USD: EUR:
... в Запорожье
Що дасть Україні статус кандидата і коли реально вступити до ЄС: інтерв’ю про історичне рішення Європейської ради

Що дасть Україні статус кандидата і коли реально вступити до ЄС: інтерв’ю про історичне рішення Європейської ради

Цього тижня відбулася історична подія: у четвер, 23 червня, Європейська рада надала Україні статус кандидата на вступ до Євросоюзу. Це рішення одноголосно підтримали всі лідери ЄС під час саміту у Брюсселі.

Президент Європейської ради Шарль Мішельу назвав це рішення «вирішальним кроком на шляху до ЄС» і «історичним моментом».

«Ваші країни є частиною нашої європейської родини. І сьогоднішнє історичне рішення лідерів підтверджує це», – зазначила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, звернувшись до президентів України, Молдови та прем’єр-міністра Грузії.

Наскільки рішення про надання статусу кандидата на членство в ЄС є важливим, що це означатиме для України і коли наша країна зможе стати членом Європейського Союзу – про це в інтерв’ю розказала аналітикиня Центру «Нова Європа» Маріанна Фахурдінова.

– Президент Володимир Зеленський заявив, що рішення про кандидатство України на вступ до ЄС, це «одне з найважливіших рішень для України за всі 30 років незалежності нашої держави». Чому це рішення має таке велике значення?

– Для України це рішення дійсно є історичним. Тому що воно підтверджує, що Україна все ж таки належить до європейської родини. Воно дає поштовх, стає жестом підтримки для усіх українців, які наразі борються проти російської агресії. І насправді це рішення є сигналом росії. Про те, що ані Брюссель, ані Київ не готові приймати ту реальність, ті правила гри, за якими намагається грати російська федерація. Окрім цього, статус кандидата стане для України практичним інструментом для імплементації реформ і відбудови України після війни.

– Що означає статус кандидата?

– Це є першою сходинкою, першим етапом європейської інтеграції України. Крім  надання статусу кандидата Україні та Молдові, визнали європейську перспективу цих країн. Фактично папері остаточно зафіксували, що одного дня Україна стане членом Європейського Союзу. Крім того,  надання Україні статусу кандидата дає нам доступ до певних фінансових інструментів ЄС. Зокрема, до Інструменту передвступної підтримки.  Це бюджетний фонд Європейського Союзу, з якого країни-кандидати можуть залучати кошти для імплементації реформ на місцях.

Україні та Молдові дали домашнє завдання: після отримання статусу кандидата  впровадити перелік з семи реформ, семи блоків. Для імплементації реформ, які нам пропонує Європейська комісія, ми зможемо залучати кошти ЄС з цих фондів.

Від редакції: Україна має впровадити перелік з семи реформи, виконання яких прописані у рекомендаціях Єврокомісії:

  1. реформа Конституційного суду;
  2. продовження судової реформи;
  3. антикорупція, включно з призначенням керівника САП;
  4. боротьба з відмиванням коштів;
  5. втілення антиолігархічного закону;
  6. узгодження аудіовізуального законодавства з європейським;
  7. зміна законодавства про національні меншини.

Здебільшого ці реформи стосуються сфери антикорупції та верховенства права. Власне, проблемні українські сфери, як ми знаємо. Зокрема, йдеться про призначення очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, очільника НАБУ, про набір суддів до  Вищої ради правосуддя і т.д. Деякі реформи вже можна впроваджувати зараз, а деякі вимагають закінчення гарячої фази війни. Тому що для імплементації певних реформ має функціонувати парламент і працювати моніторинг з боку громадянського суспільства.

Відео: народна депутатка, член української делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи Марія Мезенцева.

– Євроскептики скажуть, що цей крок назустріч Україні зроблений авансом  через війну. Що можна сказати цим людям?

З одного боку, дійсно, навіть, європейські лідери, приміром, президент Франції Еммануель Макрон відкрито говорить: якби не було війни, Україна не змогла б претендувати на  статус кандидата.

