Під час повномасштабної війни будівельна галузь стала однією з ключових для підтримки життєздатності країни. Відновлення зруйнованої інфраструктури, зведення захисних споруд, модернізація енергетичних і промислових об’єктів – це не лише про фізичну відбудову, а й про здатність держави вистояти та готуватися до повоєнного розвитку.
Найбільше навантаження сьогодні несуть компанії прифронтових регіонів, які щодня доводять: навіть поблизу лінії фронту можна будувати та зміцнювати країну.
Яскравий приклад такої стійкості – запорізька компанія ALD Engineering & Construction, яка спеціалізується на промисловому будівництві: проєктуванні та зведенні виробничих об’єктів, побудові енергетичної та критичної інфраструктури по всій Україні.
Після початку повномасштабного вторгнення компанія зосередилася на найважливішому – зберегла команду, забезпечила безперервність усіх чинних контрактів і оперативно налагодила роботу в умовах воєнного часу. ALD Engineering & Construction взяла на себе нові, складніші виклики – зокрема, відновлення об’єктів критичної інфраструктури та розробку інноваційних модульних укриттів, що поєднують захисну функцію з можливістю ведення підприємницької діяльності.
Сьогодні компанія працює як з державними, так і з приватними замовниками, активно розвиває міжнародну співпрацю. Попри постійні загрози та загальну невизначеність, ALD реалізує масштабні проєкти, зберігає сильну команду та впроваджує рішення, які вже сьогодні формують майбутнє країни.
Напередодні Дня будівельника «Перший Запорізький» поспілкувався з засновником компанії ALD Engineering & Construction Олексієм Лебедєвим про стан будівельної галузі в умовах війни, основні виклики та стратегію відбудови промисловості країни.
Будівельна галузь під час війни: компанія ALD Engineering & Construction реалізує стратегічні проєкти
– Назвіть, будь ласка, найбільш важливі проєкти компанії, які були реалізовані після початку повномасштабного вторгнення? Над якими проєктами працюєте зараз?
– Сьогодні нашими основними замовниками є металургійні підприємства та енергетичні компанії. Наприклад, зараз ми реалізіуємо проєкт модернізації системи водоводів на металургійному підприємстві «Каметсталь». Загальний бюджет становить близько 30 мільйонів гривень, термін реалізації – 8-9 місяців.
Окрема увага – проєктам для Оператора газотранспортної системи України (ОГТСУ). Це об’єкти енергетичної інфраструктури, які в умовах війни зазнають особливого навантаження. Ми займаємося, зокрема, будівництвом систем телемеханіки для магістральних газопроводів. Співпрацюємо з ОГТСУ вже понад рік, паралельно реалізуючи кілька великих проєктів тривалістю від 7 місяців до півтора року. Сукупна вартість – понад 200 мільйонів гривень. Один з проєктів вже завершено, ще один на фінальній стадії, два – у процесі.
Минулого року ми також завершили складний та масштабний проєкт – відновлення залізничного мосту в Миколаївській області. Інвестиції становили близько 350 мільйонів гривень. За планом замовника роботи мали тривати понад рік, але ми завершили їх за 10 місяців.
Після початку повномасштабного вторгнення важливим напрямком для нас стало будівництво захисних і оборонних споруд, а також розробка власних модульних захисних укриттів цивільного призначення. Наші підземні та надземні укриття можна побачити, наприклад, у Запоріжжі та Кривому Розі – вони поєднують безпеку і функціональність.
Географія наших проєктів охоплює всю Україну – від Сумщини до Закарпаття. Водночас ми працюємо над розширенням своєї діяльності за межами України. Поки що це стосується передусім інженерного проєктування, оскільки нині існують обмеження на виїзд спеціалістів за кордон. Водночас іноземні партнери виявляють інтерес до нашого досвіду – як в інженерній сфері, так і у повному циклі реалізації «під ключ». Зокрема, є запити від колег із країн Центральної Європи, які бачать у нас надійного підрядника для своїх будівельних проєктів.
– Які сильні сторони компанії приваблюють іноземних партнерів, готових до співпраці?
– У Європі вже протягом тривалого часу спостерігається дефіцит кваліфікованих кадрів. Упродовж останніх десятиліть значна частина виробничих потужностей була перенесена за межі Європейського Союзу. Виготовлення багатьох компонентів для провідних світових компаній зосередилося переважно в Азії – зокрема в Китаї, Індії, В’єтнамі. У Європі ж залишилися переважно високотехнологічні виробництва, складальні лінії та окремі напрямки інженерного бізнесу.
