Зелена економіка в побуті: координаторка Ради відновлення Запоріжжя про досвід поводження з відходами та адаптації до змін клімату в Швеції та Німеччині
Голова громадської організації «Екосенс», координаторка Ради відновлення Запоріжжя Тетяна Жавжарова під час навчальних візитів до Швеції та Німеччини вивчила тамтешній досвід поводження з відходами, адаптації до змін клімату та захисту водних ресурсів.
Які закордонні рішення можуть стати у нагоді під час повоєнного відновлення нашого регіону – у статті «Першого Запорізького» (далі – пряма мова).
Обов’язкове сортування в офісах та повторне використання: як шведи мінімізують споживання
Шведське агентство з охорони навколишнього середовища спеціально для української групи екологів показало повний цикл тамтешнього менеджменту відходів. Під час візиту українці побували на трьох заводах, що працюють з відходами, в університетах та місцевих підприємствах, що є аналогами наших «комунальних». Протягом тижня ми побували у Стокгольмі, Мальмо, Лунді, Вестеросі та інших містах Швеції.
Шведи будують циркулярну економіку (економіку закритого циклу, – прим.). Тобто вживані речі повторно використовують у виробництві, а залишки – для генерації енергії.
Одна з реформ, яку останні роки в Україні допомагає втілювати Європейський Союз, це саме реформа поводження з відходами. У нашій країні досі існують полігони, на яких складають купи несортованих матеріалів. Те, що в усьому світі має користь і переробляється, у нас спрямовують на смітник. Навіть такі цінні матеріали, як метал, скло і пластик, які скрізь йдуть на переробку.
В Україні, за статистикою, кількість відходів на душу населення з кожним роком зростає, а за кордоном навпаки – ця цифра знижується. У Швеції муніципалітети створюють систему збирання відходів і планують, що люди повинні виробляти відходів все менше і менше. Усі без виключення фізичні та юридичні особи: офіси, підприємства, магазини (відходи включно з нереалізованими залишками та упаковкою) – зобов’язані сортувати.
У кожному офісі є спеціальні столи для розділення побутових відходів: окремо картон, папір, органіка, пластик. У великих і малих компаніях відбувається обов’язкове сортування на цінні і малоцінні компоненти. Швеція все використає повторно.
До речі, як виявилося, дуже багато товарів в улюбленій багатьма мережі ІКЕА, яку українці так сильно чекали, виробляються із ужитого пластику: сумки, ящики, побутові речі, меблі, горщики для квітів. Аналогічно використовується метал та скло.
Крім того, шведи намагаються в побуті використовувати більш довговічні матеріали. Скажімо, меблі з натурального дерева, які значно довше прослужать.
В Україні одне з найбільших джерел забруднення води пластиком – це пляшки та одноразові стаканчики. У Швеції взагалі дуже мало таких відходів, тому що у офісах для пиття використовують багаторазові чашки. Одноразова упаковка також є, але вона, переважно, біорозкладна. До речі, у цій країні дуже гарна система збереження води. Вода настільки чиста, що в офісах немає кулерів
Управління відходами – це не тільки мінімізація відходів, але і по можливості повторне використання. У Швеції (аналогічно і в Німеччині) працюють розподільчі центри, куди люди, зважаючи на досить високу купівельну спроможність, можуть віддати речі, які більше їм не потрібні. Шведи привозять туди меблі, одяг, побутові речі. А муніципалітет стимулює, щоб такими центрами користувалися люди, які мають в чомусь потребу. І для суспільства у використанні вживаних речей немає нічого поганого. Наші знайомі біженки з України, які зараз живуть у Швеції, викладачки університету, розповідали, що вони своє соціальне житло меблювали саме у такому центрі. Також у цій країні поширений ремонт техніки. Іншими словами, шведи намагаються не використовувати зайве, а те, що їм вже не потрібно, буде використане іншими.
98% сміття спрямовують для виробництва нових матеріалів та електроенергії: шведський досвід поводження з відходами
Відсортовані відходи спершу спрямовують до центру поводження з відходами. Тобто такого поняття, як сміттєзвалище, у Швеції немає. Все цінне, що може бути переробленим, направляють на спеціальні заводи, де відбувається максимальне сортування, а потім – переробка.
