На окупованій частині Запорізької області російські загарбники системно мілітаризують публічний міський простір, перетворюючи його на інструмент просування ідеології «русского мира».
Показовим прикладом цієї політики стало відкриття наприкінці 2025 року в окупованому Мелітополі так званого парку «учасників СВО». Цей простір використовують як майданчик для героїзації війни проти України та нав’язування культу смерті за Росію.
Як саме через нього впливають на місцевих мешканців – у матеріалі «Першого Запорізького».
Від зони відпочинку до простору пропаганди
Парк «учасників СВО» облаштували на території колишнього парку Залізничників у Мелітополі. До повномасштабного вторгнення це була перспективна зона відпочинку, яку місто планувало оновити: передбачали капітальний ремонт, реконструкцію Будинку культури залізничників і благоустрій зеленої території. Усі ці роботи зупинили після окупації міста у 2022 році.
Натомість окупаційна влада використала простір для реалізації власних ідеологічних цілей. Проєкт розробили в межах «Народної програми» партії «Єдина Росія» за участі фахівців з Архангельської області – так званого регіону-шефа Мелітополя. Згодом його також відзначили на всеросійському конкурсі проєктів міського середовища в рамках національного проєкту «Інфраструктура для життя».
Перший етап будівництва завершили наприкінці грудня 2025 року. Під час робіт знищили значну частину дерев, які десятиліттями формували міський простір. На території площею близько чотирьох гектарів проклали нові пішохідні доріжки, встановили лавки, облаштували сцену та велику площу для масових заходів. Центральними елементами стали стела «Журавлі» та пам’ятник матері з дитиною, який окупаційна влада цинічно перетлумачила як символ очікування російського загарбника з фронту.
Фото з російських пропагандистських медіа
Офіційне відкриття парку відбулося 12 грудня – одночасно з відкриттям ще одного пропагандистського об’єкта, пам’ятника адміралу Федору Ушакову. У церемонії взяв участь колаборант і очільник окупаційної адміністрації Запорізької області Євген Балицький, який публічно подякував Володимиру Путіну та уряду РФ за підтримку таких проєктів.
У результаті простір, що мав слугувати місцем відпочинку, перетворили на ідеологічний об’єкт. Його оформлення поєднує радянську військову символіку із сучасними маркерами російського вторгнення, формуючи меморіал, покликаний виправдовувати й сакралізувати присутність російських військ на українській землі.
Дитячі майданчики поруч із портретами загиблих окупантів: що передбачає другий етап будівництва парку
Окупаційна влада вже розпочала підготовку до другого етапу розбудови парку.
27 березня простір доповнили новим символічним елементом – «Алеєю Росгвардії». Її висадили росгвардійці в межах заходів до десятої річниці створення цієї структури та 215-річчя так званих «військ правопорядку». За офіційною риторикою, дерева мають уособлювати «наступність поколінь, мужність і вірність обов’язку перед Росією».
У церемонії взяли участь керівництво регіонального управління Росгвардії, окупаційний голова Мелітополя Сергій Золотарьов, російські військові, а також кадети й учасники «Юнармії», яких спеціально залучили до події. Сам захід подали як «урок патріотизму» для молоді.
Фото з російських пропагандистських медіа
За словами Золотарьова, у 2026 році парк планують доповнити спортивними й дитячими майданчиками, а також інформаційними стендами з фотографіями та іменами «учасників СВО», які загинули у війні проти України.
Паралельно окупаційна адміністрація намагається створити ілюзію участі мешканців у формуванні простору. У березні 2026 року оголосили про масштабне опитування щодо подальшого розвитку парку, закликаючи містян подавати свої пропозиції. Втім, такі ініціативи радше покликані легітимізувати вже ухвалені рішення та створити видимість громадської підтримки «курсу на Росію».
Смерть як «почесний обов’язок»: як у парку романтизують війну
Окупаційна влада відкрито декларує ідеологічну основу цього простору. За її заявами, парк має «увічнювати подвиг захисників» і водночас бути «комфортним місцем для відпочинку». Таке поєднання є навмисним: звичайний міський простір перетворюють на інструмент впливу. Під час прогулянок і дозвілля мешканці постійно стикаються з символами війни та нав’язаними наративами, що поступово закріплюються як норма.
Через «парк учасників СВО» окупанти цілеспрямовано формують образ «героя», який загинув за імперські інтереси Росії. Смерть у цьому контексті подається не як трагедія, а як почесний обов’язок і навіть бажаний підсумок життя «патріота».
Парк став центральним майданчиком для регулярних пропагандистських заходів – покладання квітів, зустрічей із російськими військовими та «уроків мужності» просто неба. Під час таких подій дітям розповідають про «подвиги» загарбників і подають війну проти України як боротьбу з «нацизмом». Зокрема, 24 лютого 2026 року школярів організовано приводили сюди для покладання квітів, нав’язуючи їм думку, що служіння інтересам Росії є «обов’язком».
Фото з російських пропагандистських медіа
Школярів із різних окупованих населених пунктів регулярно водять до парку на екскурсії, де їх змушують слухати викривлену версію подій і вшановувати російських військових. Важливу роль у цьому відіграють мілітарні рухи – «Юнармія», «ЮгМолодой» та кадетські класи, які поширюють мілітаристську ідеологію та активно залучають підлітків до таких заходів.
Мілітаризація міста замість турботи про людей
Створення парку «учасників СВО» є частиною системної політики Росії на окупованих територіях. Через такі об’єкти окупаційна влада цілеспрямовано змінює міський простір, наповнюючи його новими символами й сенсами, покликаними витіснити українську ідентичність і нав’язати російську. У Мелітополі за роки окупації кількість пам’ятників російським і радянським «героям» настільки зросла, що місто поступово перетворюється на суцільний меморіальний простір, де війна стає центральною темою.
Фото з російських пропагандистських медіа
Ця трансформація відбувається на тлі гуманітарних проблем, які окупаційна влада не здатна або не прагне вирішувати. Мешканці регулярно повідомляють про перебої з водою та електрикою, однак замість інвестицій у критичну інфраструктуру ресурси спрямовують на дорогі пропагандистські проєкти. Так формується показова «вітрина розвитку», за якою приховуються невирішені базові потреби населення.
Особливо небезпечним є вплив цієї політики на дітей і підлітків. Нав’язування мілітарної ідеології та залучення неповнолітніх до пропаганди суперечать нормам міжнародного гуманітарного права й порушують права дитини.
Наслідки такої політики матимуть довготривалий характер. Йдеться не лише про відновлення інфраструктури після деокупації, а й про подолання глибоких ідеологічних змін, які впливають на свідомість покоління, що формується в умовах системної пропаганди.
Текст – Олександр Носок
Читайте також:
- Викрадена спадщина: як Росія грабує музей «Кам’яна Могила» та перетворює його на знаряддя пропаганди
- Війна за свідомість: як Росія веде інформаційну війну на захоплених територіях Запорізької області
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!