Бізнес на черв’яках: як у Запоріжжі ветеран війни разом з дружиною створив унікальну ферму
Повернувшись із фронту у 2024 році, житель Запоріжжя Ігор Птіцин разом із дружиною Оксаною Богдан вирішили поєднати хобі та бізнес. Так у Запоріжжі з’явилася унікальна ферма з вирощування черв’яків, ідея якої виникла після звичайної риболовлі. Виявилося, що після початку повномасштабної війни ця продукція має величезний попит на ринку. Придбати обладнання та запустити виробництво подружжю допоміг державний грант для ветеранів та їхніх родин.
Детальніше про шлях засновників черв’ячної ферми – у матеріалі «Першого Запорізького».
Доля постійно зводила разом: історія знайомства Ігоря та Оксани
Ігор Птіцин – більшу частину життя пропрацював водієм-слюсарем у компанії «Запоріжгаз». До цього також займався дрібним бізнесом.
Його дружина Оксана Богдан має багатий досвід у підприємництві. Протягом 15 років керувала кафе, орендуючи приміщення на базі відпочинку. Проте пандемія COVID-19 змусила її закрити справу.
Їхня життєва стежка ніби постійно перепліталася, підштовхуючи одне до одного.
«Я був підприємцем – вона теж. Почав працювати в «Запоріжгазі» – Оксана влаштувалась у «Запоріжгазбут»», – згадує Ігор.
Познайомилися вони під час карантину – на сайті знайомств. Чоловік першим написав та запропонував зустрітись у ресторані.
«Який ресторан? Усе ж було зачинено!, – сміється Оксана. – А він мені каже: «Так McDonald’s працює на виїзд».
Одним з найважчих моментів для родини став період, коли Ігор вирішив піти захищати країну. Це сталося на початку весни 2022 року.
«Дружина та моя мама не знали, що я хочу на фронт. Але вже вирішив. Як зараз пам’ятаю, у вівторок поїхав до військкомата дізнатися, які потрібні документи, – згадує Птіцин. – Думаю, треба якось рідним оголосити. Під’їхав до поліцейських, які тоді роздавали повістки, і попросив для себе».
Ігор воював у лавах територіальної оборони і побував майже по всій лінії фронту, окрім Херсонського напрямку. Службу завершив навесні 2024 року, через стан здоров’я матері – вона отримала інвалідність. Поки чоловік був фронті, його дружина працювала старшою бухгалтеркою у компанії, яка забезпечує військових харчами.
Як народилася ідея створення ферми з вирощування черв’яків: все почалося з риболовлі
Після повернення Ігоря з фронту, подружжя щовихідні вирушало на рибалку. Але незабаром зіткнулися з неочікуваною проблемою: у Запоріжжі катастрофічно бракувало черв’яків.
«Заїжджаємо в будь-який магазин для рибалки – опариші є, а черв’яків немає, – ділиться Ігор. – Це спонукало до неочікуваної думки: Чому б не спробувати створити власну верміферму – місце, де вирощують черв’яків?».
Після повернення з війни ветеран влаштувався на попереднє місце роботи – у «Запоріжгаз». Однак зарплатні в розмірі 10 тисяч гривень, зізнається, вже не вистачало на життя.
Тим часом Оксана залишилася без роботи – через скорочення в компанії, де працювала. Вона звернулася до центру зайнятості, де почала відвідувати лекції про грантові можливості та розвиток власного бізнесу.
Подружжя дізналося, що раніше у Запоріжжі вирощуванням черв’яків для риболовлі займалися лише декілька людей, які виїхали за кордон або пішли на фронт. Тому всі магазини замовляють черв’яків через інтернет з інших міст, а ті приїжджають вже млявими або зіпсованими. А всі рибалки чудово знають, що на таку неактивну приманку риба клювати не буде.
Обійшовши місцеві крамниці, подружжя зрозуміло, що попит на продукцію величезний.
