Діагноз – кадровий дефіцит: як окупована частина Запорізької області переживає гостру нестачу лікарів

Четвертий рік на окупованій частині Запорізької області триває гостра нестача медичних кадрів. Більшість українських лікарів відмовилися співпрацювати з окупаційною владою й виїхали з регіону, через що лікарні та поліклініки залишилися без достатньої кількості фахівців.

Спроби окупантів вирішити проблему за рахунок медиків із Росії не дають очікуваного результату. У багатьох населених пунктах люди не мають доступу до належної медичної допомоги й змушені їздити до інших окупованих міст або навіть у віддалені регіони Росії.

Як окупація призвела до кадрового колапсу в медицині та як це позначається на житті місцевих жителів – у матеріалі «Першого Запорізького».

Медицина в окупації: щоденна боротьба і військовий пріоритет

Російська окупація фактично зруйнувала систему медичної допомоги, яка діяла на частині Запорізької області до 2022 року. Значна частина лікарів і середнього медичного персоналу залишила захоплені міста та села: одні евакуювалися в перші місяці після окупації територій, інші виїхали пізніше через системний тиск, небезпеку та небажання легітимізувати окупацію своєю присутністю.

У результаті більшість лікарень на захопленій частині регіону або взагалі не працюють, або функціонують у значно обмеженому режимі. Відносно повноцінно продовжують роботу лише дві багатопрофільні лікарні – у Мелітополі та Бердянську. Саме до них окупаційна влада намагається спрямовувати пацієнтів із різних населених пунктів окупованої частини області, через що вони перетворилися на перевантажені центри всієї медичної системи регіону.

Водночас відбувається процес, який ще більше обмежує доступ населення до медичної допомоги. За даними партизанського руху «АТЕШ», на окупованих територіях Запорізької області російські військові змушують керівництво лікарень укладати контракти з Міністерством оборони РФ. Унаслідок цього медичне обладнання, ліки та ліжковий фонд використовують передусім для лікування поранених російських військових, а медиків примушують до їхнього обслуговування. Тож навіть ті небагато лікарень, які ще працювали для цивільних, поступово перетворюються на військові шпиталі, залишаючи місцевих без необхідної медичної допомоги.

Один лікар на тисячі пацієнтів

Станом на 2026 рік, за даними окупаційної влади, на захопленій частині Запорізької області працюють понад тисяча лікарів і майже чотири тисячі фахівців середнього медичного персоналу. Втім, цієї кількості недостатньо для забезпечення реальних потреб системи охорони здоров’я.

Масштаб проблеми визнають і самі окупаційні чиновники. Зокрема, гауляйтер Євген Балицький повідомляв, що у 2023 році лікарням окупованої частини регіону бракувало близько 1,7 тисячі медичних працівників. У вересні 2025 року під час зустрічі з Володимиром Путіним він знову підтвердив, що кадрова криза у медицині залишається гострою. За його словами, укомплектованість лікарів першої категорії становить лише близько 35%, а другої – приблизно 51%.

Брак медичних кадрів безпосередньо впливає на доступність і якість медичної допомоги для мешканців. Лікарі, які залишилися працювати, змушені брати на себе надмірне навантаження – один спеціаліст виконує роботу кількох колег. У деяких сільських громадах один терапевт може обслуговувати одразу десятки сіл.

Через нестачу медиків пацієнти тижнями, а іноді й місяцями, очікують на консультацію. Найгостріше відчувається дефіцит вузьких спеціалістів: у багатьох населених пунктах взагалі немає кардіологів, онкологів, ендокринологів чи неврологів.

Завезення лікарів із Росії: вахти, ротації як «тимчасові шви» на системі

Намагаючись компенсувати кадровий дефіцит, Росія вдається до тимчасових рішень. Одне з них – направлення лікарів із різних регіонів РФ на окуповані території.

За повідомленнями окупаційної влади, станом на кінець 2025 року на затопленій частині Запорізького краю працювали 15 лікарів із «шефських» регіонів Росії, які прибули у відрядження. Однак, такий підхід має очевидне обмеження: медики працюють кілька тижнів або місяців, після чого повертаються.

Система виїзних прийомів стала постійною практикою медичного «обслуговування» в окупації. Проте не здатна замінити стабільну роботу лікарень і постійного персоналу, а також унеможливлює довготривале ведення пацієнтів. До того ж частину приїжджих медиків спрямовують у військові шпиталі,тому цивільна медицина отримує лише незначну частину цього ресурсу.

Ще одним інструментом залучення кадрів стала російська програма «Земський доктор / Земський фельдшер», яка передбачає одноразові виплати медикам, що погоджуються працювати у сільській місцевості. Для «нових регіонів» розмір виплат подвоїли: лікарям пропонують до 2 мільйонів рублів, фельдшерам, акушеркам і медсестрам – до 1 мільйона. Натомість фахівці мають відпрацювати на місці щонайменше п’ять років.

Програму почали реалізовувати у 2023 році. За даними окупаційного «міністерства охорони здоров’я», тоді вдалося залучити лише одного спеціаліста. У 2024 році до неї приєдналися 44 медики, а на 2025 рік планували понад 60. Однак, за офіційними даними на січень 2026 року, вдалося залучити лише 35 працівників.

