Варварство по-російськи: які пам'ятки Оріхова знищили окупанти

01.01.2026

1 422

Оріхів – невелике місто за 60 кілометрів від Запоріжжя, засноване на початку ХІХ століття. Воно стало одним із перших населених пунктів регіону, що отримали статус міста. З перших днів повномасштабного вторгнення Оріхів перебуває під постійними обстрілами російських військ. Окупанти діють за принципом «захопити або знищити»: не маючи змоги просунутися, вони нещадно гатять по місту, перетворюючи його на руїни. Систематичне нищення пам’яток ворогом свідчить, що Україна воює з країною варварів, які намагаються стерти нашу історичну пам’ять і культурну ідентичність.

У цьому огляді «Перший Запорізький» розповідає про кілька пам’яток Оріхова, які були пошкоджені або повністю знищені російськими обстрілами.

Будинок торгових рядів (Оріхівський міський палац культури)

Однією з головних архітектурних окрас старого Оріхова був «Будинок торгових рядів» – пам’ятка архітектури місцевого значення кінця ХІХ століття. Наприкінці 1800-х років на північному боці Базарної площі місцевий купець Парфьонов збудував за власний кошт критий торговельний пасаж. Його задумом було створити простір упорядкованої, «цивілізованої» торгівлі на противагу стихійному базару. Саме тоді за будівлею закріпилася назва «торгові ряди».

Споруда, виконана у стилі класицизму з елементами пізнього історизму, вирізнялася багатим фасадним декором, характерним для своєї доби. В інтер’єрах зберігалися автентичні люстри та бра середини ХХ століття, що підкреслювали історичну тяглість будівлі.

Цінність будинку полягала не лише в архітектурі, а й у його культурній ролі. 1 січня 1923 року в приміщенні пасажу відкрили Оріхівський вітальний будинок – культурно-освітній заклад, із якого розпочалася столітня історія міського осередку культури. У радянський період тут працював районний будинок культури, а згодом – центр культури і дозвілля Оріхівської міської ради. Упродовж десятиліть це місце залишалося серцем громади: тут відбувалися концерти, працювали гуртки, проходили творчі заходи для дітей і дорослих.

Мешканці Оріхова дбайливо ставилися до пам’ятки та навіть готували проєкт її реставрації. Однак повномасштабна війна перекреслила ці плани.

Будівля неодноразово зазнавала пошкоджень унаслідок російських обстрілів. 19 серпня 2023 року російська армія завдала прицільного ракетного удару по «Будинку торгових рядів». Унаслідок влучання історичну пам’ятку було знищено – нині від колишнього символу Оріхова залишилися лише обгорілі стіни.

Будинок Генріха Янцена

Історична двоповерхова вілла на вулиці Шевченка, 11, відома як «Будинок Генріха Янцена», до недавнього часу слугувала приміщенням Оріхівської міської ради. Особняк звели у 1870-х роках, і він привертав увагу вишуканим еклектичним декором фасадів, характерним для заможної міської забудови того часу.

Генріх Янцен належав до німців-менонітів, які переселилися на південь України в ХІХ столітті. Його родину, як і інших представників цієї національної та релігійної громади, місцеві мешканці поважали за прогресивні підходи до господарювання й активну участь у розвитку міста. Янцени зробили вагомий внесок у становлення Оріхова: наприкінці 1870-х збудували перший паровий млин, відкрили школу для дітей-менонітів, міську лікарню на 14 ліжок, кінотеатр «Ілюзіон» і торговельні ряди, проклали телефонну лінію та встановили електричні ліхтарі.

У 1874 році син Генріха Янцена – Йохан Янцен – став першим міським головою Оріхова. Він безперервно обіймав цю посаду протягом 25 років, до 1899-го. Родинний будинок Янценів перетворився на знакову споруду міста – символ місцевого самоврядування та підприємницького духу громади.

Повномасштабна війна не пощадила й цю пам’ятку. 21 травня 2022 року російські війська обстріляли центральну частину Оріхова, і одна з ракет влучила безпосередньо в будівлю міської ради – будинок Янцена. Унаслідок вибуху зазнали катастрофічних руйнувань другий поверх і дах, було знищено головний вхід, а фасади посічені уламками.

Сьогодні будинок Генріха Янцена – багаторічний свідок історії розвитку Оріхова – стоїть зруйнований, перетворившись на ще один доказ цілеспрямованого нищення культурної спадщини міста.

Краєзнавчий музей Оріхова

За майже 30 років роботи музей сформував чотири експозиційні та одну виставкову зали. Тут діяли постійні експозиції «Археологія», «Оріхівщина на зламі ХІХ – початку ХХ століть» і «Подвиг Оріхівщини в подіях АТО». Окремий блок експонатів був присвячений козацькій добі, а також історії міста в період Другої світової війни.

Унаслідок систематичних обстрілів Оріхова будівля музею зазнала значних руйнувань. Перші пошкодження сталися в травні 2022 року – вибуховою хвилею вибило частину вікон і дверей. Тоді працівники музею демонтували експозиції та почали евакуацію найцінніших експонатів у безпечні місця.

Обстріли тривали, і у вересні 2023 року черговий удар російської армії майже повністю знищив будівлю. Вибухом винесло вхідні двері, зруйнувало ґанок, вибило всі вікна разом із рамами та суттєво пошкодило дах. Нині від краєзнавчого музею залишилися практично самі стіни.

Комплекс жіночої гімназії та чоловічого реального училища

Комплекс будівель колишньої жіночої гімназії та чоловічого реального училища – пам’ятка архітектури, внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у 2009 році. Навчальний осередок сформувався наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття і фактично поклав початок системі середньої освіти в Оріхові.