До вибору напрямку бізнесу поставилися дуже серйозно: вивчення ринку та конкурентів зайняло півроку
Перш ніж розпочати власну справу, Ігор з Оксаною ретельно вивчили ринок та конкурентів. Більшість верміферм в Україні роблять акцент на виробництво біогумусу: подружжя побачило, що цей ринок вже досить насичений. Біогумус – це продукт життєдіяльності черв’яків, який значно перевершує за своїми добривними властивостями звичайний гній або торф.
«Кожен садівник-любитель щороку удобрює землю. Купує гній, розводить та закидає в землю. Це все добре, але щороку треба оновлювати його. Чому? Тому що дощі та сніги вимивають все корисне. Плюс у гної заводяться різні комахи, – пояснює Ігор. – Біогумус завдяки переробці черв’яками, являє собою кристалики, які називаються – копролітами. Коли ці копроліти потрапляють у ґрунт, коренева система рослин розбиває їх, вивільняючи поживні речовини. Його вистачає на 5 років».
У підсумку пара вирішила зробити основний акцент на продаж самого черв’яка, а виробництво з їхньою допомогою біогумусу розглядати як додатковий продукт. Ба більше, хробаків можна використовувати не тільки для риболовлі: запускати на звалища для переробки сміття, продавати на птахоферми, у рибні господарства, сушити та продавати в зоомагазини. Вивчення теми черв’яків та верміфермерства зайняло у них близько півроку.
Ферму з вирощування черв’яків допоміг створити державний грант для ветеранів та їхніх родин
Отримання державного гранту стало ключовим моментом у реалізації бізнес-ідеї. Про саму грантову програму подружжя знало лише поверхово. Усе змінилося, коли з’явилася конкретна ідея – верміферма.
Оксана, як дружина учасника бойових дій, має право на отримання гранту для ветеранів та їхніх сімей. Після спільного обговорення вирішили подавати заявку на ім’я дружини, оскільки її критерії, включаючи бездоганну кредитну історію та наявність власного житла, були більш відповідними.
«Все збіглося: я втратила роботу, чоловік зламав ногу та сидів удома. Риболовля була нашим єдиним відпочинком за півроку», – згадує Оксана.
Найскладнішим виявився етап підготовки бізнес-плану. Робота над ним тривала майже місяць. До сторонніх фахівців вони не зверталися – спиралися на власні сили, інтернет і підтримку кураторки з центру зайнятості Наталії.
«Якщо виникали питання, вона підказувала. Це була вагома допомога, за що ми дуже вдячні», – зазначає підприємниця.
Заявку подали у жовтні 2024 року, проте процес затягнувся через зміну законодавства: термін реалізації гранту було продовжено з трьох до семи років. Родина чекала оновлену форму для заповнення, яка з’явилася лише у лютому. Тоді ж, після подання заявки, Оксана пройшла онлайн-співбесіду з комісією центру зайнятості. Через три тижні отримала відповідь – грант було схвалено.
Після цього жінка зареєструвалася фізичною особою-підприємницею та відкрила рахунок у банку. Кошти державного гранту надійшли вже у квітні. Отримані півмільйона гривень подружжя спрямувало на ключові потреби майбутньої верміферми: купівлю промислового теплокондиціонера, необхідного для підтримки стабільної температури для черв’яків, стабілізатора напруги, вологоміра та кислотоміра для контролю середовища проживання, обприскувача, стелажів, принтера та торфу – основного субстрату.
Сімейний бізнес, де кожен має свою роль
Як і в будь-якій новій справі, шлях до успіху виявився сповненим перешкод та несподіваних складнощів: «Те, що пишуть про створення верміферми і показують в інтернеті на 90 відсотків неправда. Поки сам не почнеш – власні шишки не наб’єш», – сміється Ігор.
Подружжя організувало свою верміферму на території приватного будинку, де проживає мати Ігоря. Спочатку вони розглядали варіант оренди приміщення і навіть включали це у свій бізнес-план. Однак, коли надійшли кошти, частина бажаних приміщень вже була зайнята, а орендна плата зросла, тому вирішили почати саме вдома.