З іншого боку, Україна насправді абсолютно кваліфікована для отримання цього статусу. Вона відповідає усім Копенгагенським критеріям. У нас є працююча ринкова економіка. В нашій країні відбуваються демократичні вибори. Україна впроваджує найкращі стандарти і практики Євросоюзу вже тривалий час. Зокрема, ми вже багато років імплементуємо Угоду про асоціацію з ЄС, яка передбачає на 90% інтеграцію України до єдиного ринку ЄС. Ми вже виконали угоду на 63%.

Від редакції: Копенгагенські критерії – критерії вступу країн Центральної та Східної Європи до ЄС, які були прийняті у червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Копенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді:

  • стабільність інститутів, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав національних меншин.
  • наявність дієвої ринкової економіки та здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС;
  • здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС, включаючи суворе дотримання завдань політичного, економічного, валютного союзу.

Під час підготовки до отримання безвізу (його наша держава отримала у 2017 році, – прим. ред.) Україна імплементувала низку реформ, зокрема, антикорупційних, які чекав від нас Європейських Союз.

Все це є свідченням того, що Україна дійсно кваліфікована для статусу кандидата. Дійсно Україна подолала довгий шлях. Але не за останні місяці. Не дарма президент Зеленський сказав, що ми до цього йшли 120 днів та 30 років.

Так, Україна ще не готова для членства. Але, якби  наша країна дійсно була б  не готова до кандидатства, нам би не запропонували цей статус. Як, скажімо, Грузії а відміну від України та Молдови, Грузія не отримала від Єврокомісії рекомендацію надати їй статус кандидата у члени ЄС, – прим. ред.).

Україна отримала кандидатство на членство у ЄС. А це означає, що рівень готовності нашої країни відповідає тому, щоб дати нам цей статус.

–  Ми розуміємо, що це найперший крок на досить довгому шляху. З практичної точки зору, що може отримати Україна?

– Для нас позитив від отримання статусу кандидата в тому, що ми зможемо після закінчення гарячої фази війни запрошувати європейських інвесторів. І таким чином запроваджувати найкращі європейські бізнес-практики. Окрім того, Європейський Союз сам буде моніторити, наскільки Україна ефективно витрачає ці кошти. Тому для нас це безумовно позитивно.

Без статусу кандидата, можливо, європейські інвестори ще вагалися щодо того, чи дійсно варто заходити в Україну. Для інвесторів має вагу розуміння того, що країна одного дня стане членом Євросоюзу.

Це «повідомлення» усім інвесторам, що ЄС точно може бути впевнений, що Україна буде реформуватися надалі та буде імплементувати найкращі європейські стандарти і практики.

Досвід європейських країн у 2000-х роках показує, що після отримання статусу кандидата, в цих країнах починало зростати ВВП. І не тільки за рахунок до фінансових інструментів ЄС, а й за рахунок того, що в них почали зростати прямі іноземні інвестиції. Тому що інвестори дійсно розуміли, що з цією країною можна працювати.

Звичайно, важливим є момент безпеки, що країна інвестування має бути захищеною. Тому справедливо буде зазначити, що у випадку України ми можемо говорити про притоки цих інвестицій лише після завершення гарячої фази.

– Які наступні кроки?

– Наприкінці 2022 року відбудеться перша оцінка з боку Європейської комісії, наскільки успішно Україна імплементувала реформи. Якщо рішення буде позитивним, то фактично ми можемо починати говорити про  відкриття переговорів. Це окреме політичне рішення, яке ухвалюється  консенсусом усіх 27 держав-членів ЄС. Тому тут треба враховувати, що за це рішення нам знову потрібно буде боротися, домовлятися і висувати аргументи, чому Україна вже ж гідна початку переговорів.

Що складає з себе процес переговорів? Це процес, коли Україна уніфікує своє законодавство з законодавством Європейського Союзу. Тобто ми ухвалюємо такі ж закони, такі ж стандарти і практики, як і ЄС. Для того, щоб потім, коли ми інтегруємося, ми могли спільно взаємодіяти з іншими країнами європейської спільноти.

Після проведення переговорів, уніфікації законодавства відбувається підписання договору про вступ країни в Євросоюз. А потім – його ратифікація і власне вступ з моменту набуття чинності, прописаного у договорі.