Першою з’явилася двоповерхова будівля початкової школи для хлопців, зведена у 1880–1881 роках коштом міського бюджету. Уже 17 жовтня 1906 року на її базі відкрили чоловіче реальне училище з технічним ухилом. Окрім загальноосвітніх дисциплін, учні опановували токарну й столярну справу, гімнастику, хоровий спів та іноземні мови.

Паралельно розвивалася і жіноча освіта. У 1893 році в Оріхові відкрили двокласне Олександро-Маріїнське училище для дівчат, а в 1897-му для нього збудували окремий одноповерховий корпус. 30 жовтня 1906 року на базі цього закладу почала діяти перша жіноча гімназія – престижний навчальний осередок, де навчалися доньки купців, дворян і заможних містян. Окрім основних предметів, тут викладали Закон Божий, рукоділля, а особливу увагу приділяли іноземним мовам.

У радянський період чоловіче та жіноче училища реорганізували в єдину середню школу. В новітній час комплекс функціонував як Оріхівський навчально-виховний комплекс № 2 імені академіка В. А. Лазаряна – на честь відомого уродженця міста Всеволода Лазаряна, науковця й випускника колишнього реального училища. Перед повномасштабною війною школа № 2 налічувала близько 400 учнів і вважалася однією з найстаріших у Запорізькій області.

Руйнування дісталися й цього історичного комплексу. 19 жовтня 2022 року під час обстрілу Оріхова один із російських снарядів влучив у старовинний корпус школи. 140-річну будівлю НВК № 2 було майже повністю знищено: вибухом обвалило дах, вибило всі вікна й двері, пошкодило фасади. Пожежа охопила класні кімнати – вигоріли кабінети біології та географії, знищено обладнання й навчальні матеріали.

Педагоги та мешканці міста, ризикуючи життям, намагалися врятувати вціліле майно: приїздили під обстрілами, виносили з руїн книжки, закривали фанерою вибиті вікна. Та зрештою старий навчальний комплекс перетворився на понівечені руїни. Для Оріхова це одна з найболючіших втрат, адже школа № 2 була не лише освітнім закладом, а й історичним осередком – живим зв’язком поколінь, що пам’ятав дореволюційні часи й пережив дві світові війни.

Оріхівська гімназія № 1 «Сузір’я»

Гімназія № 1 «Сузір’я» була ще одним знаковим освітнім символом Оріхова. Навчальний заклад складався з трьох корпусів, найстарішому з яких виповнилося 148 років, що підкреслювало тяглість і спадковість освітніх традицій міста.

До повномасштабної війни гімназія вважалася гордістю громади й входила до сотні найкращих шкіл України за результатами навчання учнів. У 2010-х роках «Сузір’я» пройшло капітальну реконструкцію: будівлі відремонтували та оснастили сучасним обладнанням – інтерактивними дошками, проєкторами й оновленими навчальними класами.

21 травня 2022 року під час масованого обстрілу Оріхова російські ракети влучили в будівлю гімназії, завдавши їй серйозних пошкоджень. Унаслідок вибухів було вибито вікна та зруйновано частину класних приміщень.

Остаточного удару заклад зазнав 3 квітня 2023 року, коли російська авіація скинула на гімназію кілька керованих бомб. Першою атакою було знищено два навчальні корпуси та перехід між ними, а повторний удар ущент розбив центральний двоповерховий корпус. У результаті Оріхів утратив сучасний освітній заклад, який був гордістю громади та готував підростаюче покоління українців.

Свято-Покровський храм

Свято-Покровський храм був духовним осередком Оріхова та однією з важливих православних святинь регіону. Першу церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці заклали 29 травня 1873 року, а будівництво завершили у 1876-му. Створення святині благословив Таврійський і Сімферопольський єпископ.

Храм звели як трипрестольний. Центральний престол освятили на честь Покрови Пресвятої Богородиці, два бічні престоли були присвячені святому благовірному князю Олександру Невському та святому апостолу першомученику й архідиякону Стефану.

Будівництво церкви коштувало 50 тисяч рублів, ще 15 тисяч витратили на іконостас – за мірками кінця ХІХ століття це були значні суми. Храм мав розміри 18 на 33 метри, висота центрального купола сягала 26 метрів, а дзвіниці з хрестом – 33 метрів.

У 1932 році під час радянських антирелігійних репресій святиню зруйнували. Відродити храм вдалося вже в новітній час – на місці розкопаного фундаменту та за збереженими фотознімками. До початку повномасштабного вторгнення він знову був важливою частиною духовного життя Оріхівської громади.

Унаслідок постійних обстрілів російських військ храм зазнав значних пошкоджень уже в жовтні 2022 року. Постраждала дзвіниця: обвалилися плити перекриття майданчика, було пошкоджено огорожі, вибито шибки й зруйновано двері. Ударів зазнали ікони, дерева на церковній території та сама церковна огорожа. Святиня, що колись постала з руїн атеїстичного знищення, знову опинилася в руїнах – цього разу внаслідок варварських обстрілів російської армії.

***

Оріхів сьогодні переживає найтяжчі сторінки своєї історії. Місто внаслідок російської агресії перетворене на суцільне згарище: пошкоджено або зруйновано приблизно 95% будівель.

Систематичне нищення історичних і культурних об’єктів російськими окупантами є не лише матеріальною втратою, а й свідомою спробою стерти історичну пам’ять і ідентичність громади.

1 жовтня 2025 року Указом Президента України місту було присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».

Текст – Олександр Носок

Читайте також:

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!