, проте на початку 2000-х про неї знов згадали. Із 2019 року будинок Крігерів почали рятувати від занепаду: розпочали ремонт і реставраційні роботи та планували відкрити тут музей, присвячений дореволюційному Гуляйполю. Активісти ГО «Гуляйпільські старожитності» зібрали значну колекцію старовинних меблів і предметів побуту, а також розглядали ідею облаштування невеликого туристичного хостелу. Презентацію нової музейної філії планували на літо 2022 року.

Реалізувати ці плани завадила війна. Уже на початку червня 2022 року російські війська обстріляли садибу з «Градів», пошкодивши дах і фасад. 2 серпня того ж року прямий удар завдав будівлі значних руйнувань: вибухами вибило вікна, обвалилися частини стін, провалилася покрівля. Навесні 2023 року окупанти знову вдарили по двору садиби. Нині історична пам’ятка слугує мовчазним свідченням втраченої культурної спадщини міста.

Музей-садиба родини Нестора Махна

Меморіальний музей-садибу родини Махна відкрили в колишньому будинку Карпа Махна – старшого брата батька Нестора Махна. Ця стара хата на вулиці Трудовій була фактично єдиною збереженою родинною оселею Махнів: рідний дім Нестора, де він народився, стояв поруч, але ще у 1918 році був спалений австрійськими військами.

Садиба Карпа стала прихистком для всієї родини. Після загибелі батька Нестора тут мешкали його мати й сестри, а сам Махно зупинявся в цьому домі під час коротких періодів перепочинку між боями. У роки громадянської війни в будівлі неодноразово розміщувався штаб Махновської повстанської армії. Тож садиба була не лише сімейним житлом, а й місцем, тісно пов’язаним з історією революційного руху.

У 2008 році у дворі встановили тематичну скульптурну композицію: гіпсова фігура Нестора Махна, що сидить на лавці з шаблею в руках.

Під час повномасштабної війни садиба неодноразово потрапляла під російські обстріли. У жовтні 2023 року один із «прильотів» влучив безпосередньо у двір, пошкодивши будівлю. У якому стані вона станом на 2025 рік невідомо.

Будинок родини Мєлєшкових

На колишній Соборній вулиці, нині Центральній, у Гуляйполі до повномасштабної війни стояв старовинний особняк початку ХХ століття – садибний будинок міщанської родини Мєлєшкових. Його збудували у 1910-х роках заможні брати Мєлєшкови, які володіли в місті кількома майстернями та крамницями.

Один із співвласників того господарства, Степан Олексійович Мєлєшков, мешкав тут із родиною. Будинок Мєлєшкових входив до офіційно затвердженого історичного ареалу Гуляйполя та був складовою комплексу міської забудови кінця ХІХ – початку ХХ століття.

У травні 2022 року історичний особняк знищив російський обстріл із реактивних систем «Град». Влучання понівечили фасад і дах будівлі, а стіни обвалились. Інформації про її теперішній стан немає.

Пам’ятник Нестору Махну

В центрі Гуляйполя, на головній площі міста, височіє бронзовий пам’ятник Нестору Махну. Його було відкрито у 2009 році з нагоди 120-річчя від дня народження легендарного ватажка. Скульптура Махна верхи на коні з піднятою шаблею стала впізнаваним символом міста, яке свого часу називали «Махноградом», і популярним місцем для фотографій серед туристів. Для місцевих жителів цей монумент уособлював непокірний дух краю.

Під час повномасштабної війни постраждала й ця символічна пам’ятка. У травні 2024 року російські обстріли в центрі міста зруйнували пам’ятник. Утім уже у вересні того ж року гуляйпільці відновили монумент: було відлито нову скульптуру та встановлено її на місці знищеної на головній площі. У грудні 2025 року російські військові накрили пам’ятник Нестору Махну прапором РФ.

Гуляйпільська синагога

Однією з найстаріших культових споруд Гуляйполя була будівля колишньої синагоги. Її збудували у 1909 році на місці дерев’яної синагоги, що існувала з 1872-го. У 1920–1930-х роках, за радянської влади, храм закрили й перебудували: спочатку тут розмістили педагогічний технікум, а згодом – кухню районної лікарні. Попри численні переобладнання, масивна цегляна споруда зберігала риси історичної архітектури. У 2020 році біля будівлі встановили інформаційні стенди, які розповідали про її історію та внесок місцевої єврейської громади в розвиток Гуляйполя.

Під час повномасштабної війни колишня синагога зазнала значних ушкоджень. У травні 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу в будівлі вибило вікна й пошкодило фасад.

30 січня 2023 року пряме влучання снаряда спричинило нові руйнування 114-річної споруди: вибухом вибило вікна, стіни пішли тріщинами, а приміщення засипало уламками. Так війна понівечила ще одну пам’ятку початку ХХ століття. Через постійні обстріли її актуальний стан наразі невідомий.

