Університети без стін: як вищі навчальні заклади Мелітополя і Бердянська виїхали з окупації та з нуля побудували роботу у Запоріжжі

Університети без стін: як вищі навчальні заклади Мелітополя і Бердянська виїхали з окупації та з нуля побудували роботу у Запоріжжі

З початку широкомасштабного вторгнення у Запорізькій області десятки закладів освіти опинилися в окупації. Щоб залишитися в українській системі освіти і продовжити працювати, університети захоплених Мелітополя та Бердянська  релокувалися до Запоріжжя. Будівлі цих закладів та матеріально-технічна база були захоплені окупантами, та це не завадило закладам-переселенцям побудувати успішну роботу на новому місці. 

«Перший Запорізький» розповідає про три релоковані університети з тимчасово захопленої території області, які виїхали з окупації і тепер працюють у Запоріжжі.

Росіяни захопили будівлі українських вищих навчальних закладів у Мелітополі й Бердянську ще на початку вторгнення та заявили про створення одного об’єднаного «Мелитопольского государственного университета» (скорочено – «МГУ») і «Азовского государственного педагогического университета». Та всі ці окупаційні ВНЗ не мають жодної юридичної сили, адже справжні українські вищі навчальні заклади виїхали з окупації. Розповідаємо, як вони працюють у Запоріжжі.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького рятували від псевдокерівників-колаборантів

На початку широкомасштабного вторгнення університет не мав керівника та знаходився у стадії виборів ректора. Керували закладом два проректори, які пішли на співпрацю с окупантами, тож колективу довелося рятувати МДПУ, щоб він залишився в системі української освіти.

«У березні заклади освіти не працювали, а вже на початку квітня це «керівництво» повідомило, що всі повинні вийти до аудиторій. Вони почали проводити наради, на які запрошувались безпосередньо до стін університету і завідувачі кафедр, і все керівництво структурних підрозділів. Викладачі, які вже виїхали з Мелітополя, були відсторонені, — розповідає нинішня ректорка Мелітопольського державного педагогічного університету Наталя Фалько, яка на той час була завідувачкою кафедри психології. — Відповідно і у мене, і у викладачів виникали питання. Якщо Мелітополь окупований, у місті знаходяться озброєні люди, які у будь-який момент можуть зайти до стін університету… Тож що є підґрунтям для того, щоб це псевдокерівництво вимагало перебування колективу безпосередньо у стінах університету? Тобто, це питання безпеки і питання життя взагалі».

Як згодом з’ясувалось, тодішнє керівництво закладу в особі проректорки з наукової роботи та першого проректора почало активно співпрацювати з Оленою Шапуровою, яка «керує» освітою в окупаційній адміністрації захопленого Мелітополя. Спочатку вона приїздила до закладу з озброєними росіянами, а потім стала навідуватись до «керівництва» університету сама.

«Окрім того, нас насторожило, що це псевдокерівництво вимагало від студентів виходити на практику у травні, хоча міський відділ освіти вже зазначив, що 1 травня освітній процес завершено. Тобто про яку практику йде мова, якщо наші українські заклади освіти вже завершили навчальний рік? Нас всі ці кроки дуже насторожували, ми розуміли, що треба щось робити, треба діяти для того, щоб зберегти університет в освітньому просторі нашої держави, — зазначає ректорка Наталя Фалько. — Ми зрозуміли, що ці дві людини пішли на співпрацю з окупантами. І тоді ті викладачі, які виїхали на підконтрольну Україні територію, вирішили, що треба демонструвати свою громадянську позицію та згуртовуватись навколо ідеї переміщення університету з окупованої території. За підтримки Запорізької обласної військової адміністрації і міністерства освіти і науки України мене 5 травня було призначено виконуючою обов’язки ректора університету. 12 травня ми здійснили процедуру переміщення університету на підконтрольну Україні територію».

