Пологівська громада на Запоріжжі перебуває під російською окупацією з березня 2022 року. Через постійні обстріли та тиск окупантів тисячі мешканців змушені були залишити свої домівки. Частина виїхала за кордон, інша – переселилася до безпечніших регіонів України. Понад вісім тисяч жителів Пологівщини знайшли тимчасовий притулок у прифронтовому Запоріжжі, де намагаються розпочати життя наново.
Аби підтримати своїх людей, релокована громада надає переселенцям допомогу з тимчасовим житлом, відкрила швейну майстерню, створила центр допомоги ветеранам, а також забезпечує роботу шкіл та освітніх хабів. Але щодня виникають нові виклики, які доводиться долати.
Про те, як нині живе Пологівська громада в релокації, які проєкти вдалося втілити та з якими труднощами стикаються переселенці, «Першому Запорізькому» розповів начальник Пологівської міської військової адміністрації, міський голова Юрій Коноваленко.
Більше восьми тисяч жителів Пологівщини знайшли прихисток у прифронтовому Запоріжжі
– Скільки пологівців виїхали з окупації і зараз проживають у Запоріжжі?
– У Запоріжжі проживає близько 8300 пологівців, які надали нам свої дані та зареєструвалися. Є люди, яких ми знаємо, але з різних причин вони не надають своїх даних і не реєструються. Тому ми оцінюємо їхню кількість у дев’ять тисяч осіб. Загалом в Україні статус внутрішньо переміщеної особи мають близько 13 тисяч жителів Пологівщини. Ще приблизно п’ять тисяч перебувають за кордоном.
Фото: Суспільне Запоріжжя
– Як сьогодні громада підтримує переселенців? Яку допомогу їм надають?
– З липня 2022 року до лютого 2025-го ми щомісяця надавали кожній родині гуманітарну допомогу – продуктові набори, іноді засоби гігієни, побутову хімію, постільну білизну, матраци, обігрівачі. Але з лютого 2025-го, після закриття Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), надання гуманітарної допомоги нашим жителям у Запоріжжі практично повністю зупинилося.
Наші спроби домовитися з благодійними фондами закінчуються тим, що вони підтверджують, що не мають можливості надавати гуманітарну допомогу для жителів, які зареєстровані на тимчасово окупованих територіях. Це дуже турбує нас, адже жителі прифронтових територій періодично продовжують отримувати гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів. Це створює певну соціальну напругу та несправедливість. Мабуть, фонди вирішили, що ми маємо заробляти собі на життя самостійно.
– Чи допомагає громада переселенцям із житлом?
– Так, за підтримки районної військової адміністрації, гуртожитків та інших закладів у Запоріжжі, ми допомагаємо з житлом. Коли люди звертаються до нас, ми одразу передаємо інформацію до обласної військової адміністрації, щоб вони могли заселитися в гуртожитки. Зараз у них проживає близько 180 осіб.
Також ми уклали договір з одним із закладів вищої освіти в Запоріжжі, який виділив нам гуртожиток. Зараз ми вирішуємо з благодійними фондами питання його облаштування. Таким чином, зможемо надати місце проживання в гуртожитку ще для близько 100 переселенців.
«Крик душі»: про основні виклики для переселенців Пологівщини
– Які найбільші потреби вимушених переселенців?
– Найперше – це житло. На жаль, ми втратили його повністю разом з усім майном. Люди виїжджали, вибачте, лише з сумочкою на два тижні, бо всі думали, що це швидко закінчиться. Тож потреба була в усьому – від ложки до ліжка, де можна було б розміститися, і, звичайно, в самому житлі.
Ми всі змушені орендувати житло, за яке потрібно платити. Частина людей досі отримує державну допомогу – дві тисячі гривень на проживання, але більшість втратили її, бо отримують зарплату. Живучи в Запоріжжі та маючи таку ж зарплату, як місцеві, наші люди змушені додатково оплачувати оренду.
Фото: Європейська Солідарність Пологи
Тому ухвалення закону, який створив би рівні умови для компенсації втраченого житла, було б справедливим для мешканців тимчасово окупованих громад. Ми не маємо можливості надати людям сертифікат – держава його не дає, бо закон досі не підписаний і не діє.
Ми дуже на нього сподіваємося, адже для багатьох це вже крик душі – людям нема за що платити. Є поодинокі випадки, коли хтось повертається на тимчасово окуповану територію у своє житло, розуміючи, наскільки там небезпечно. Але вони прямо й відверто кажуть, що змушені це робити.
Житловий сертифікат – це електронний документ, що надає право на державну компенсацію за житло, знищене внаслідок бойових дій після 24 лютого 2022 року. Для мешканців тимчасово окупованих громад ця можливість недоступна – закон не передбачає компенсацій за об’єкти, що залишаються на підконтрольній Росії території.
– Чи вдалося вимушеним переселенцям з Пологівщини за цей час адаптуватися до нового життя? Який відсоток з них досі потребує соціальної чи гуманітарної допомоги?
