Небезпека в окупації та порятунок студентів: як Бердянський державний педагогічний університет переїхав до Запоріжжя
БДПУ був офіційно релокований у Запоріжжя 20 квітня 2022 року і наразі працює на базі Запорізького національного університету. Але перед цим заклад пережив наліт окупантів на власний гуртожиток і навіть побиття студентів.
Про це йдеться у статті «Університети без стін: як вищі навчальні заклади Мелітополя і Бердянська виїхали з окупації та з нуля побудували роботу у Запоріжжі».
«На початку повномасштабної війни ми перебували у Бердянську і насправді не знали, що роботи: чи треба нам переміщуватися, чи ні? У цьому була першочергова складність: ми, як і всі, не вірили, що це затягнеться, прогнозували три дні, два тижні, місяць… Друга складність полягала у тому, що у Бердянську у нас були студенти у гуртожитку. Звісно, ми повинні були їм допомагати, тому що місто опинилося в гуманітарній кризі. У нас не було продуктів, газопостачання тощо», — розповіла проректорка Бердянського державного педагогічного університету Яна Сичікова.
Яна Сичікова
24 березня 2022 року ЗСУ уразили російський корабель «Саратов», що тоді базувався у Бердянську. За словами проректорки, спочатку і викладачі, і студенти зраділи новині, але після цього росіяни вдалися до репресій.
«Окупанти вдерлися до нашого гуртожитку і почали перевіряти студентів, декого навіть побили. Гуртожиток розташований дуже близько до порту. Росіяни вважали, що наші студенти могли бути навідниками удару по цьому кораблю. Тож ми всіх, хто там лишався (їх було не так багато), порозселяли у викладачів. У них не було можливості виїхати. Наприклад, були студенти з Волновахи, де на той момент йшли бої. Ми позабирали їх з гуртожитку і після цього почали процес релокації університету. Тобто ми зрозуміли, що далі так не можна працювати. До того ж нам могли заблокувати казначейські рахунки тощо. Тож ми офіційно релоковані з 20 квітня 2022 року», – розказала Яна Сичікова.
Для переїзду потрібен був виїзд ректора з окупації, а також вивезення документів і печатки, що й зробили. Надалі вищий навчальний заклад подав запит у Міністерство освіти і науки, щоб університет вважався релокованим.
БДПУ
«Наразі ми працюємо на базі Запорізького національного університету, однак навчальний процес у нас відбувається повністю у дистанційному форматі. Є такий світовий дуже модний тренд – університет без стін. Коли для того, щоб впроваджувати діяльність, не потрібні кампуси, всі доступні у віртуальному форматі. Ми прийняли цей формат і показали успішність в ньому, тобто повністю адаптувалися до наших нових реалій. Ми розпорошені по світу, однак всі єдині», – зазначає проректорка.
Не дивлячись на дистанційне навчання, заклад іноді має змогу бачитися зі студентами офлайн, звісно, дотримуючись правил безпеки. Так, 1 вересня провели у гібридному форматі.
«Ті студенти, які були у Запоріжжі, наші вступники-першокурсники, прийшли до Запорізького національного університету. Ми зібралися 1 вересня: керівництво, декани. Були фізично в аудиторії, однак транслювали наш захід на YouTube та в Іnstagram, – згадує Яна Сичікова. – Коли є можливість, наприклад, хтось з керівництва в якомусь місті, і ми знаємо, що там проживає багато наших студентів, то влаштовуємо зустрічі, фотосесії, спілкування тощо. Так само і у Запоріжжі: той, хто знаходиться у цей момент в місті, на свята збирає всю нашу спільноту, яка перебуває тут».
Бердянський державний педагогічний університет займає кілька аудиторій у ЗНУ, де працює керівництво закладу та викладачі, які за потреби мають змогу вести звідти лекції онлайн.
Наразі у закладі працюють 213 викладачів, до релокації їх було близько 250. Освіту тут здобувають понад чотирьох тисяч студентів, у найкращі роки навчалися понад п’яти тисяч людей.
«Ми трошки втратили і по викладацькому складу, і по контингенту. Однак у цьому році у нас дуже гарний набір, ми прийняли більше тисячі студентів і це дуже надихає. Ми не думали що ті, хто виїдуть з окупації, або ще знаходяться в окупації, захочуть вступати в університет, що є у релокованому стані. Та наша бердянська спільнота дуже вірить в майбутнє нашого університету, в майбутнє України і свідомим вибором прийшли до нас. Це дуже надихає. Є студенти, які наразі знаходяться в окупації, але навчаються у нас, є ті, хто виїхали та знаходяться у Запоріжжі, або в інших містах України, або закордоном, однак всі вони обирають БДПУ для свого навчання», – ділиться проректорка.
За її словами, наразі всі викладачі повністю забезпечені технічними засобами.
«На початку повномасштабної війни та масової міграції з Бердянська це була проблема, тому що часто виїжджали без комп’ютерів, і неможливо було їх вивезти: 27 блокпостів, на кожному перевіряли, і багато хто виїжджав без гаджетів, – каже Яна Сичікова. – Однак, завдяки підтримці і проєкту GIZ, і проєкту Олени Зеленської ми змогли наростити нашу матеріально-технічну базу і забезпечити кожного викладача і співробітника університету комп’ютером. Ми розуміли, що це наша проблема, і ми повинні її якось вирішувати, і все вийшло».
Проректорка наголошує, що Бердянському державному педагогічному університету є чим пишатися. Наприклад, наразі потужно працюють нові наукові проєкти та активізувалося міжнародне співробітництво, тож заклад веде повноцінну роботу після переїзду.
фото з сайту університету
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0