Університет релокувався до Запоріжжя і працює на базі комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія». Після переїзду співробітники МДПУ почали оцифровувати всі документи з деканатів і структурних підрозділів, щоб врятувати документацію та виплатити студентам стипендію, а викладачам — зарплату. Адже казначейські рахунки були заблоковані, а кошти не надходили три місяці.

Цю діяльність помітило псевдокерівництво університету, яке залишилося в окупації. 27 травня до приміщення ВНЗ у Мелітополі приїхали озброєні люди разом з Оленою Шапуровою та Андрієм Чуйковим, якого проросійська «влада» призначила «ректором» новоутвореного псевдоуніверситету на базі МДПУ —  «Мелитопольского государственного университета».

«Вони зібрали тих людей, які знаходилися у приміщенні, і поставили перед ними умову: написати заяву — або на роботу у цьому псевдоуніверситеті, або на звільнення. Взяли у заручники начальницю відділу кадрів і сказали: поки всі викладачі не напишуть перший або другий варіант заяви, її не відпустять», — розповідає ректорка.

За її словами, лише невелика частина співробітників пішла на колаборацію. Більшість викладачів залишилася вірною Україні та написала заяву на звільнення з по суті неіснуючого ВНЗ — «МГУ».

«До речі, така ж процедура була і у Таврійському державному агротехнологічному університеті, і у Бердянському державному педагогічному університеті. Тобто вони діяли за однаковою «процедурою»: увірвались до будівлі і вимагали від викладачів написати або ту, або іншу заяву. Відповідно після цього навіть ті викладачі, які знаходились на окупованій території, але не пішли на співпрацю, були вимушені виїхати, тому що вже існувала загроза для їх життя», — каже очільниця закладу.

Наразі освітній процес у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького відбувається в дистанційному синхронному та асинхронному форматі. У навчального закладу на сайті центру освітніх дистанційних технологій є платформа Moodle, на якій відбувається освітній процес.  

«Викладачі проводять заняття за розкладом, цього вимагає закон України про вищу освіту, але виключно в дистанційному форматі, тому що Запоріжжя – це прифронтова територія, тут є певна небезпека для життя», — каже Наталя Фалько та зазначає, що є і офлайн-зустрічі зі студентами на базі педагогічного коледжу, якій є структурним підрозділом Хортицької академії.

«Ми дуже вдячні Хортицькій академії. Це наші багаторічні партнери, з якими ми співпрацюємо понад 20 років. Вони надали нам багато аудиторій, в яких викладачі можуть проводити заняття та індивідуальні й групові консультації, звісно, обов’язково з урахуванням безпекової ситуації. На базі Хортицької академії та педагогічного коледжу є дуже потужні бомбосховища, куди можна укритися у разі повітряної тривоги, — розповідає ректорка МДПУ. — Сюди приїздять студенти і ми обговорюємо питання, які потребують вирішення. У нас дуже активним є студентське самоврядування. Вони беруть участь у всіх процесах щодо забезпечення якості освіти та є активними громадянинами та патріотами України».

Зараз у Мелітопольському державному педагогічному університеті навчається три тисячі людей, що на 500 менше, ніж до релокації. За словами керівниці закладу, це не є критичною цифрою. Також багато молоді вступило до ВНЗ з тимчасово окупованих територій у минулому та цьому роках.

«Ми дуже вдячні і Міністерству освіти і науки України, і департаменту освіти і науки Запорізької обласної військової адміністрації. Нам надали можливість отримати необхідну техніку: зараз всі викладачі забезпечені ноутбуками. Крім того, в університеті  реалізується шість дуже потужних європейських проєктів Еразмус+, які дають можливість не тільки придбати ноутбуки, але і оснащення для лабораторії. Тож ми зараз не просто працюємо дистанційно, а й безпосередньо обладнуємо лабораторію», — зазначає голова МДПУ.

Мелітопольська міська рада також виділила кошти на придбання обладнання для лабораторії, що буде розміщена на базі центру для мелітопольських переселенців «Саме Тут». Сюди зможуть звернутися переселенці з Мелітополя та мешканці Запоріжжя, які мають дітей та турбуються про їхній психологічний стан під час війни.