– Передусім допомоги продовжують потребувати пенсіонери, люди з інвалідністю та багатодітні родини. Жодна компенсація не замінить їм власне житло та майно, яке вони накопичували все життя. Тож вони мають реальну потребу в усьому.
Молодь більшою мірою адаптувалася – вони працюють, орендують житло, самостійно забезпечують себе продуктами, ліками.
Залишається потреба у побутових речах, які необхідні щодня для життя, від пральної машини до блендера та іншого. Для людей літнього віку, та й для багатьох інших, усе, що залишилося в Пологах, уже, мабуть, неможливо відновити. Наразі близько двох тисяч переселенців із Пологівщини все ще потребують соціальної та гуманітарної підтримки.
Швейна майстерня, освітні хаби та підтримка ветеранів: як Пологівська громада в релокації допомагає своїм людям
– Які проєкти реалізують у Запоріжжі для переселенців із Пологівщини?
– Торік за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE) ми реалізували перший проєкт – відкрили швейну майстерню. Виграли грант і обладнали кімнату, де люди з навичками можуть прийти пошити та відремонтувати одяг. Люди ходять щодня.
Ця майстерня – наше комунальне підприємство «Господар» – шиє символіку та прапори, які ми передаємо військовим, на кладовища, громадам та Запоріжжю. Також шиють необхідні речі для шпиталів і військових. Тому цей проєкт успішно працює та має замовлення на виготовлення виробів.
На жаль, ми не встигли отримати ще один грант на відродження художньо-керамічної «Добра Глина», яка до війни була славною у Пологах. USAID припинив цей конкурс. Ми планували створити близько десятка робочих місць для наших людей, але не вдалося. Проте «Добра Глина» самостійно відроджується в Запоріжжі, хоч і без нашої підтримки.
– Які проєкти ще планує реалізувати Пологівська громада?
– У нас є плани, але реалізувати їх так, щоб максимально охопити всіх наших жителів у Запоріжжі, складно. Поки що це здебільшого освітні хаби. З 1 вересня три наші школи працюватимуть у змішаному форматі. Також діє дитячо-юнацька спортивна школа – нам надали приміщення для тренувань, і наші тренери продовжують працювати з дітьми. Минулого року наші вихованці стали переможцями, а цьогоріч вибороли друге місце на всеукраїнському шкільному конкурсі «Пліч-о-пліч». Також працює молодіжна платформа, де для підлітків організовують тренінги, поїздки на Хортицю та інші заходи. Більшість наших проєктів зараз пов’язані саме з дітьми.
Ми залучаємо благодійні фонди в Запоріжжі для надання психологічної та юридичної допомоги переселенцям, а також для проведення тренінгів. Однак люди, які звертаються до нас сьогодні, все ж таки найбільше потребують фінансової підтримки або гуманітарних наборів, включаючи засоби гігієни. І тут, на жаль, похвалитися нам нічим.
– Чи плануєте відкрити центр допомоги ветеранам?
– Ми вже відкрили цей центр. Поки що чекаємо на нові грантові конкурси, щоб краще його обладнати, але він уже працює. Мабуть, наразі ми єдина громада з тимчасово окупованих, яка має у штаті фахівців із допомоги ветеранам. Вони приймають людей, виїжджають на зустрічі та допомагають нашим ветеранам адаптуватися до мирного життя. Ми продовжуємо працювати в цьому напрямку.
– Чи працюють у Запоріжжі релоковані комунальні або приватні підприємства з Пологівської громади?
– Наше релоковане комунальне підприємство «Господар» займається виготовленням швейних виробів. Вони поступово розширюють роботу й уже мають замовлення на текстиль. Якщо говорити про приватні підприємства, кілька наших переселенців відкрили власну справу, зокрема у сфері швидкого харчування. Також у Запоріжжі працює майстерня «Добра Глина».
Архівне фото: Local Travel
На жаль, великі підприємства не релокувалися і не ведуть свою діяльність. Тому більшість наших людей влаштувалися на роботу на місцеві підприємства – «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», «Запорізький завод феросплавів» та інші. Також багато переселенців працює в торгових центрах.
У першій частині інтерв’ю начальник Пологівської міської військової адміністрації, міський голова Юрій Коноваленко розповів «Першому Запорізькому» про те, як виживають жителі Пологівської громади під обстрілами й тиском російських окупантів.
Текст – Олександр Носок, фото – Пологівська міська територіальна громада
Кераміка з душею: як родина Нагурних з міста Пологи відродила майстерню «Добра глина» в Запоріжжі
Читайте також:
- Понівечений, але нескорений: як живе Оріхів – під постійними обстрілами, без світла та газу (ІНТЕРВ’Ю)
- За шість кілометрів від фронту: як живе прифронтова Гуляйпільська громада під щоденними обстрілами (ІНТЕРВ’Ю)
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!