Як за півроку змінилась траса Запоріжжя – Мелітополь вартістю 2,4 млрд грн
Весною цього року в межах президентської програми «Велике будівництво» Служба автомобільних доріг у Запорізькій області оголосила тендер на поточний середній ремонт чотирьох ділянок автотраси М-18 «Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта» загальною протяжністю 105 км. На проєкт планувалося виділити 2,5 млрд грн. Та вже після проведення тендерів ціну вдалось знизити до 2,4 млрд грн.
На початку травня керівник «Укравтодору» Олександр Кубраков заявив, що автотраса М-18, яка з’єднує Харків із півднем України, є одним із ключових маршрутів країни. «Очікуємо завершення ремонту вже в цьому ремонтно-будівельному сезоні», – зазначив Кубраков.
За його словами, комплекс робіт на трасі передбачав повне відновлення зруйнованих ділянок, на окремих відрізках автошляху планувалося провести зміцнення основи методом регенерації, влаштувати вирівнюючий і верхній шари асфальтобетону, виконати всі заходи з безпеки дорожнього руху, відновити узбіччя.
Для Запоріжжя М-18 є справді важливою транспортною артерією, яка з’єднує місто з Мелітополем. Трафік досить щільний, а влітку транспортне навантаження значно збільшується за рахунок туристів, які прямують до Азовського моря.
З моменту підписання договорів із підрядниками минуло вже майже півроку, тож нам стало цікаво, як використовуються державні кошти та які роботи на ділянках траси М-18 вже виконані.
Ремонт автошляху здійснюють три дорожні компанії: українська «Автомагістраль-Південь» і турецька «Онур Конструкціон Інтернешнл», які вже давно є одними з найбільших підрядників «Укравтодору». А також іще одна турецька компанія «Ozaltіn Іnsaat Tіcaret VE Sanayі AS», яка цього рок зайшла на український ринок.
Першим об’єктом нашої інспекції став відрізок «Автомагістралі-Південь» у 23,2 км, який починається біля населеного пункту Балабино. Контракт на виконання ремонтних робіт компанія підписала найпізніше – на початку червня. Проте виявилось, що підрядник майже закінчив роботи, по всій ділянці влаштований фінальний шар асфальтобетону. Зробили все досить якісно – автомобіль майже пливе дорогою.
А ось із супутніми роботами, на жаль, не все так швидко, як хотілось би. Уздовж дороги вже вичищені чагарники та зелені насадження, але досі триває нанесення розмітки, влаштування водовідвідних прикрайкових лотків, з’їздів та укріплення узбіччя. Не зроблені автобусні зупинки. Також звертаємо увагу компанії, що огороджувати місця проведення робіт лише стрічками – недостатньо. Потрібні попереджувальні знаки, які б водії помічали здалеку.
Біля населеного пункту Кам’янське починається 26-кілометровий відрізок дороги, який в середині квітня розпочала ремонтувала турецька компанія «Онур». Основні роботи тут також вже завершені. Чесно кажучи, ми навіть не відчули різницю на кордоні між ділянками різних підрядників. Як і на першій ділянці, дорога якісна та рівна, на ній встигли влаштувати всі шари асфальтобетону, нанесена розмітка. Хоча місцями, треба зауважити, навіть на новій дорозі наш автомобіль трохи гойдало. Як нам пояснили спеціалісти, під час влаштування нових шарів асфальтобетону, скоріш за все, не вирівнювали профіль дороги. Покриття рівне, але геометрія дороги не ідеальна. Чи можна ставити це в провину підряднику? Не факт. Можливо, це прорахунок проєктувальників.
Окремо варто відзначити нерівно нанесену розмітку, яка місцями просто не стикувалася між собою. На деяких відверто небезпечних ділянках відсутні відбійники та не укріплені узбіччя, тобто машина, у разі потреби, не зможе зупинитися, не створивши затори позаду себе. Уздовж автошляху є багато місць, де ще не вичищені чагарники, що також створює додатковий ризик під час екстремальної ситуації.