«Лабораторія з одного боку буде працювати на освітній процес, а з іншого — на громади Мелітополя та Запоріжжя. Тобто в нас виникла така синергія нашої суспільної місії, ми хочемо бути корисними не тільки для мешканців, які переїхали до Запоріжжя, але й самим містянам. Тому у нас за підтримки мера Мелітополя Івана Федорова на грудень заплановане відкриття такої лабораторії, —  каже пані Наталя. — При центрі «Саме тут» з’явиться окремий напрям – це допомога дітям. Там буде лабораторія психологічних і психофізіологічних досліджень, які спрямовані на дослідження ментального здоров’я дітей в умовах переміщення і в умовах воєнного стану. Тобто в умовах переміщення – це для мелітопольської громади, а в умовах воєнного стану – для громади Запоріжжя. Сюди зможуть звернутись містяни для визначення психологічного стану дитини і подальших рекомендацій щодо його покращення».

У липні в Мелітопольському державному педагогічному університеті відбулися вибори ректора, на яких обрали Наталю Фалько.

«У Запоріжжя на вибори приїхали викладачі і студенти з Європи та усієї України, які усвідомлюють, що університет повинен і надалі розвиватись, а згодом повернутись до міста Мелітополь нашим українським закладом вищої освіти», – підсумувала Наталя Миколаївна.

Бердянський державний педагогічний університет: небезпека в окупації та порятунок студентів

Університет був офіційно релокований у Запоріжжя 20 квітня 2022 року і наразі працює на базі Запорізького національного університету. Але перед цим заклад пережив наліт окупантів на власний гуртожиток і навіть побиття студентів.

«На початку повномасштабної війни ми перебували у Бердянську і насправді не знали, що роботи: чи треба нам переміщуватися, чи ні? У цьому була першочергова складність: ми, як і всі, не вірили, що це затягнеться, прогнозували три дні, два тижні, місяць… Друга складність полягала у тому, що у Бердянську у нас були студенти у гуртожитку. Звісно, ми повинні були їм допомагати, тому що місто опинилося в гуманітарній кризі. У нас не було продуктів, газопостачання тощо», — розповіла проректорка Бердянського державного педагогічного університету Яна Сичікова.

24 березня 2022 року ЗСУ уразили російський корабель «Саратов», що тоді базувався у Бердянську. За словами проректорки, спочатку і викладачі, і студенти зраділи новині, але після цього росіяни вдалися до репресій.

«Окупанти вдерлися до нашого гуртожитку і почали перевіряти студентів, декого навіть побили. Гуртожиток розташований дуже близько до порту. Росіяни вважали, що наші студенти могли бути навідниками удару по цьому кораблю. Тож ми всіх, хто там лишався (їх було не так багато), порозселяли у викладачів. У них не було можливості виїхати. Наприклад, були студенти з Волновахи, де на той момент йшли бої. Ми позабирали їх з гуртожитку і після цього почали процес релокації університету. Тобто ми зрозуміли, що далі так не можна працювати. До того ж нам могли заблокувати казначейські рахунки тощо. Тож ми офіційно релоковані з 20 квітня 2022 року», розказала Яна Сичікова.

Для переїзду потрібен був виїзд ректора з окупації, а також вивезення  документів і печатки, що й зробили. Надалі вищий навчальний заклад подав запит у Міністерство освіти і науки, щоб університет вважався релокованим.

«Наразі ми працюємо на базі Запорізького національного університету, однак навчальний процес у нас відбувається повністю у дистанційному форматі. Є такий світовий дуже модний тренд – університет без стін. Коли для того, щоб впроваджувати діяльність, не потрібні кампуси, всі доступні у віртуальному форматі. Ми прийняли цей формат і показали успішність в ньому, тобто повністю адаптувалися до наших нових реалій. Ми розпорошені по світу, однак всі єдині», – зазначає проректорка.

