Єдність у релокації: як сьогодні живе переміщена Комиш-Зорянська громада (ІНТЕРВ'Ю)
Після окупації Комиш-Зорянської громади в Запорізькій області у березні 2022 року тисячі її мешканців були змушені залишити свої домівки й шукати безпечний прихисток. Частина людей оселилася в прифронтовому Запоріжжі, інші – роз’їхалися Україною та виїхали за кордон.
Попри вимушену релокацію, громада зберегла єдність і зв’язок між людьми. Її представники продовжують працювати, допомагати військовим і підтримувати переселенців. Вони організовують гуманітарну допомогу, проводять заходи для дітей, дбають про безперервність навчального процесу й уже планують відбудову громади після деокупації.
Про те, як сьогодні живе Комиш-Зорянська громада в релокації, «Першому Запорізькому» розповів начальник селищної військової адміністрації, голова громади Ігор Гнатуша.
Близько 600 жителів з окупованої Комиш-Зорянської громади оселилися в прифронтовому Запоріжжі
– Скільки внутрішньо переміщених осіб із вашої громади наразі проживає в Запоріжжі та загалом по країні?
– Зараз близько 600 мешканців громади живуть у Запоріжжі. Ще близько двох тисяч перебувають в інших регіонах України або за кордоном. Статус внутрішньо переміщених осіб мають приблизно півтори тисячі людей.
У нас працює офіс, де фахівці надають необхідні послуги. Розвивається ветеранський напрям. Цього року вдалося звільнити з полону чотирьох мешканців громади. Зараз у полоні залишається лише одна людина. І зі звільненими, і з демобілізованими військовими потрібно працювати, підтримувати їх. Військовослужбовцям із нашої громади ми допомагаємо і фінансово, і в інших напрямах, наскільки можемо. Комунікація дуже важлива: люди повинні відчувати, що мають свій осередок.
Ми не станемо містом, як Запоріжжя. По-перше, люди тримаються за надію повернутися додому. По-друге, сільські жителі звикли до нашого підходу – коли з ними говорять, вислуховують. До того ж половина родин залишилася на тій стороні. Тому зв’язок із окупованою територією триває постійно. Ми допомагаємо людям там – передаємо необхідні речі, допомагаємо з оформленням довідок тощо.
– Як сьогодні Комиш-Зорянська громада підтримує переселенців?
– Ми підтримуємо системну співпрацю з фондами: реєструємо людей і організовуємо роздачу продуктових наборів – один-два рази на місяць. Набори включають різноманітні продукти: крупи, консерви тощо. Постійний зв’язок із громадою підтримуємо через месенджери. Охоплюємо всі напрями допомоги: від взаємодії з пенсійним фондом до підтримки дітей і ветеранів.
Переселенці також комунікують з місцевою владою Запоріжжя. Але ми надаємо додаткові послуги: оздоровлення дітей, фінансову допомогу хворим, зокрема тим, кому потрібні хірургічні втручання або лікування онкозахворювань. Під час ворожих обстрілів Запоріжжя ми теж поруч: допомагаємо, привозимо необхідне, переселяємо людей.
Також проводимо заходи для переселенців: День громади, заходи для дітей та інші – як самостійно, так і спільно з фондами. Звісно, зараз немає великої масовості через безпекову ситуацію, але певні категорії людей намагаємося залучати.
До речі, під час роздачі гуманітарної допомоги багато людей приходять не лише за продуктами, а й щоб побачитись та поговорити. Ця година спілкування позитивно впливає на них – дає психологічне розвантаження.
Також направляємо людей до медичних закладів, де надають психологічну підтримку. Співпрацюємо з фондами, які спеціалізуються на психологічній допомозі.
– Які релоковані заклади громади зараз працюють у Запоріжжі?
– Наша школа працює в онлайн-форматі: вчителі викладають відповідно до чинного законодавства, отримують заробітну плату й проводять уроки за розкладом. Завдяки дистанційному навчанню всі наші діти продовжують навчатися.
Учні, які переїхали в інші регіони, відвідують місцеві школи в очному форматі. Якщо безпекова ситуація дозволяє, дитина має бути в соціумі, а не навчатися онлайн. На жаль, у Запоріжжі складна безпекова ситуація не дає такої можливості.
«Ми не маємо права втратити довіру людей на окупованій території»
– Розкажіть детальніше, як громада зараз намагається підтримувати військових та ЗСУ?
– Уже другий рік поспіль кожен військовослужбовець нашої громади отримує матеріальну допомогу в розмірі 20 тисяч гривень. Доки маємо фінансову можливість, продовжуватимемо надавати цю підтримку. Пораненим виплачуємо 30 тисяч гривень.
Матеріальну підтримку отримує також кожен звільнений з полону. Для нас важливо, щоб ці люди відчували, що громада про них піклується.
Крім того, допомагаємо підрозділам, які звертаються: від маскувальних сіток до облаштування позицій. Це можуть бути недорогі, але вкрай необхідні речі – буржуйки, матраци тощо. Із бюджету громади також виділяємо кошти на закупівлю радіостанцій, засобів радіоелектронної боротьби, приладів нічного бачення, ретрансляторів і запасних батарей. Усе це робимо в межах наших фінансових можливостей.
– Які зараз найбільші виклики для громади?