Після пандемії 2020 року, яка призвела до різкого порушення глобальних логістичних ланцюгів, багато компаній переглянули свої підходи та почали розглядати можливість повернення ключових етапів виробництва до Європи.
Водночас це загострило проблему на ринку праці. Упродовж тривалого часу в Європі спостерігалося скорочення системної підготовки фахівців робітничих професій. Значна частина таких спеціалістів або не має належної кваліфікації, або працює за межами країн ЄС, що ускладнює формування стабільної виробничої бази всередині Європи.
Компанія ALD Engineering & Construction формально існує шість років, але її команда має великий практичний досвід роботи на складних промислових об’єктах металургійної галузі. До війни в Україні ми реалізовували комплексні проєкти в Маріуполі, Запоріжжі та інших містах у межах програм модернізації, реконструкції та екологізації виробництв. Саме цей досвід – не теоретичний, а здобутий на реальних промислових майданчиках – викликає інтерес у європейських партнерів. Їм важливо розуміти, що ми працюємо в складних умовах, з чіткими стандартами якості, дотриманням термінів і ефективним управлінням.
Суттєво зростає інтерес до наших інноваційних підходів у зборці, будівництві та оптимізації технологічних процесів. Це цілком узгоджується зі стратегічною орієнтацією ALD на постійну динаміку вдосконалення – компанія нібито ідентифікує і тестує нові рішення в науково-технічному середовищі, що, можливо, підвищує привабливість її партнерських пропозицій. Крім того, європейські фахівці, як правило, дотримуються прагматичного підходу: вони прагнуть вибудовувати ефективне партнерство та досягати максимальної результативності, раціонально використовуючи наявні ресурси.
Будівельна галузь стикається з гострою нестачею кваліфікованих працівників: у компанії ALD готові навчати людей
– Скільки зараз людей працює у компанії?
– Станом на зараз в компанії працює близько 200 співробітників – як інженерно-технічного, так і виробничого профілю. Чисельність персоналу динамічна: частина фахівців приєднується до команди, частина – припиняє співпрацю. Деякі наші працівники наразі беруть участь в обороні країни – вони залишаються у штаті компанії. До повномасштабної війни колектив налічував близько 400 осіб.
– За інформацією Запорізької ОВА, наразі на ринку праці області дефіцит робітничих спеціальностей складає більше ніж 70%. Чи відчуває цей дефіцит компанія ALD?
– Так, проблема дефіциту кадрів – одна з ключових. Вона має кілька складових.
По-перше, після початку повномасштабної війни багато людей виїхали з країни, і ми втратили значну кількість кваліфікованих фахівців. У сфері будівництва, на жаль, майже неможливо працювати дистанційно, як це практикується в ІТ-сфері. Неможливо віддалено зварити конструкцію або змонтувати її на майданчику.
Ми втратили професіоналів, які мали досвід роботи на об’єктах важкої промисловості. Це специфічна галузь, суттєво відмінна від житлового чи комерційного будівництва. У промисловому середовищі часто доводиться працювати в обмеженому просторі, поруч із діючим виробництвом, у складних умовах. Кожен новий об’єкт вимагає окремого інструктажу з техніки безпеки, навіть якщо характер робіт подібний. Ми не можемо допустити нову людину на промисловий майданчик без підготовки. Потрібен час на навчання – щонайменше два місяці. Для нас питання безпеки є безумовним пріоритетом. Ми повинні бути впевнені, що ні працівники, ні сам об’єкт не наражаються на ризик. Навіть досвідчені будівельники потребують додаткової підготовки, адже на кожному об’єкті – свій набір задач, обсягів і умов.
Друга важлива проблема – підготовка майбутніх кадрів. Ми спостерігаємо суттєве зменшення кількості молоді, яку можна залучити до професії через систему освіти. До війни ми активно співпрацювали із запорізькими коледжами та університетами. Це була ефективна синергія: брали студентів на практику, частина з них залишалась працювати в компанії. Сьогодні ж молодь, яка готова поступово вливатися в команду та формувати майбутнє – і компанії, і країни – практично відсутня.
Також існує питання бронювання працівників. Воно дійсно створює певні труднощі, але не є критичним: існує законодавчий механізм, є процедура – з цим можна працювати.
Найбільший виклик – це все ж пошук і підготовка кваліфікованих фахівців, які готові працювати саме в умовах промислового будівництва.