Навіть ці показники окупаційна влада подає як досягнення. Проте на тлі потреби у сотнях медичних працівників для регіону з десятками населених пунктів і сотнями тисяч мешканців кілька десятків нових медиків щороку не здатні суттєво змінити ситуацію.

Медичний факультет МелДУ: кузня кадрів на руїнах освіти

Зіткнувшись із неефективністю короткострокових рішень, ворог намагається робити ставку на підготовку медичних кадрів. Так, на початку 2026 року окупаційна адміністрація оголосила про створення медичного факультету в «Мелітопольському державному університеті» (МелДУ) – захопленому та перейменованому Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького. Це рішення подають як «стратегічну відповідь» на гострий дефіцит лікарів у Запорізькій області.

Але за гучними заявами стоїть низка суттєвих проблем. Повноцінна медична освіта потребує щонайменше 6–8 років підготовки, а також розвиненої клінічної бази, акредитованих лікарень, симуляційних центрів, ліцензування та чіткої системи допуску до медичної практики. Наразі захоплений університет не має необхідної інфраструктури для такої підготовки. Медичний факультет перебуває лише на етапі створення: формується викладацький склад і розробляються навчальні програми. Початок навчання планують у наступному академічному році. Навіть якщо підготовку лікарів справді вдасться налагодити, перші випускники можуть з’явитися лише через кілька років, тому це рішення не здатне вплинути на нинішню кадрову кризу.

Росія також намагається закріпити медичні кадри на окупованих територіях через законодавчі механізми. У Державній думі ухвалили закон, який запроваджує систему цільових договорів для студентів ординатури, що навчаються на бюджеті. Відповідно до нових правил, уже з першого року навчання вони мають укладати угоди з медичними закладами, які після завершення підготовки направлятимуть їх працювати у регіони з гострим дефіцитом лікарів. Російські посадовці прямо зазначають, що серед таких територій – окуповані частини Запорізької та Херсонської областей. Насамперед ідеться про потребу в терапевтах, хірургах, педіатрах та лікарях швидкої допомоги.

Безпека, умови і контроль: чому лікарі не хочуть працювати в окупації

Якщо розглядати ситуацію поза політичним виміром і сприймати її як суто кадрову проблему, ключовими факторами залишаються безпека та умови роботи. Окупована частина Запорізької області є прифронтовим регіоном із постійними ризиками обстрілів, мілітаризацією цивільної інфраструктури та непередбачуваними правилами роботи медзакладів. У таких умовах небажання лікарів працювати в регіоні виглядає цілком раціональним: навіть підвищені виплати не компенсують ризиків для життя і здоров’я.

Ситуацію поглиблює занепад системи охорони здоров’я. Частина медичної інфраструктури зруйнована або перебуває у критичному стані. Лікарні відчувають брак обладнання, медикаментів і витратних матеріалів.

Навіть приватні клініки, які могли б частково компенсувати проблеми державної медицини, не здатні суттєво змінити ситуацію через ті самі кадрові труднощі.

Додатковим бар’єром стало перетворення медицини на інструмент контролю. На окупованій території отримати медичну допомогу можна лише за наявності російських документів. Це створює нові обмеження як для пацієнтів, так і для самих медиків.

Ціна кризи – людські життя

Усі ці проблеми мають цілком конкретні наслідки для людей. Через перевантаження медичної системи мешканці окупованих громад часто не можуть вчасно отримати допомогу — ані первинну, ані спеціалізовану. Складні операції, які потребують обладнаних операційних і кваліфікованих хірургів, там майже не проводять.

Пацієнтів із тяжкими діагнозами змушені направляти до Криму, Ростова-на-Дону або інших регіонів Росії. Для жителів окупованого Приазов’я це означає тривалу дорогу, значні витрати і невизначеність.

Через відсутність регулярної діагностики багато хвороб виявляють уже на пізніх стадіях. Особливо вразливими опинилися люди з онкологічними захворюваннями, діабетом та серцево-судинними хворобами. Для них своєчасне лікування є критично важливим, однак система охорони здоров’я в окупації вже не здатна забезпечити допомогу.

Про наслідки цієї ситуації раніше говорили й керівники окупованих Пологівської, Молочанської та Комиш-Зорянської громад. В інтерв’ю «Першому Запорізькому» вони зазначали, що несвоєчасна медична допомога вже призводить до зростання смертності серед людей, які залишаються на захоплених територіях.

Кадри не повернуться туди, де зруйнована нормальність

Отже, кадрова криза у медицині залишається однією з найгостріших соціальних проблем на окупованій частині Запорізької області. Попри заяви загарбників про «розвиток охорони здоров’я» та демонстративні звіти про лікарів, яких привозять із Росії, система не здатна забезпечити населення повноцінною медичною допомогою.

Це прямий наслідок російської окупації: вона витіснила медичних фахівців, зруйнувала інфраструктуру, перетворила цивільні лікарні на військові шпиталі та поставила військові потреби вище за потреби цивільних. У таких умовах регіон стає неприйнятним місцем роботи для кваліфікованих медиків.

Поки Росія утримує під окупацією частину Запорізької області, мешканці цих територій залишаються без належної допомоги – і щодня платять за цю кризу здоров’ям і життям.

Текст – Олександр Носок

---

Читайте також:

• Псевдоосвіта під окупацією: що сталося з університетами на захоплений частині Запорізької області
• Спрага окупованих міст: як Росія руйнує водопостачання на захопленій частині Запорізької області і залишає населення без питної води

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!