Храм Преподобного Тихона Задонського

Церкву Святого Тихона Задонського відкрили для парафіян напередодні Великодня 1993 року. Вона стала першим діючим храмом у Гуляйполі після радянського періоду, коли всі міські церкви були знищені комуністичною владою.

6 березня 2022 року, під час інтенсивних боїв за місто, храм потрапив під артилерійський обстріл. Влучання снаряда спричинило значні руйнування: було пробито західну стіну, частково знищено зовнішні конструкції та серйозно пошкоджено інтер’єр. Усередині обсипалася штукатурка, осколками посікло ікони й стінний розпис.

Постраждали й будівлі поруч із церквою. Було повністю зруйновано будинок священника – колишню церковну оселю 1872 року, а також кілька сусідніх будинків.

Будинок купця Ехієля Гельбуха

Серед історичної забудови центру Гуляйполя вирізнявся будинок купця Ехієля Гельбуха. Цю споруду кінця ХІХ – початку ХХ століття з гарно оздобленим фасадом звели поруч із будинком священника. Сам Гельбух, купець другої гільдії, був одним із заможних єврейських підприємців міста.

Особливої цінності будівля набула завдяки зв’язку з махновським рухом. У різний час тут мешкала Галина Кузьменко – дружина Нестора Махна. Вона винаймала квартиру в цьому домі, а сам Махно неодноразово зупинявся тут під час перебування в Гуляйполі.

Під час повномасштабної війни історичну будівлю було знищено. Внаслідок численних обстрілів у будинок влучили кілька снарядів, що призвело до обвалу стін і перекриттів. Нині садиба лежить у руїнах: усередині залишилися розтрощені меблі, купи цегляних уламків і розбиті шибки. Серед цього безладу історики навіть знаходили вцілілі старі документи.

Будинок купця Карманова

Прибутковий будинок купця Бориса Карманова збудували у 1900 році в самому центрі історичного ареалу Гуляйполя. Він був складовою комплексу забудови колишньої Базарної площі, нині Центральної. На першому поверсі розміщувалися торгові заклади, а на другому – житлові квартири. Купець Карманов звів цей будинок, розраховуючи отримувати дохід від оренди – звідси й назва «прибутковий будинок». Він вирізнявся монументальністю та вишуканою архітектурою, будучи однією з найвизначніших споруд дореволюційного Гуляйполя.

У перші місяці повномасштабного вторгнення будівля зазнала пошкоджень: російські обстріли у 2022 році понівечили фасад і вибили вікна, завдавши шкоди історичній пам’ятці. Ймовірно, нині об’єкт має значно гірший стан або зруйнований повністю.

Культурно-спортивний комплекс «Сучасник»

Комплекс «Сучасник» був найбільшим осередком культури й спорту в довоєнному Гуляйполі. Його збудували приблизно у 1987 році, і впродовж наступних 35 років він залишався головним простором дозвілля для всієї громади. Під одним дахом тут працювали одразу чотири установи: міський Будинок культури, централізована бібліотека, дитяча школа мистецтв і дитячо-юнацька спортивна школа. Щороку в комплексі відбувалися сотні культурно-масових заходів – концерти, свята, фестивалі, а також спортивні змагання.

У ніч із 5 на 6 листопада 2022 року російські окупанти знищили будівлю ракетним ударом. Від вибуху обвалилися дах і перекриття, стіни вкрилися тріщинами. Усередині вигоріли концертна зала, бібліотечні фонди та тренувальні приміщення спортивної школи. Вже зранку на місці комплексу лежали руїни.

***

Гуляйполе за роки повномасштабної війни втратило значну частину своєї культурної спадщини, і в цьому огляді ми згадали лише окремі приклади. За словами начальника Гуляйпільської міської військової адміністрації, міського голови Сергія Ярмака, в місті не залишилося жодної будівлі, яка б не зазнала пошкоджень. Російська армія цілеспрямовано нищить архітектурні пам’ятки та осередки культури: музеї, храми, історичні будівлі. Експерти наголошують: значну частину знищених об’єктів відновити вже неможливо.

За час вторгнення загарбники зруйнували щонайменше 46 пам’яток культурної спадщини в Запорізькій області. Втім, ворог не здатен стерти історію й пам’ять народу. 

Текст – Олександр Носок

Зберегти від забуття: як запорізькі дослідники рятують з-під обстрілів історичні артефакти та родинні архіви прифронтових громад


Читайте також:

За шість кілометрів від фронту: як живе прифронтова Гуляйпільська громада під щоденними обстрілами (ІНТЕРВ’Ю)

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!

0