Органічні відходи (не лише харчові відходи, а й листя та бадилля) перероблюють у добрива або використовують для виробництва біогазу – метану, що виділяється внаслідок гниття. Задля його збору у полігоні певним чином закладають спеціальні свердловини. У підсумку цей біогаз використовують для виробництва електроенергії. У Запоріжжі на сміттєвому полігоні, до речі, також працює приватна компанія, яка займається виробництвом біогазу.
У центрі з поводження відходами навіть дощова вода після контакту зі сміттям збирається окремо для доочищення. Вона відстоюється і фільтрується, тільки після цього потрапляє до водойм. Це теж пов’язано з управлінням відходами і захистом річок, куди, звісно, жодне сміття не викидають.
У Швеції ми побували на сміттєспалювальних заводах (технологія waste-to-energy), де переробляють на енергію все, що не підлягає переробці х. В Україні дискусія щодо спалювання відходів є дуже гострою. Люди, коли чують про сміттєспалювальний завод, уявляють страшне підприємство, від якого буде йде дим стовпом. Швеція ламає ці стереотипи.
В одному зі шведських міст, де ми були, сміттєспалювальний завод знаходиться за два кілометри від центра, а неподалік – місцевий парк відпочинку з білочками і лебедями. Звісно, на підприємстві працюють потужні системи очищення. У результаті спалення сміття виробляється електроенергія. Відповідно, деякі шведські міста мають опалення, гарячу воду, електроенергію від спалення сміття. Тому шведи всі свої відходи використовують задля користі. Ба більше, навіть, додатково експортують більш «калорійний» пластик із-за кордону, щоб домішувати для кращого горіння і, відповідно, вироблення енергії.
У Швеції підприємства поводження з відходами муніципалітетів є не«комунальними», а приватними. Але вони працюють чітко і прозоро, спільно з місцевою владою вирішуючи проблеми у сфері відходів.
Муніципалітети замовляють цим підприємствам послуги і контролюють, наскільки якісно вони виконують свої функції. Монополістів, як наприклад у Запоріжжі, немає. У Швеції існує конкуренція, це насправді добре впливає на якість послуг. В одному місті можуть працювати одразу декілька компаній, які займаються відходами. Місцева влада ставить перед ними чіткі вимоги щодо екологічного ставлення до довкілля. Муніципалітети розробляють плани розвитку, в яких планують певні показники змін. В той же час бізнес працює, якісно виконує свої функції, створює робочі місця і заробляє.
Кожна з таких компаній в рамках певної програми соціальної відповідальності має окремий відділ, що працює з екологічним вихованням населення. Проводять різноманітні лекції, воркшопи в ігровій формі в школах, інформаційну роботу щодо правильного поводження з відходами. З одного боку, виховують майбутніх споживачів, а з іншого – чим краще сортування, тим менше роботи лишається бізнесу. Тобто завдяки подібним програмам ці підприємства не тільки заробляють гроші, але і також займаються екологічним вихованням.
Під час візиту ми також відвідали шведські університети, де нам презентували теоретичну частину системи поводження з відходами, розповіли про своє ставлення до цього питання, про те, яким чином вдається досягати результатів, про майбутні плани.
Звісно, ми багато гуляли по вулицях шведських міст. Хочу окремо відзначила дуже гарне озеленення. У Швеції географічне положення і клімат не такі гарні, як в Україні, тому озеленення відносно небагато. Користується попитом вертикальне озеленення дахів та стін. Це вважається одним із способів адаптації до зміни клімату, якою також дуже переймаються шведи. У них поряд море, тому їх турбує глобальне потепління і танення льодовиків і підняття рівня моря. Мінімізація відходів та інші робота у цьому напрямку – це один зі способів боротьби зі зміною клімату. Крім того, рослини очищують повітря, зволожують і допомагають зберігати тепло взимку, а влітку – прохолоду.
Відзначу розвинену велосипедну інфраструктуру. У шведських містах на першому місці у міській інфраструктурі, велосипедисти, на другому – пішоходи, далі – громадський транспорт, на останній позиції – автомобілі. Порівняно з велосипедами, автомобілів достатньо мало. А це означає менше викидів транспорту, яке теж є потужним джерелом забруднення і парникових газів.