Відкладена модернізація – масштабна проблема для української економіки: для відбудови країни вже сьогодні необхідний план відновлення
– Від початку вторгнення «відбудова» і «відновлення» – це ті слова, які набули особливого значення для українців. Про необхідність відновлення говорять політики, відбудова України стає темою міжнародних конференцій. Водночас найчастіше у контексті відбудови говорять про відновлення житлової та соціальної інфраструктури, оминаючи увагою відновлення виробничих об’єктів та критичної інфраструктури. Яке значення у слова «відновлення» та «відбудова» вкладаєте Ви? Яким, на Вашу думку, має бути правильний фокус держави та суспільства у питаннях відбудови?
– На мою думку, наразі ми стикаємося з масштабною відкладеною проблемою. Ще до початку повномасштабної війни ресурси багатьох українських підприємств були обмеженими. Чимало компаній уже тоді відчували потребу модернізувати наявні потужності або зводити нові виробничі об’єкти відповідно до сучасних екологічних та технологічних стандартів. Така потреба стала особливо актуальною після 2020 року – і низка підприємств уже розпочала відповідні процеси. Однак із початком повномасштабного вторгнення ці програми модернізації були фактично повністю призупинені по всій країні.
Коли йдеться про промислові об’єкти, важливо враховувати специфіку: будь-яке складне обладнання виготовляється індивідуально. Лише на його виробництво може знадобитися від семи місяців до кількох років – залежно від масштабів. І це без урахування часу на підготовку проєктної документації, погодження та планування робіт. У кращому випадку повноцінна модернізація підприємства триває до двох років. Крім часу й фінансів, критично необхідні також компетентні фахівці, здатні реалізувати подібні проєкти на належному рівні.
Сьогодні українські виробництва мають справу з накопиченим попитом на будівельно-монтажні роботи. Вже понад три роки більшість із них не розвиваються, а лише підтримують базову працездатність. Цей накопичений попит є величезним – і його вплив на економіку може мати непередбачувані наслідки.
Цю ситуацію можна порівняти з рухом на автомобілі зі зношеним колесом: певний час можна ще їхати, хоч і повільніше. Але рано чи пізно колесо може не витримати – і без серйозного ремонту рух буде неможливий.
Після завершення війни Україна потребуватиме потужного економічного імпульсу. Але відкладена необхідність модернізації, реконструкції або нового будівництва промислових об’єктів може стати серйозним бар’єром для відновлення.
Будівництво завжди створює мультиплікативний ефект для економіки. За різними оцінками, кожна вкладена гривня повертається у вигляді трьох-шести гривень податкових надходжень і супутніх інвестицій. Саме тому модернізація виробництв, розвиток промисловості, металургії та енергетики мають стати пріоритетом державної політики вже сьогодні. Потрібні конкретні програми, чітко визначені цілі й механізми, які демонструють, як ці інвестиції повертатимуться в національну економіку.
– Яким Ви бачите системне рішення і правильну стратегію відбудови країни? Про що потрібно думати вже зараз, щоб українська економіка мала майбутнє навіть в умовах війни?
– Вважаю, що відновлення українських виробничих потужностей потребує чітко окресленого, поетапного плану, розробленого за участі всіх сторін – держави, бізнесу та будівельної галузі. Держава має виступати не лише регулятором, а модератором процесу: визначити стратегічні пріоритети, сформувати перелік критично важливих для економіки проєктів і долучатися до їх реалізації.
Гарним прикладом ефективної співпраці на місцевому рівні є ініціатива зі створення модульних захисних укриттів у Запоріжжі, що поєднують функцію безпеки з простором для вуличної торгівлі. Проєкт було ініційовано містом, але реалізовано без використання коштів із бюджету громади. Муніципалітет забезпечив супровід у частині дозвільної документації, а ALD Engineering & Construction розробила та збудувала об’єкти, які гармонійно інтегрувалися в міський простір.
У результаті громадяни отримали доступ до укриттів без додаткового навантаження на бюджет, а бізнес – можливість працювати, створювати робочі місця, забезпечувати комфорт для відвідувачів і наповнювати як місцевий, так і державний бюджети.
Саме до такої моделі співпраці – коли кожна сторона отримує результат і бере участь у розвитку – має прагнути держава в реалізації вже стратегічних проєктів.
– Чи є в Україні необхідні спроможності, кадровий резерв, ефективні компанії, які можуть взятися за відновлення промислових підприємств?
– Сьогодні ми бачимо, що будівельні компанії, подібні до нашої, мають стабільний попит і достатньо замовлень. Ми беремося лише за ті проєкти, які здатні якісно реалізувати з наявним кадровим ресурсом. Усі в галузі визнають: кваліфікованих фахівців бракує, але поки що проєкти вдається реалізовувати. Водночас у найближчому майбутньому на ринок вийдуть замовники, які більше не зможуть відкладати модернізацію. І тоді дефіцит кадрів стане критичним бар’єром для відновлення країни.