– Якщо говорити про виклики саме для військової адміністрації – є питання на рівні законодавчої бази, які вирішуємо через асоціацію. Виникають питання щодо окупованих громад: їхнього фінансування і взагалі доцільності їхнього існування. Такі виклики лунають від політиків. Я їм відповідаю: доки існує військова адміністрація Комиш-Зорі, доки ми тут – у людей на окупованій території живе дух України. Якщо припинити нашу діяльність, віра моєї громади в Україну зменшиться в рази. А скільки коштує ця віра – їй ціни немає. Ми не можемо допустити, щоб її було втрачено.
Я переконаний: доки йде війна, доки тривають бойові дії – ми повинні комунікувати з нашими людьми. Я сам – внутрішньо переміщена особа. Не знаю, де житиму завтра. Не можу зупинитися в одному місці. Так само й більшість наших людей. Ми тримаємося разом, де б хто не жив.
Ми не купуємо майно – по-перше, немає за що, а по-друге, навіть отримавши житлові сертифікати, все одно не знаєш, де житимеш. Якщо, дай Боже, наші території звільнять, усі повернемося додому.
Зараз по всій Україні близько 200 окупованих громад, і дуже важливо надавати людям також моральну підтримку. Це справді потрібно переселенцям. Усі 42 окуповані громади Запорізької області – їхнє керівництво перебуває в місті Запоріжжя. Ми всі разом тут. І наші люди – теж. Коли деякі політики стверджують, що вже не треба підтримувати окуповані громади, мовляв, хай живуть у Запоріжжі як запоріжці – це неправильно. Такий виклик зараз існує.
Щодо інших викликів у Запоріжжі – нас, людей, які пройшли окупацію, уже нічим не злякати. Я вдячний запоріжцям – тим, хто після обстрілів варить каву, забезпечує комунальні послуги. Дякую й владі Запоріжжя. Ми разом тримаємо стрій.
Комиш-Зорянська громада вже має план відновлення й чекає на звільнення територій
– Яким ви бачите шлях відновлення громади після війни і які перші кроки плануєте зробити після повернення?
– Ми маємо вже готовий план відновлення на випадок деокупації – на 35 сторінок. Його затвердили ще наприкінці 2022 року, коли сподівалися на звільнення. План включає розмінування території, відновлення виплат пенсій, реєстрацію всіх мешканців, відновлення інфраструктури та комунальних послуг.
Усе розписано покроково: взаємодія з правоохоронцями, військовими, медиками. Багато залежатиме від того, в якому стані повернемо громаду – адже вона може бути частково або значно зруйнована. Якщо масштаби руйнувань дозволятимуть жити – люди поїдуть додому.
Наше завдання – бути першими на місці й забезпечити, як мінімум, безпеку. Важливо відразу створити робочі місця. Люди не житимуть без роботи, бо жити буде нізащо.
Усе має відбуватися комплексно. Звісно, можливі форс-мажорні ситуації, але ми до них готові. Після того, що пережили наші люди – допити, катування в підвалах – злякати нас дуже важко.
Комунальна техніка вже підготовлена: вишки, асенізаторські машини, самосвали, ескаватори. Ми готові. Чекаємо, щоб повернутися.
– Чи вдається налагоджувати нові зв’язки з партнерами або фондами щодо розвитку громади?
– Ті, хто співпрацював з нами до війни, продовжують підтримувати громаду. Вони надавали нам оргтехніку, меблі, зарядні станції, базові речі, які були потрібні.
На сьогодні у нас немає фінансових потреб у будівництві об’єктів, оскільки живемо в Запоріжжі.
Натомість у напрямах освіти, навчання чи оздоровлення дітей така підтримка справді потрібна. Ми розвиваємо співпрацю в межах ініціативи «Пліч-о-пліч: Згуртовані громади» – з громадами, які не окуповані й перебувають у відносно безпечних умовах.
Із закордонними грантами складніше. Раніше ми брали участь у програмах, як-от GIZ, USAID DOBRE, а також працювали з фондами соціальних інвестицій.
Зрозуміло, що закордонні донори не завжди розуміють специфіку окупованих територій. Нам не потрібні великі капітальні вкладення, але гуманітарний напрям, особливо для дітей і навчання, залишається актуальним. Ми також маємо підтримувати свій професійний рівень як місцеве самоврядування – бути, так би мовити, «в юридичному тонусі» та постійно комунікувати з колегами з неокупованих територій.
– Що б ви хотіли сказати жителям, які зараз перебувають у тимчасовій окупації?
– По-перше, не втрачайте віри. Перемога буде за нами. Ви можете звертатися до нас за будь-якою допомогою 24/7. Ми готові допомогти. Ваших рідних і близьких, які зараз перебувають у Запоріжжі, ми підтримуємо за потреби. Вірте й знайте: зрадники будуть покарані, ворог буде розбитий, і ми обов’язково повернемося додому!
У першій частині інтерв’ю начальник Комиш-Зорянської селищної військової адміністрації Ігор Гнатуша розповів, як уже понад три роки громада живе під російською окупацією.
Текст – Олександр Носок, фото – Комиш-Зорянська селищна військова адміністрація
Читайте також:
- Життя під окупацією та новий початок у Запоріжжі: як тримається Василівська громада під час війни (ІНТЕРВ’Ю)
- Життя в тіні окупації: як виживають жителі Пологівської громади під обстрілами й тиском російських загарбників
- За шість кілометрів від фронту: як живе прифронтова Гуляйпільська громада під щоденними обстрілами (ІНТЕРВ’Ю)
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0