Маємо надію, що турецький підрядник встигне усунути ці недоліки. Адже «Онур» ще працює на об’єкті. Зокрема, робітники компанії наразі влаштовують тротуари біля населеного пункту Верхня Криниця та ведуть інші супутні роботи.
Справжній сюрприз нас чекав на останніх 55 км шляху до Мелітополя. Ремонтні роботи на цьому відрізку виконує турецька компанія «Ozaltіn». Нагадаємо, компанія – новачок в Україні. Під час проведення тендеру «Ozaltіn» встигла «засвітитися» у кількох скандалах. Зокрема, фірма не надала у тендерній пропозиції договори лізингу техніки, документи, які підтверджують працевлаштування деяких робітників, а в документації компанії знайшли численні невідповідності. Однак, судячи з всього, заради того, щоб на ринку з’явився ще один підрядник, в «Укравтодорі» заплющили на це очі й дозволили іноземній компанії працювати в Україні, а 6 травня підписали контракт з «Ozaltіn».
Отже, за населеним пунктом Зелений Гай, де закінчується відрізок, який ремонтує «Онур», ми знизили швидкість до 50 км/год і з рівної нової дороги злетіли на рифлене, щойно відфрезероване покриття з ямами та напливами. Уздовж автошляху спостерігаємо численні купи вирізаних, проте досі не вивезених зелених насаджень. Але тут можна знайти й позитивний момент: звалену деревину розпилюють і розбирають на дрова місцеві жителі.
Як виявилось пізніше, найцікавіше чекало нас попереду – а саме перекритий проїзд біля села Високе. Посеред автошляху встановлені огородження зі знаками об’їзду. Як нам зізнався один із робітників компанії «Ozaltіn», що чергував біля загородження, щоб об’їхати цю перекриту 17-ти кілометрову ділянку та знову потрапити на трасу біля Новобогданівки, потрібно зробити гак у 50 км дорогою через навколишні села. Почувши це, дідусь на «Славуті», що під’їхав одночасно із нами, дуже обурювався. Це і не дивно, адже проїхати зайві півсотні кілометрів для селян і пенсіонерів при нинішніх цінах на пальне – розкіш.
Нам повезло більше – ми знайшли, як непомітно проїхати загородження по грунтовій дорозі та знову опинилися на трасі М-18. За лічені кілометри монотонної тряски відфрезерованою дорогою нам трапилася перша техніка! Працівники «Ozaltіn» влаштовували перший шар асфальтобетонного покриття. На дорозі працював грейдер, пара котків та два асфальтоукладачі. Виконаних робіт на момент нашого візиту – близько одного кілометра. Поспілкувались з робітниками – половина іноземці. Оце так і «Велике будівництво»! Де ж нові робочі місця для українців?
Судячи з усього, проблеми українських водіїв турецьку компанію особливо не хвилюють. Чи варто закривати весь 17-кілометровий шлях за для ремонту дороги з використанням 5 одиниць техніки?!! В Україні майже не практикується повне перекриття дороги під час поточного середнього ремонту. Зазвичай організовується рух у реверсному режимі, тим більше, що роботи, згідно з проєктом, не передбачають заміну основи дорожнього покриття. Тому наступне запитання: хто це дозволив?
Ще через кілька кілометрів ми побачили фрезерувальну машину, яка затишно відпочивала у тіні, а за нею – кінець перекритої ділянки та численні затори з машин, які об’їжджають перекриту ділянки селами.
Останні 23 км ми пересувалися старим, зношеним покриттям із численними ямами, латаними бруківкою (!), та коліями – вкрай некомфортно і подекуди навіть небезпечно. Уже на під’їзді до Мелітополя ми зустріли чотирьох геодезистів «Ozaltіn», які робити якісь виміри.
Підіб’ємо підсумки. Минуло майже півроку, але траси і половини не зроблено! Чітко відпрацювали «Автомагістраль-Південь» та «Онур». Але на останніх 55 км шляху роботи лише починаються. І триватимуть, очевидно, нашвидкуруч, за несприятливих погодних умов. А був же шанс, що ще цьогорічного оксамитового сезону туристи зможуть подорожувати на Азовське море новою дорогою. Вочевидь, експеримент із запрошенням турків виявився невдалим.
0