Не дивлячись на дистанційне навчання, заклад іноді має змогу бачитися зі студентами офлайн, звісно, дотримуючись правил безпеки. Так, 1 вересня провели у гібридному форматі.

«Ті студенти, які були у Запоріжжі, наші вступники-першокурсники,  прийшли до Запорізького національного університету. Ми зібралися 1 вересня: керівництво, декани. Були фізично в аудиторії, однак транслювали наш захід на YouTube та в Іnstagram, – згадує Яна Сичікова. – Коли є можливість, наприклад, хтось з керівництва в якомусь місті, і ми знаємо, що там проживає багато наших студентів, то влаштовуємо зустрічі, фотосесії, спілкування тощо. Так само і у Запоріжжі: той, хто знаходиться у цей момент в місті, на свята збирає всю нашу спільноту, яка перебуває тут».

Бердянський державний педагогічний університет займає кілька аудиторій у ЗНУ, де працює  керівництво закладу та викладачі, які за потреби мають змогу вести звідти лекції онлайн.

Наразі у закладі працюють 213 викладачів, до релокації їх було близько 250. Освіту тут здобувають понад чотирьох тисяч студентів, у найкращі роки навчалися понад п’яти тисяч людей.

«Ми трошки втратили і по викладацькому складу, і по контингенту. Однак у цьому році у нас дуже гарний набір, ми прийняли більше тисячі студентів і це дуже надихає. Ми не думали що ті, хто виїдуть з окупації, або ще знаходяться в окупації, захочуть вступати в університет, що є у релокованому стані. Та наша бердянська спільнота дуже вірить в майбутнє нашого університету, в майбутнє України і свідомим вибором прийшли до нас. Це дуже надихає. Є студенти, які наразі знаходяться в окупації, але навчаються у нас, є ті, хто виїхали та знаходяться у Запоріжжі, або в інших містах України, або закордоном, однак всі вони обирають БДПУ для свого навчання», – ділиться проректорка.

За її словами, наразі всі викладачі повністю забезпечені технічними засобами.

«На початку повномасштабної війни та масової міграції з Бердянська це була проблема, тому що часто виїжджали без комп’ютерів, і неможливо було їх вивезти: 27 блокпостів, на кожному перевіряли, і багато хто виїжджав без гаджетів, – каже Яна Сичікова. – Однак, завдяки підтримці і проєкту GIZ, і проєкту Олени Зеленської ми змогли наростити нашу матеріально-технічну базу і забезпечити кожного викладача і співробітника університету комп’ютером. Ми розуміли, що це наша проблема, і ми повинні її якось вирішувати, і все вийшло».

Проректорка наголошує, що Бердянському державному педагогічному університету є чим пишатися. Наприклад, наразі потужно працюють нові наукові проєкти та активізувалося міжнародне співробітництво, тож заклад веде повноцінну роботу після переїзду.

Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного: рекордний набір абітурієнтів на новому місці

Таврійський державний агротехнологічний університет працює у Запоріжжі з кінця квітня 2022 року. Він розташувався на базі Запорізького національного університету та, за словами керівництва закладу, вже встиг провести доволі успішну вступну кампанію.

«На жаль, Мелітополь був окупований з перших днів війни, тому ми були вимушені виїхати з міста. Я це зробив 15 квітня, наказом міністра освіти і науки ми були переміщені до вуза-партнера, – розповідає ректор Таврійського державного агротехнологічного університету Сергій Кюрчев. – З 26 квітня 2022 року ми є тимчасово переміщеним закладом на базі Інженерого інституту (колишньої Інженерної академії, – прим.) Запорізького національного університету. Я дуже вдячний його ректору Фролову Миколі Олександровичу та колективу університету за надану можливість працювати на базі ЗНУ».

Освітній процес, як і на іншій прифронтовій території, тут проходить у дистанційному форматі. За словами ректора, місця для адміністрації і педагогічного колективу релокованому закладу більш ніж достатньо, адже їм виділили цілий поверх у будівлі інституту.