Перший досвід з черв’яками був невдалим. Підприємці закупили 20 сімей (близько 1500 особин в одній), але в результаті втратили всіх. Причина виявилася в невідповідному середовищі. Для черв’яків критично важлива вологість 60-70% та кислотність 6-7%.
За підрахунками Ігора та Оксани вони втратили приблизно 100 тисяч власних коштів через помилки та невдалі покупки. Однак, незважаючи на складнощі, подружжя не зупинилося. Зараз запустили другу партію черв’яків, закупивши вже 100 сімей. Для отримання першого результату, потрібно близько півроку, але пара прагне прискорити процес і вийти на продажі вже до кінця серпня-вересня цього року.
Черв’яки утримуються у спеціальних ящиках – наразі їх близько 300, виготовлених із пінопропілену для збереження стабільної температури, а також у дерев’яних будиночках. Як субстрат використовують торф і кінський гній: торф дає більш якісний та чистий біогумус, придатний для квітів та розсади, тоді як добриво з гною краще підходить для тепличних господарств.
Родина перетворила ферму на злагоджену справу, де кожен має своє місце. У складних ситуаціях збираються ввечері, щоб спільно ухвалити рішення. Активно долучається й 16-річний син Оксани. Щоб мотивувати хлопця, йому виплачують зарплатню.
«У нас усе збалансовано: Оксана відповідає за фінанси, мама – контролерка. Я займаюсь виробництвом. Всі на своєму місці, без суперечок», – розповідає Ігор.
За умовами гранту, подружжя зобов’язане працевлаштувати двох найманих працівників протягом півроку. У серпні Ігор стане офіційно найманим працівником на родинному підприємстві.
У планах – збільшення верміферми та початок нового напрямку бізнесу
За підрахунками подружжя, вони зможуть сплатити отримані кошти від гранту податками приблизно за три з половиною роки, що було закладено у їхньому бізнес-плані.
Ігор та Оксана мають амбітні плани щодо розширення свого верміфермерського бізнесу. Головна мета – вийти на обсяги продажу черв’яків від 30-40 кг на тиждень. Водночас магазини у Запоріжжі вже готові купувати до 100-200 кг на тиждень, адже відчувають катастрофічний дефіцит цієї продукції.
Для забезпечення безперебійної роботи та щотижневого збору черв’яків, подружжя планує збільшити кількість спеціальних будиночків з поточних чотирьох до 16 на сезон, а можливо й до 20, залежно від темпів розвитку.
Важливим кроком є запуск другої верміферми в селі Ручаївка Широківської громади, щоб під Запоріжжям. Ігор шукав, де можна купити гній для підживлення субстрату та зателефонував давньому знайомому, який якраз його і продає. Виявилось, що він має близько 40 тонн коров’ячих відходів, які лежали без діла. Сусіди скаржилися на різкий запах, а поліція видала припис його прибрати. Так у Ігоря виникла ідея: вкласти близько 30 тисяч гривень, облаштувати довгі купи гною, вкрити їх соломою та заселити черв’яків. Навесні черв’яків пересіють на біогумус, який можна продати, запах зникне, а господарсто отримає ще один додатковий дохід.
Також вони планують переробити наявний шатер для комфортнішого утримання черв’яків взимку, щоб підтримувати стабільну температуру, що життєво важливо для їхньої діяльності.
Подружжя радить підприємцям-початківцям не починати справу, ґрунтуючись лише на поверхневих знаннях або прочитаних новинах. Людина має дієво та дуже серйозно поставитися до ідеї.
«Я спеціально шукав погані відгуки про верміфермерство, щоб переконатися, чи варто братися за цей бізнес, – ділиться Ігор. – Негативу не знайшов, що стало додатковим підтвердженням правильності вибору».
Незважаючи на складнощі на шляху, Ігор та Оксана на власному прикладі підтверджують, що з вірою в себе, підтримкою родини та наполегливою працею можна перетворити звичайне захоплення на успішний бізнес.
Текст – Анастасія Заводюк, фото авторки
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0