Після завершення війни ризик кадрового голоду лише посилиться. Якщо вже сьогодні не запустити систему професійної підготовки, зокрема в стратегічних галузях — наприклад, у залізничній інфраструктурі чи енергетиці – ми ризикуємо втратити здатність реалізовувати масштабні проєкти. Професійні кадри не з’являються миттєво – їх потрібно готувати заздалегідь.
Поки ще є кому передавати знання, цим треба активно користуватися. Людина, яка має мотивацію, цілком може навчатися безпосередньо на виробництві, працюючи під керівництвом досвідченого фахівця. Ми в ALD навчаємо роботі з новим обладнанням, сучасними матеріалами, і бачимо, що реальні умови – найкраще середовище для професійного зростання.
Але щоб система працювала, необхідно створювати умови для розвитку, підтримувати освіту та популяризувати інженерні професії – починаючи ще зі школи. Це має стати державним пріоритетом.
Антикрихкість як стратегія виживання: попри воєнні виклики компанія розробляє інноваційні рішення та планує нові проєкти
– Які плани та завдання компанія ставить перед собою на завершення 2025-го та 2026-й роки?
– Наша візія – бути антикрихкою компанією, яка адаптується, розвивається і створює рішення навіть у найскладніших умовах.
Ми працюємо у стані постійної невизначеності, коли щоденні виклики вимагають гнучкості, відповідальності й рішучості. Але навіть у таких умовах бачимо своє завдання не просто у виживанні, а в пошуку технологічних рішень, що дозволяють будувати ефективніше, швидше й з меншими ресурсами.
Ми впроваджуємо підхід, за якого більшість конструктивних елементів – від металоконструкцій до фундаментів – виготовляються у виробничих цехах, а на об’єкті здійснюється лише монтаж. Це дозволяє значно скорочувати терміни реалізації, зменшувати трудозатрати та працювати ефективно навіть із обмеженим людським ресурсом.
Разом із партнерами ми постійно працюємо над техніко-економічними рішеннями для проєктів у сфері промислового та енергетичного будівництва, які б дозволили зменшувати вартість реалізації без втрати якості. У 2025–2026 роках у нашому фокусі – об’єкти важкої промисловості, логістичної інфраструктури, газотранспортної системи та виробничі підприємства, що потребують модернізації.
Ми розуміємо, що мир в Україні не прийде сам по собі – за нього щодня борються українці, наша країна. І ми також тримаємо свій фронт – економічний. Продовжуємо працювати там, де складно, іноді – на межі можливого. Зберігаємо робочі місця, створюємо нові, підтримуємо команду, сплачуємо податки, реалізовуємо критично важливі проєкти.
Це не просто бізнес – це внесок у стійкість держави. Саме щоденна праця й відповідальність кожного працівника компанії дає нам не лише надію, а й підстави дивитися в майбутнє з чіткими планами, а не з очікуванням. Ми віримо, що перемога буде виборена, і вже сьогодні працюємо так, щоб бути готовими до відбудови країни.
– Наостанок чи не могли б Ви напередодні Дня будівельника залишити декілька слів привітань з професійним святом для своїх колег та партнерів.
– Будівництво – це те, чим ми з вами живемо щодня. Це не лише про об’єкти, графіки та плани. Це про відповідальність за основу майбутнього – інфраструктурного, економічного, людського.
Від щирого серця вітаю всіх, хто присвятив себе будівництву, з професійним святом. Наша спільна справа – фундамент для розвитку країни та її майбутнього. Ми працюємо у винятково складних умовах, але саме наша робота забезпечує функціонування критичної інфраструктури, стійкість економіки, а подекуди – й безпеку людей.
Упевнений: будівельна галузь стане одним із головних драйверів відновлення країни. І від того, як ми мислимо, плануємо й діємо сьогодні, залежить якість і швидкість цього процесу завтра. Бажаю всім нам професійної витримки, рішучості, довіри в команді й технологічної сміливості. Працюймо далі – щоб будувати не лише об’єкти, а й нову Україну.
Текст – Андрій Вавілов, Олександр Носок, фото з архіву компанії ALD Engineering & Construction
Читайте також:
- Перетворити ідею на бізнес у Запоріжжі: історії трьох жінок, які отримали державні гранти і з нуля відкрили власну справу
- Релокували підприємство з-під обстрілів: як завод «Оріхівсільмаш» відродив виробництво сільгосптехніки в Запоріжжі
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!