Боротьба за енергетичну незалежність та адаптація до змін клімату: екологічний досвід Німеччини
Головна тема навчального візиту до Німеччини – адаптація до зміни клімату та захист водних ресурсів. Це питання для німців зараз є дуже важливим, бо країна вже відчуває і надмірну спеку, і посуху. В Україні, до речі, також є дослідження кліматологів про те, що зміна клімату все ж таки відбувається, адже зростає середньорічна температура та змінюється характер опадів.
У Німеччині цьому приділяють величезну увагу. По-перше, щоб зберегти комфорт жителів, по-друге, розуміючи загрозу харчовій безпеці – місцевій агропромисловості. Відповідно, німці намагаються берегти водні ресурси: річки, озера, підземні джерела. Там вже давно побудовані гарні очисні системи і немає прямого скиду забруднюючих речовин у водойми.
Зараз вони дуже активно займаються зменшенням споживання води. Це і повторне використання води для міського господарства (приміром, полив), впровадження крапельного поливу, ревіталізація річок.
Мені було цікаво відвідати інститут, де відбувається дослідження різних видів рослин і плодових дерев у напрямку того, щоб фермери не використовували занадто багато води і добрив.
Ми чудово розуміємо, що після знищення Каховського водосховища для Запоріжжя ця проблема також є дуже актуальною. Потрібно впроваджувати або крапельний полив, або вирощувати зернові культури, які менше споживають води. У Німеччині дослідженням проблем з водопостачанням централізовано займаються університети. Чи досліджують так проблематику нашого регіону – питання відкрите.
У Німеччині ми також були в багатьох університетах Берліна та Кельна, які займаються цією проблематикою. Ми спілкувалися з університетами щодо проектів, які вони реалізують: дослідження про зміну клімату, кліматичну адаптацію. Мене, приміром, цікавили питання щодо ситуації з агрокультурами та захисту водних ресурсів. Інших учасників нашої групи з країн, які страждають від паводків, цікавив досвід будівництва захисту від річок та впровадження системи попередження про надзвичайні ситуації.
Наприклад, в Іспанії, як і в Україні, є проблеми зі спекою та посухою. Вони вже давно працюють над крапельним поливом і збереженням водних ресурсів. Подібні проблеми є і в Уругваї. Було цікаво почути про їхній досвід.
Тобто цей навчальний візит мав і важливу, скажімо так, політичну місію. Коли учасники з різних країн багато спілкувалися між собою про проблеми своїх держав, стало зрозуміло, наскільки глобальною є зміна клімату, що кожен у світі має щось робити на своєму рівні. І хоча деякі проблеми відрізнялися, у країн, що розвиваються, є багато спільних проблем: це проблема забруднення води, зокрема, каналізаційними чи промисловими стоками.
Окрему увагу варто приділити відновлюваній енергетиці. Німці намагаються розвивати місцеві виробництва сонячної електроенергії та вітрової енергетики. З відходів також виробляють енергію, це популярна практика. Важливо, що економія ресурсів спрямована, в першу чергу, на енергонезалежність, але не менше важливим є зменшення викидів парникових газів і для зупинки зміни клімату.
Під час війни ми особливо багато говоримо про енергонезалежність, відмову від російського газу. Німеччина мала дуже велику залежність і для промисловості, і для комунальних підприємств. Це було настільки серйозно, що у державній с програмі національної безпеки одним із головних пунктів поряд з обороною є саме впровадження місцевих енергетичних рішень на основі відновлюваної енергетики. І якщо у Запоріжжі на вечірніх вулицях вже не помітно економії енергоресурсів, то у Німеччини продовжують заощаджувати. У центрі Берліну ввечері вимикають ліхтарі – вулиці майже темні.
Тож цей досвід екологічного життя європейських країн надихає на зміни для рідного Запоріжжя. Плануючи післявоєнне відновлення, у нас є можливість впровадити більше зелених рішень, тим більше, що європейські партнери та донори нас у цьому всіляко підтримують.
Текст – Андрій Вавілов, фото Тетяни Жавжарової
Читайте також:
Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp
Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!
0