Основна категорія студентів Таврійського державного агротехнологічного університету проживає в Україні, є студенти, які знаходяться за кордоном, також є здобувачі освіти з тимчасово окупованої території.

За словами ректора, кількість студентів не зменшилася, а вступна кампанія перевершила всі очікування.

«У нас в цьому році дуже вдала вступна кампанія, яка ще триває, буде третя хвиля у листопаді. Ми в цьому році набрали 2 247 студентів, і це в таких надскладних умовах. На денну форму набрали 1 100 студентів на освітній ступінь «бакалавр», а в цілому на денну й заочну форми, бакалавра та магістра вступили більше 2 200 людей. Тому у нас чисельність наразі більша, ніж до початку повномасштабної війни. Та зараз у нас триває вступна кампанія, отже, наберемо ще більше», – зазначив Сергій Кюрчев.

Всього в університеті навчаються близько 5 тисяч студентів. Окрім того, у навчального закладу є шість відокремлених структурних підрозділів – це коледжі, які також були переміщені у квітні 2022 року і працюють на базі Запорізького національного університету. Шостий коледж – Новокаховський, він був переміщений до міста Кропивницький.

Очільник закладу наголошує, що наразі всі викладачі забезпечені комп’ютерами.

«Основною проблемою, коли ми були переміщені, на жаль, стало те, що не було можливості вивезти обладнання. Наприклад, коли я виїжджав, нам потрібно було проїхати 14 рашистських блокпостів, обшуки були ретельні, забирали ноутбуки. Тому першочерговим завданням було технічне оснащення, – розповідає ректор. – Я брав участь в міжнародних проєктах або грантах, подавав заявки, тому ми з 2022 року отримали достатню кількість ноутбуків. Тож проблем з матеріально-технічним забезпеченням щодо проведення освітнього процесу на даний момент у нас немає».

Наразі вищий навчальний заклад побудував успішно роботу у Запоріжжі – не тільки навчає студентів, а й продовжує проводити науково-практичні конференції, зокрема, міжнародні, організовує різноманітні зустрічі, презентації та ще безліч заходів. Колектив та студенти університету, як і інших релокованих закладів, адаптувалися до нових реалій у воєнних умовах, проте сподіваються повернутися у рідні деокуповані стіни.  

***

«Ми змогли видати дипломи та зберегти університети. Це була б велика втрата для області»

Як розповіли у Департаменті освіти та науки Запорізької ОВА, до обласного центру з тимчасово захоплених територій також було релоковано 17 закладів професійно-технічної освіти та всі коледжі області.

«Могли втратити промислово-економічний коледж в Мелітополі – це випадок колаборації керівника. Ми відпрацювали це питання дуже швидко – у березні-квітні через міністерство освіти вона була звільнена, її заступниця виїхала з окупованої території та взяла на себе відповідальність. Частина колективу залишилася в Мелітополі, частина евакуювалася, але ми зберегли саме цей коледж за українськими стандартами, він сьогодні працює у Запоріжжі на базі нашого будівельного коледжу», – розповіла директорка департаменту освіти та науки Запорізької обласної військової адміністрації Людмила Бухаріна.

Важливо, що в системі української освіти вдалося зберегти три вищих навчальні заклади, які з самого початку опинилися в окупації: це Мелітопольський державний педагогічний університет, Бердянський державний педагогічний університет та Таврійський державний агротехнологічний університет, які релокувалися до Запоріжжя.

«Це була б велика втрата для області, якби у нас якийсь університет залишився на окупованій території й продовжував би свою діяльність не як український заклад. Наші українські університети Запорізької області всі працюють, всі збережені як юридичні особи та надають свої послуги тут, у місті Запоріжжі. Ми змогли видати дипломи та зберегти університети», – підсумувала Людмила Бухаріна.

Текст — Юлія Глушко, фото з сайтів університетів 


Читайте також:

Філіали малої батьківщини: як у Запоріжжі працюють центри допомоги для переселенців з окупованих міст і районів

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!




0