Засідання Європейської ради, на якому прийняли історичне для України рішення

– Скептики скажуть, що є перелік країн, які отримали статус, але так досі і не стали членами Європейського Союзу. Країни Західних Балкан вже тривалий час мають цей статус. Чорногорія – з 2010 року, Північна Македонія – з 2005-го, Албанія – з 2014-го, Сербія – з 2012-го. Туреччина стала кандидатом у члени ЄС ще 23 роки тому – у 1999 році. Чи можна порівнювати наш досвід з цими країнами? Чи Україна має більш високі шанси на вступ?

– Порівнювати точно не можна, бо шлях країни, тривалість її інтеграції різна у кожному окремому випадку. Не можна порівнювати  одну країну з іншою. Тому що все залежить від швидкості імплементації реформ, швидкості уніфікації законодавства.

Скажімо, Туреччина. 10 років проводила переговори про вступ. Але потім, через те, що фактично в країні відбувся відкат від демократії, ЄС заморозив переговори про вступ. І тут провина лежить тільки на Туреччині.

У країнах Західних Балкан там була інша історія. Приміром, Північна Македонія тривалий час – понад 15 років – не могла перейти до наступної стадії інтеграції з ЄС через те, що в неї були не вирішені історичні питання то з Грецією, а тепер з Болгарією. І ці країни тепер просто об’єктивно блокують подальшу інтеграцію країни до ЄС. (Болгарія накладає вето на Албанію та Північну Македонію щодо початку переговорів про вступ до ЄС, –  прим. ред.).

Тому кожен кейс унікальний. І все буде залежати, з одного боку, від швидкості імплементації реформ, але з іншого – від готовності ЄС розширюватися. Це чітко прописано у рекомендації Європейської комісії. Наразі у ЄС назріла внутрішня реформа. Перед тим, як приймати нових членів,  Євросоюз хоче перейти від голосування консенсусом, коли кожна держава має право голосу і права вето, до голосування більшістю голосів. Тому існує застереження, що поки ЄС не реформується, Союз не буде готовий рухатися  далі і приймати нових держав-членів.

Хоча нам це говорили і до надання статусу кандидата. Мовляв, Україні не можна давати статус кандидата, поки не проведена внутрішня реформа. Тим не менш, українська дипломатія, українське громадянське суспільство змогли переконати європейську сторону, що ми можемо реформуватися одночасно.

– Наскільки справедливою є думка про те, що надання кандидатського статусу Україні ще більше спровокує путіна і не сприятиме вирішенню конфлікту з росією?

– З одного боку, ми, звичайно, не можемо виключати, що росія може певним чином відреагувати на це рішення. Звичайно, ми бачили, що атаки на Україну, бомбардування не припинялися, навіть, під час візиту Генерального секретаря ООН [Антоніо Гутерріша] до України та візиту європейських лідерів (16 червня до України прибули президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем’єр Італії Маріо Драґі та президент Румунії Клаус Йоганніс, – прим. ред.). Тому можна говорити, що росія і тут може проводити свій агресивний наступ.

З іншого боку,  якщо поглянути на історію відносин України з росією та Європи з росією, кожного разу, коли одна сторона показувала силу, рф відступала. Ми бачимо це зараз, коли ЄС все ж таки об’єднався і сказав свою чітку позицію, що ми все ж таки надамо Україні статус кандидата.

Тому я думаю, з одного боку, варто очікувати принаймні продовження бойових дій. А з іншого боку, росія дуже гарно розуміє мову сили. А тому це ще один доказ для європейських лідерів, що об’єднана позиція дуже важить у відносинах з рф.

– Як би думаєте, скільки часу буде тривати наш шлях до членства в ЄС?

– Тут важко давати конкретні прогнози. Все залежатиме від швидкості реформування України. Досвід вступу усіх інших держав членів до ЄС, якщо взяти середню цифру, складав приблизно 7-8 років. У когось більше, у когось менше. Але серединне значення – 7-8 років. У випадку України я думаю, це буде приблизно у цьому проміжку. Можливо, трошечки менше, бо ми вже на 60 відсотків запровадили Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Можливо, трошки більше, тому що  у нас ще триває війна. Тому тут не можна давати чіткі прогнози. Але я думаю, що це точно не десятиліття, як прогнозують деякі європейські лідери.

Текст – Андрій Вавілов

0